Провадження номер 2/741/282/21
Єдиний унікальний номер 741/178/21
іменем України
19 травня 2021 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Качан О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мринської об'єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання права на спадкову земельну частку (пай),
У лютому 2021 року представник позивача адвокат Гунько Олександр Юрійович, діючи від імені та представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 був членом КСП «Україна» у с. Мрин Носівського району і був включений до Списку громадян - членів КСП, що додається до Державного акту ІІ-ЧН № 000092 на право колективної власності на землю, під № 399, а, отже, набув право на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Україна», але не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай). Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому право на земельну частку (пай) розміром 7,04 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП «Україна». Спадщину після смерті ОСОБА_2 фактично прийняла позивач, вступивши в управління та користування спадковим майном. Нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай). Тому представник позивача просив судовим рішенням визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 7,04 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП «Україна» на території Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області, що належало ОСОБА_2 на підставі Державного акту ІІ-ЧН № 000092 на право колективної власності на землю, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, але до початку підготовчого судового засідання представник позивача адвокат Гунько О.Ю. направив до суду заяву, у якій зазначив, що він підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити та розглянути справу за відсутності позивача та представника позивача.
Представник відповідача Мринської об'єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області в судове засідання не з'явився, але до початку підготовчого судового засідання сільський голова направила до суду заяву, у якій указала, що відповідач визнає позовні вимоги та просила справу розглянути без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд проводить судове засідання за відсутності учасників справи та вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення.
Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст. 12 ЦПК України.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. ст. 77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року (561-12), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай одержали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю. Згідно із п. 2 вказаного Указу, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката (Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»).
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X «Перехідні положення» ЗК (2768-14).
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК (435-15), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Статтею 3 Указу Президента України за № 666/94 від 10.11.1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом успадкування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 був членом колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» с. Мрин Носівського району і був включений до Списку громадян-членів КСП, що додається до Державного акту серії ІІ-ЧН № 000092 на право колективної власності на землю, під № 399, що підтверджується копією цього державного акту на право колективної власності на землю (а. с. 8-11) та копією відповідного списку громадян-членів КСП (а. с. 12-13).
Ця обставина також підтверджується повідомленням відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 29-25-0.32-556/112-20 від 02 грудня 2020 року, у якому зазначено, що згідно з Додатком 1 до Державного акту серії ІІ-ЧН № 000092 на право колективної власності на землю та Списку громадян-членів колишнього КСП «Україна» на території Мринської сільської ради гр. ОСОБА_2 внесений до даного списку за № 399 (а. с. 14). Також із вищевказаного повідомлення вбачається, що сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Україна» не зареєстрований. Вартість земельних ділянок згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Україна» становить 111846,75 грн.
Згідно з повідомленням відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 29-25-0.32-170/112-21 від 29 березня 2021 року членам колишнього КСП «Україна» с. Мрин Носівського району Чернігівської області земельна частка (пай) надавалася в розмірі 7,04 умовних кадастрових гектарів (а. с. 30).
Отже, ураховуючи вищевикладені правові норми та обставини, суд робить висновок, що, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 з невідомих причин не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), він набув право на земельну частку (пай) у землях КСП «Україна», розташованих у с. Мрин, оскільки був членом КСП «Україна» та був унесений до Списку громадян-членів КСП, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 6).
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За життя ОСОБА_2 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 27).
Отже, спадкоємство після смерті ОСОБА_2 здійснюється за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а. с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Із копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 № 122/2008, заведеної Носівською ДНК, убачається, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , вступивши в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на жилий будинок. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає (а. с. 46-47).
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Абзацом 2 пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, установлено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
У судовому засіданні встановлено, що в силу ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла фактично його дружина ОСОБА_1 , вступивши в управління та користування спадковим майном, оскільки була зареєстрована разом зі спадкодавцем на час його смерті, що підтверджується довідкою Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області № 536/03-08 від 28 вересня 2020 року (а. с. 7).
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
У судовому засіданні встановлено, що позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, що підтверджується постановою державного нотаріуса Носівської районної державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 315/02-31 від 26 березня 2021 року (а. с. 29).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» одним із документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 1118,50 грн., що підтверджується квитанцією № 149 від 28 січня 2021 року АТ «Ощадбанк» (а. с. 4а).
Ураховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. ст. 1217, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 247, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Мринської об'єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання права на спадкову земельну частку (пай) задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) розміром 7,04 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Україна» на території Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області, у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати управління Державної казначейської служби України в Носівському районі Чернігівської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений в Чернігівському облуправлінні АТ «Ощадбанк» № 10024/260 за реквізитами: рахунок отримувача - UA798999980313191206000025645, отримувач коштів - ГУК у Черніг.обл/тг м. Носівка/22030101, код класифікації доходів бюджету - 22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37972475, судовий збір в сумі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 25 коп. відповідно до квитанції № 149 від 28 січня 2021 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено19 травня 2021 року.
Суддя А.О. Крупина