Справа №569/15517/20
27 травня 2021 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить припинити право власності відповідача на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на цю частку з виплатою відповідачу 87 150 грн. 00 коп., внесених ним на депозитний рахунок суду.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить йому в розмірі 5/6 часток квартири, на підставі договору дарування частки квартири від 26 квітня 2016 року, посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В., та відповідачу в розмірі 1/6 частки вищевказаної квартири, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2019 року, виданого державним нотаріусом Другої рівненської державної нотаріальної контори.
Він вважає за можливе припинити право власності відповідача на 1/6 частку квартири, оскільки частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майна є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Зокрема, частка відповідача становить 1/6, тобто є незначною, виділ вказаної частки у натурі є неможливим, оскільки вона становить менший розмір, ніж площа будь-якого із приміщення квартири. Також, відповідач є громадянкою іншої держави, постійно проживає за кордоном, не проживає та в подальшому не має наміру проживати у спірній квартирі, не цікавиться майном та не компенсує витрати на його утримання. Вони є чужими людьми, тому спільне проживання є неможливим. При цьому відповідач забезпечена житлом, а тому припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам. Грошову суму, необхідну для виплати відповідачу вартості її частки у спірній квартирі, він вніс на депозитний рахунок суду.
Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому питання про припинення її права власності на 1/6 частки у квартирі АДРЕСА_1 та визнання права власності за позивачем залишила на розсуд суду, у разі припинення її права власності просила сплатити їй грошову компенсацію дійсної вартості частки з врахуванням об'єктивної ринкової вартості та просила відмовити позивачу у стягненні судових витрат. Вказувала, що в доданому до позову Висновку експерта №ЕЗ-14/20 від 12 червня 2020 року визначена ринкова вартість 1/6 частки спірної квартири станом на 11 червня 2020 року, а тому вона просить суд дати об'єктивну оцінку доданому висновку у зв'язку з тим, що після проведення оцінки пройшло більш 10 місяців. Також, позивач зазначає, що приймав заходи по досудовому врегулюванню спору, однак не підтверджує вказане у заяві документально. Вона вважає, що позивач зловживає процесуальними правами, а тому судові витрати не підлягають стягненню з неї. Однак, якщо суд дійде висновку про необхідність їх стягнення, то вона вказує на їх не співмірність.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника позивача ОСОБА_3 27 травня 2021 року представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує, просить задовольнити та судові витрати покласти на позивача.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд доходить наступних висновків.
Як слідує з Договору дарування частки квартири від 26 квітня 2016 року, укладеному між ОСОБА_4 , як дарувальником, та ОСОБА_1 , як обдарованим, дарувальник подарувала, а обдарований безоплатно прийняв у дар 5/6 частки квартири за АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстровано в реєстрі за №378. Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №58195415 від 26 квітня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно.
Як слідує з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2019 року, яке видане державним нотаріусом Другої рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л.Л., ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_5 1/6 частку квартири АДРЕСА_1
Таким чином, співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (5/6 частини квартири) та ОСОБА_2 (1/6 частини квартири).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За правилами ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Однак надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним у відповідності до ч. 2 ст. 183 цього Кодексу. Якщо надання частки в натурі є неможливим, співвласник вправі вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі №6-68цс12, від 24 лютого 2016 року в справі №6-2784цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі №908/1754/17, така судова практика є незмінною.
Згідно ч.2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
З аналізу ч. 2 ст. 365 ЦК України випливає, що згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання грошової компенсації не вимагається, а позивачу необхідно не лише довести обставини, передбачені ч. 1 ст. 365 ЦК України, а й внести розмір цієї компенсації на депозитний рахунок суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про те, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майна є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Як слідує з Договору дарування частки квартири від 26 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстровано в реєстрі за №378, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №58195415 від 26 квітня 2016 року, з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2019 року, яке видане державним нотаріусом Другої рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л.Л., Технічного паспорта від 29 січня 2008 року, виданого Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», загальна площа двокімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 48,8 кв.м., 1/6 частки з яких становить 8,13 кв.м. Також, згідно з технічним паспортом на спірну квартиру та висновку експерта №ЕЗ-14/20 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 12 червня 2020 року квартира складається із двох житлових кімнат площею 12,1 кв.м. та 17,5 кв. м., кухні 7,5 кв.м., ванни 2,5 кв.м., вбиральні 1,0 кв.м., коридору 7,5 кв. м., комори 0,4 кв.м., балкону 2,5 кв м., та розташована на восьмому поверсі дев'ятиповерхового панельного житлового будинку. В зв'язку з чим суд доходить висновку, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною.
Також, суд враховує, що відповідач проживає на території іншої держави, в спірній квартирі не зареєстрована та такою ніколи не була, що слідує з відомостей обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Рівненській області від 29 вересня 2020 року. У поданому відзиві відповідач питання про припинення її права власності на спірне майно залишила на розсуд суду. Відтак, суд доходить висновку, що припинення права власності на частку у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім'ї.
Згідно висновку експерта №ЕЗ-14/20 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 12 червня 2020 року ринкова вартість 1/6 квартири АДРЕСА_1 станом на 11 червня 2020 року становить 87 150 грн. 00 коп. Згідно квитанції №5 від 05 вересня 2020 року позивачем перераховано на депозитний рахунок суду 87 150 грн. 00 коп.
Оцінюючи вказаний висновок експерта, суд враховує, що дослідження виконала експерт ОСОБА_6 , яка має вищу будівельно-технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр з промислового та цивільного будівництва», кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз і експертних досліджень по спеціальностях: дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів; визначення оціночної вартості будівельних об'єктів і споруд. Дослідження проводилось експертом на місці знаходження об'єкта експертизи, методом її огляду і фотофіксації з подальшим вивченням наданих документів і оголошень з періодичних видань та інтернет-сторінок. Зазначене, на думку суду першої інстанції, свідчить про точність та об'єктивність оцінки проведеної експертом Водько Ю.В.
При цьому відповідач, вказуючи, що з моменту проведення оцінки пройшло більше 10 місяців, з врахуванням положень ч. 3 ст. 102 ЦПК України, ч.1 ст. 103 ЦПК України, самостійно не звертається до експерта про проведення експертизи з метою визначення вартості частки, право власності на яку просить припинити позивач та не заявляє суду клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою усунення сумніву щодо правильності визначеної ринкової вартості спірного майна судовим експертом Водько Ю.В.
Статтею ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім'ї, відповідний розмір компенсації внесений позивачем на депозитний рахунок суду і такий розмір компенсації не спростований відповідачем, суд доходить висновку, що право власності відповідача на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 слід припинити з виплатою їй грошової компенсації вартості цієї частки в сумі 87 150 грн. 00 коп. та визнати право власності позивача на цю частку квартири. Відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, представник позивача подала заяву, відповідно до якої просила судовий збір по справі покласти на позивача, тому суд не здійснює розподіл судових витрат в даній справі.
При цьому суд зауважує, що ч.2 ст. 44 ЦПК України визначено перелік дій, які можуть трактуватись судом як зловживання процесуальними правами, а саме: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, однак при розгляді справи таких дій позивачем чи його представником вчинено не було.
Керуючись статтями 358, 365 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок вартості 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , грошову компенсацію в сумі 87 150 (вісімдесят сім тисяч сто п'ятдесят) гривень 00 копійок, яка внесена ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду згідно квитанції №5 від 05 вересня 2020 року.
Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 27 травня 2021 року.
Суддя О.О. Першко