Справа № 120/6737/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції-Слободонюк М.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
27 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2020 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (відповідач), в якій позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2015 - 2016 роки та 2018 - 2020 роки відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту";
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2015 - 2016 роки та 2018 - 2020 роки, як учаснику бойових дій, у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на норми матеріального та процесуального права оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог відмовити повністю.
Обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2020 році здійснювалась позивачу правомірно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлений фіксований розмір допомоги до 05 травня для учасників бойових дій.
При цьому зауважуючи, що позивач звернувся до суду з порушенням терміну, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.02.2015 року, виданого Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України та має право на пільги передбачені для учасників бойових дій.
13.10.2020 року позивач, не погоджуючись із розміром отриманої за період з 2015 року по 2020 рік одноразової грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій, звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив здійснити йому доплату відповідної допомоги у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За результатами розгляду відповідної заяви, відповідач листом № В-08-115257 від 29.10.2020 року першочергово повідомив позивача про те, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня через Департамент соціальної політики Вінницької міської ради здійснювалась в період з 2015 - 2016 року по 2018- 2020 року. Так, грошова допомога в період з 2015 - 2016 року по 2018 - 2020 року йому була нарахована і виплачена відповідачем в межах фактично виділених та профінансованих на цю мету коштів Міністерством соціальної політики України у 2015 році у розмірі 875 грн., у 2016 році у розмірі 920 грн., у 2018 році у розмірі 1265 грн., у 2019 році - 1295 грн., а у 2020 - 1390 грн., визначених постановами Кабінету Міністрів України про "Деякі питання виплати у 2015, 2016, 2018, 2019, 2020 роках разової грошової допомоги, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань". Також вказали про відсутність у Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради можливості та повноважень здійснити доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2015-2016 та 2018-2020 роки.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 05 травня учаснику бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00 грн. х 5). Виплата позивачу в 2020 році разової грошової допомоги у сумі 1390 грн. не відповідає статті 12 Закону № 3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Згідно підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (надалі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згодом, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 17 Закону № 3551-XII визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент нарахування і виплати у 2020 році позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення позивачем із вимогою до відповідача про перерахунок допомоги, діяла статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року, яка передбачала розмір допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 05 травня були з 01 січня 2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанови:
- від 31.03.2015 року № 147 "Деякі питання виплати в 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань";
- від 02.03.2016 року № 141 "Деякі питання виплати в 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертв нацистських переслідувань"
- від 05.04.2017 № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1200 грн.;
- від 14.03.2018 № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1265 грн.;
- від 20.03.2019 № 237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2019 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1295 грн.
- від 19.02.2020 № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1390 гривень.
Постановою від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зазначеному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, відтак, Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 уже наголошував, що "забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави" (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 27 лютого 2020 року позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку, визначеному редакцією Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у п'ять мінімальних пенсій за віком.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в рішенні від 29 вересня 2020 року по справі № 440/2722/20, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року в аналогічних правовідносинах.
В даній постанові зазначено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки правовідносини зразкової та цієї справи регулюються одними й тими ж нормами права, та мають подібний предмет, дана справа є типовою, тому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, що передбачено частиною 3 статті 291 КАС України.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на наступне.
Згідно статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, положення Закону № 3551-XII передбачають два різних строки для виплати разової грошової допомоги, а відтак, на думку суду, позивачем строк не пропущено.
Окрім того, отримавши лист від 29 жовтня 2020 року про відмову у перерахунку та виплаті допомоги, позивач 10 листопада 2020 року звернувся до суду із позовом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року (справа №510/1286/16-а) зазначила: "Визначаючи початок перебігу строку звернення до суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу на запит.
Відтак, враховуючи, що позивач дізнавшись про прийняте Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року вважав, що таке рішення стане підставою для проведення перерахунку та виплати оспорюваної допомоги у позасудовому порядку і в подальшому (123 жовтня 2020 року) з цією метою звернувся із заявою до відповідача, то саме із моменту отримання листа про відмову у перерахунку допомоги від 29 жовтня 2020 року слід обраховувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом.
З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.