м. Вінниця
26 травня 2021 р. Справа № 120/2293/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірними дій щодо призначення та виплати розміру довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу стаж роботи у сфері права, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який вимагався законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення, та розрахувати суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача з дня виникнення права на такий перерахунок, починаючи з 06.11.2020, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, де отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Позивач зазначає, що під час розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач врахував стаж роботи позивачки на посаді судді з 06.05.2000 по 05.11.2020, що складає 20 років 06 місяців та 1 день. Разом з тим до суддівського стажу позивача не було зараховано дворічний стаж роботи у сфері права.
Ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказав, що відповідно до ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражі України, судді конституційного суду України, 2) члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Даний перелік підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді є вичерпним і не містить посилань для зарахування до стажу роботи періоди роботи у сфері права.
Ухвалою суду від 06.04.2021 в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.
09.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, спростовуючи аргументи наведені представником відповідача у відзиві, просила задовольнити заявлений позов у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 06.11.2020 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Указом Президента України № 551/2000 від 30.03.2000 "Про призначення суддів ОСОБА_1 призначена на посаду судді Козятинського районного суду Вінницької області строком на 5 років та на підставі наказу начальника Управління юстиції у Вінницькій області №43-к від 06.05.2000 зарахована на посаду судді Козятинського районного суду.
Указом Президента України № 358/2004 від 23.03.2004 «Про переведення суддів місцевих загальних судів та призначення виконуючих обов'язки голів цих судів ( із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1328/2004 (1328/2004) від 29.10.2004 позивач була переведена до новоутвореного місцевого Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на посаду судді.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07.04.2005 №2534 позивач була обрана на посаду судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області безстроково.
Наказом Козятинського міськрайонного суду Вінницької області № 75-к від 02.06.2020, відповідно до ч. 2 ст. ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ОСОБА_1 зараховано до стажу роботи на посаді судді 2 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена на призначення на посаду судді си. 7 Закону України «Про статус суддів» № 2862. Цим наказом встановлено, що стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 станом на 02.06.2020 становить 22 роки 25 днів.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 22.10.2020 №2928/0/15-20 ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до наказу № 147-к Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05.11.2000 року була відрахована із штату суддів Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
З 06.11.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. у розмірі 50 % від суддівської винагороди, яке розраховане, виходячи із 20 років 06 міс 01 дня стажу на посаді судді (з 06.05.2000 по 05.11.2020).
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 22.01.2021 з питання обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки згідно наданого Козятинським міськрайонним судом розрахунку від 16.11.2020р. стаж ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 22 роки 5 місяців 28 днів.
Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, листом від 16.02.2021 повідомив, що щомісячне довічне грошове утримання їй, як судді у відставці, призначене та виплачується у розмірі 50 % від суддівської винагороди, яке розраховане, виходячи із 20 років 06 міс 01 дня стажу на посаді судді (з 06.05.2000 по 05.11.2020).
Позивач вважає, що відповідач протиправно не врахував до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача дворічний досвід професійної діяльності у сфері права.
Так, позивач вказує, що відповідачем не зараховано період її роботи в Калинівському районному судді Вінницької області на посаді судового виконавця з 19.03.1992 по 19.04.1993 ( 1 рік 29 днів) та роботи в Калинівському районному судді Вінницької області на посаді консультанта з 19.04.1993 по 20.03.1994 (11 місяців 1 день).
Не погоджуючись з цим, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в його правовому регулюванні та джерелах фінансування.
За правилами ч. 1 ст. 116 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗУ «Про судоустрій і статус суддів») суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати у відставку.
Частиною 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3 ст. 142 в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 року).
Відповідно до ч. 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при цьому, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Слід звернути увагу, що в силу ч. 1 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стаж роботи на посаді судді визначається згідно зі статтею 137 цього ж Закону.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас частиною другою цієї ж статті у редакції, яка діє з 05.08.2018 року, визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає-право для призначення на посаду судді.
Варто зазначити, що ця норма закону не містить будь-яких обмежень щодо дії у часі, а лише пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.
При цьому, абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Системний аналіз наведених норм доводить, що положення ст. 137 та абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчить, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесені зміни до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 9901/808/18 (провадження № 11-1481заі18), в якій, зокрема, зазначено, що частину другу ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 року у справі № 9901/805/18 також зазначила, що внесені до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
Між тим, аналіз вищенаведених норм дозволяє зробити висновок, що до загального стажу роботи підлягає зарахування поряд з усім стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
На той час вимоги до особи при обранні на посаду судді вперше визначалися Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-XII), які діяли з 10.02.1993 до 05.07.2001.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про статус суддів», в редакції на момент призначення позивача суддею вперше, право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Таким чином, на момент призначення позивача суддею для зайняття такої посади поряд з іншим необхідним була наявність стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Як вбачається із відомостей про роботу, вказаних у трудовій книжці, розрахунку стажу, на момент призначення суддею Вінницького обласного суду позивач мала стаж роботи у сфері права з 19.03.1992 по 05.05.2000.
При цьому, згідно наказу від 02.06.2020 №75-к Козятинського міськрайонного суду та розрахунку стажу судді від 16.11.2020, позивачці до стажу роботи на посаді судді був зарахований дворічний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у період з 19.03.1992 по 19.04.1993 ( 1 рік 29 днів) на посаді судового виконавця в Калинівському районному судді Вінницької області, та з 19.04.1993 по 20.03.1994 (11 місяців 1 день) на посаді консультанта в Калинівському районному судді Вінницької області.
Так, судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві, що при призначенні пенсії останній враховано лише стаж роботи на посаді судді та не зараховано до стажу роботи час роботи у сфері права.
Таким чином, з урахуванням дати обрання позивачки на посаду судді вперше та враховуючи положення ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII, робота позивачки протягом двох років на вищевказаних посадах в період з 19.03.1992 по 20.03.1994 підлягає зарахуванню до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вказаний висновок суду додатково підтверджується спільним листом голови Вищої ради правосуддя, в.о. голови Верховного Суду, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. голови Ради суддів України, голови Державної судової адміністрації та ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 № № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878, а також правовою позицією, наведеною у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 (провадження № 11-1481заі18).
Водночас суд наголошує, що позивачка мала право на зарахування вищезазначеного спірного періоду роботи до суддівського стажу як станом на дату подання заяви про відставку, так і станом на дату призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який, однак, не був врахований пенсійним органом з незалежних від позивачки причин.
Оскільки вказані періоди не були зараховані до загального трудового стажу позивача, відповідно розрахований відповідачем відсоток щомісячного грошового утримання позивача у розмірі 50% не є правильним, адже не відповідає дійсності, та як наслідок порушує права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Таким чином, оскільки внаслідок зарахування спірного періоду роботи до суддівського стажу позивачки такий стаж збільшується на повних два роки, з урахуванням наведених вище норм, це безпосередньо впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці.
Посилання відповідача на те, що до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання може бути зарахований лише стаж роботи на посадах, визначених частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII, суд визнає безпідставними і такими, що суперечать вимогам ч. 1 ст. 116 Закону № 1402-VIII, згідно з якими право судді на відставку пов'язується саме з наявністю стажу роботи на посаді судді не менше двадцяти років, визначеного відповідно до статті 137 цього Закону, тобто, в тому числі з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Крім того, на думку суду, відповідач неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивачки, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та виплати позивачеві довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення та виплати позивачу довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до нього період роботи позивачки у сфері права тривалістю два роки, який вимагався законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення та здійснити перерахунок, призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" починаючи з дня призначення пенсії, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку з задоволенням позову, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 908 грн. належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до нього період її роботи у сфері права тривалістю два роки, який вимагався законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення та здійснити перерахунок ОСОБА_1 призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи позивачки на посаді судді 22 роки 5 місяців 28 днів, зробивши перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці з дня його призначення 06.11.2020, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення в повному обсязі складено: 26.05.2021 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна