Справа № 554/2570/17 Номер провадження 22-ц/814/1062/21Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
20 травня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді: Кривчун Т.О.
Суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.,
Секретар: Яковенко В.С.
За участю: відповідача (апелянта) - ОСОБА_1 , представника відповідача - Гавриленка І.М.
представника позивача - адв. ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2019 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , власника веб-сайту http://www.pravda.com.ua ОСОБА_4 про спростування інформації, захист честі та гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача
Ухвалою Київського районного суду м. Полтавивід 26 грудня 2018 року заяву ОСОБА_3 , задоволено.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до судді Октярбрського районного суду м. Полтави Гольник Лариси Владленівни, власника веб-сайту http://www.pravda.com.ua ОСОБА_4 про спростування інформації, захист честі та гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, залишено без розгляду (т.3, а.с.175).
У січні 2019 року відповідач звернулася до місцевого суду з заявою про компенсацію здійснених витрат (розподіл судових витрат), в якій прохала стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, які відповідач понесла у зв'язку із розглядом справи №554/2570/17 у сумі 46602,40 грн. (т.1, а.с.185-188).
Також, у січні 2019 року представник відповідача - ОСОБА_5 звернувся до місцевого суду з заявою про компенсацію за відрив від звичайних занять, в якій прохав стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсацію за відрив від звичайних занять у зв'язку з розглядом справи №554/2570/17 у сумі 824,89 грн. (т.1, а.с.189-192).
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , залишено без задоволення (т.3, а.с.251-253).
Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 , яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати, постановити нове рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати, які відповідач понесла у зв'язку із розглядом справи №554/2570/17 у сумі 46602,40грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсацію за відрив від звичайних занять у зв'язку з розглядом справи №554/2570/17 у сумі 824,89 грн.
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що місцевим судом безпідставно не звернуто увагу на поважність причин неявки відповідача та її представника у судове засідання і не вирішено питання про відкладення розгляду справи, тобто ОСОБА_1 фактично була позбавлена можливості взяти особисту участь під час розгляду заяви, надати письмові пояснення та докази в обґрунтування своєї позиції.
Вважає, що з набранням законної сили ухвалою суду від 20.11.2018 року про зобов'язання ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок суду 50000,00грн для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та 3809,70 грн. для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_5 є доведеним факт завідомої безпідставності даного позову. Окрім того, такий факт, на думку апелянта, підтверджено тим, що позивач жодним чином не обґрунтовував свій позов, а норми, на які він посилався, втратили чинність задовго до подачі такого.
Зауважує, що понесені відповідачем витрати за надану правничу допомогу у визначеному розмірі, є обґрунтованими, у зв'язку зі складністю справи та її значенням для ОСОБА_1 . Витрати, понесені ОСОБА_5 , також є виправданими і підлягають компенсуванню.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, у березні 2017 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів про спростування інформації, захист честі та гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди (т.1, а.с.3-6).
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21.07.2017 року відкрито провадження по даній справі (т.1, а.с.107).
20.11.2018 року адвокатом Кучер О.В. в інтересах ОСОБА_1 було подано до місцевого суду клопотання про забезпечення судових витрат, в якому прохав зобов'язати ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок суду 50000,00 грн. для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу (т.3, а.с.49-50).
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2018 року клопотання адвоката Кучер О.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок суду 50000,00грн для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу. Зобов'язано ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок суду 3809,70 грн. для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_5 (т.3, а.с.59).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.12.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2018 року про забезпечення судових витрат відповідача, повернуто апелянту (т.3, а.с.151-152).
26.12.2018 рок до місцевого суд позивачем було подано заяву про залишення даної позовної заяви без розгляду (т.3, а.с.167).
Як зазначено вище, ухвалою Київського районного суду м. Полтавивід 26 грудня 2018 року заяву ОСОБА_3 , задоволено.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до судді Октярбрського районного суду м. Полтави Гольник Лариси Владленівни, власника веб-сайту http://www.pravda.com.ua ОСОБА_4 про спростування інформації, захист честі та гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, залишено без розгляду (т.3, а.с.175).
У подальшому, у січні 2019 року відповідач та її представник ОСОБА_5 звернулися до місцевого суду із окремими заявами про компенсацію здійснених витрат та про компенсацію за відрив від звичайних занять відповідно (т.3, а.с.185-188, 189-192) та ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишено без задоволення (т.3, а.с.251-253).
Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив із того, що посилання позивача на завідому безпідставність позову на доказах не ґрунтується, а визначена вартість компенсації витрат є не співмірною позову та об'єму наданих послуг.
Проте, такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.
Згідно ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
ЦПК України не містить переліку дій, які розуміються як необґрунтовані.
За змістом ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Питання зловживання правами регламентуються положеннями ст.44 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (п.3 ч.2 ст.44 ЦПК).
Разом із тим, в будь-якому разі, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судова колегія зауважує, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Оцінюючи подане відповідачем клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат, пов'язаних із розглядом справи на предмет його мотивованості та обґрунтованості, а також відповідності вищенаведеним положенням законодавства, суд першої інстанції зазначав, що, пред'являючи до суду позов, позивач вважав, що його права порушено, а тому з метою їх захисту звернувся до суду, а залишення позову без розгляду за заявою позивача, не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, а, відтак, не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду з урахуванням наступного.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2018 року, якою клопотання адвоката Кучер О.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок суду 50000,00грн для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, зобов'язано ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок суду 3809,70грн для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_5 (т.3, а.с.59), як підставу для вчинення відповідних дій, місцевий суд вказував на переконливість доводів відповідача про існування обставин, передбачених п.1 абз.2 ч.4 ст.135 ЦПК України, відтак, визначення відповідачами попередньо суми судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, є обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 20.11.2018 року була оскаржена ОСОБА_3 в апеляційному порядку (т.3, а.с.87-90), та ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 20.11.2018 року про забезпечення судових витрат відповідача, повернуто апелянту (т.3, а.с.151-152).
Згідно положень п.1 абз.2 ч.4 ст.135 ЦПК України таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.
Відповідно до чч.4,5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відтак, з урахуванням преюдиційності ухвали суду від 20.11.2018 року при даному судовому розгляді, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаним судовим рішенням, яке є чинним та ніким не скасованим, установлено факт того, що поданий ОСОБА_3 позов має ознаки завідомо безпідставного.
При цьому, в подальшому, 26.12.2018 року ОСОБА_3 було подано до місцевого суду заяву про залишення даного позову без розгляду (т.3, а.с.167), яка ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 26.12.2018 року була задоволена (т.3, а.с.175).
Вказані дії позивача стали підставою для звернення відповідача та її представника ОСОБА_5 у січні 2019 року до місцевого суду із окремими заявами про компенсацію здійснених витрат та про компенсацію за відрив від звичайних занять відповідно (т.3, а.с.185-188, 189-192), які оскаржуваною ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2019 року були залишені без задоволення (т.3, а.с.251-253).
Аналізуючи зміст ухвал Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2018 року (про зобов'язанння ОСОБА_3 внести на депозитний рахунок суду кошти для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) та від 25.02.2019 року (про залишення без задоволення заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про компенсацію здійснених витрат), колегія суддів зауважує, що оскаржувана ухвала від 25 лютого 2019 року містить суперечності з висновками, викладеними в ухвалі від 20 листопада 2018 року, в якій зроблено висновок про наявність переконливих доводів відповідача стосовно того факту, що поданий ОСОБА_3 позов має ознаки завідомо безпідставного.
При цьому, в ухвалі суду, що є предметом даного судового розгляду, зроблено абсолютно протилежний аналіз тим самим обставинам та фактам, а саме вказано, що посилання відповідача на завідому безпідставність позову на доказах не ґрунтується, а є лише припущенням.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду, та, з урахуванням положень ч.ч.4,5 ст.82, п.1 абз.2 ч.4 ст.135 ЦПК України, висновків, викладених в ухвалі суду від 20.11.2018 року, та аналізу всіх наявних у справі доказів та матеріалів, приходить до висновку, що поданий ОСОБА_3 позов містить ознаки завідомо безпідставного, що, в свою чергу, є підставою для застосування до даних правовідносин норми ч.9 ст.141 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Установлено та знайшло підтвердження матеріалами справи, що 18.10.2017 року між адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги, згідно умов якого, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, господарських та інших установах, організаціях, підприємствах, банківських установах, експертних організаціях незалежно від форм власності (у тому числі органах внутрішніх справ, прокуратури, казначейства, виконавчої служби, органах виконавчої влади, Державної податкової служби, в усіх судових органах, включаючи Європейський суд з прав людини), а також перед фізичними та юридичними особами при вирішенні будь-яких питань, що стосуються клієнта, вести його цивільні, адміністративні та кримінальні справи в усіх судових та правоохоронних органах з усіма правами, наданими законом захиснику підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), представнику потерпілому, позивача, відповідача, свідка, третьої особи, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження ухвал та рішення суду, пред'явлення виконавчого листа (т.3, а.с.52).
Оплата за надані послуги проводиться відповідно Додатку №1 від 15.01.2018 року, який є частиною цього Договору (т.3, а.с.53).
Так, згідно пункту 1 додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 18 жовтня 2017 року, адвокат надає клієнту наступні послуги: - розробка правової позиції, підготовка всіх процесуальних документів в рамках справи №554/2570/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , власника веб-сайту http://www.pravda.com.ua ОСОБА_4 про спростування інформації, захист честі та гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди; - представлення інтересів клієнта в судових органах всіх інстанцій, участь в судових засіданнях у справі №554/2570/17; - вчинення інших дій, необхідних для досягнення позитивного результату в інтересах клієнта у справі №554/2570/17.
Орієнтована вартість послуг, зазначених у п.1 цього договору, становить 50000 грн.
Так, на підтвердження розміру судових витрат, стороною відповідача надано Орієнтований розрахунок вартості правової допомоги за договором, сума якої визначена в 50000,00грн за 20 годин роботи (т.3, а.с.48).
Також, установлено, що 18.10.2017 року адвокат Кучер О.В. здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 в судовому засіданні у місцевому суді.
Окрім того, на підтвердження обґрунтованості суми вимог, стороною відповідача надано Акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 18.10.2017 року, складений 19.12.2018 року між адвокатом Кучер О.В. та ОСОБА_1 , в якому визначено обсяг здійснених послуг, обсяг витраченого часу та вартість послуг (1год - 2500,00 грн) на загальну суму 46250,00грн, а саме: аналіз позовної заяви та матеріалів справи №554/2570/17 - 1,5год - 3750,00грн; розробка правової позиції у справі №554/2570/17 - 2год - 5000,00грн; консультація клієнта з питань стратегії захисту у справі №554/2570/17, обговорення правової позиції у справі - 2год - 5000,00грн; підготовка відзиву на позовну заяву у справі №554/2570/17, формування та направлення його учасникам справи та до суду - 5год - 12500,00грн; пошук у мережі Інтернет матеріалів щодо ділової репутації ОСОБА_3 , їх підготовка для подачі до суду - 1год - 2500,00грн; підготовка заперечень проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу суду від 20.11.2018 року - 1год - 2500,00грн; підготовка заяви про забезпечення судових витрат - 1год - 2500,00грн; підготовка апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 03.01.2018 року, прийняту в рамках справи №№554/2570/17 - 2год - 5000,00грн; участь у судових засіданнях у справі №554/2570/17 (18.10.2017 року та 26.02.2018 року) - 3год - 7500,00грн (т.4, а.с.101).
Згідно Квитанції до прибуткового касового ордера від 19.12.2018 року ОСОБА_1 було сплачено адвокату Кучеру О.В., за надані послуги згідно договору від 18.10.2017 року, кошти в сумі 46250,00грн (т.4, а.с.102).
Окрім того, при подачі апеляційної скарги на ухвалу суду від 03.01.2018 року ОСОБА_1 було сплачено 352,40грн судового збору.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи, та, враховуючи складність справи, тривалий час її розгляду, значення справи для відповідача, яка є публічною особою, у тому числі той факт, що результат її вирішення міг вплинути на репутацію сторони відповідача, що справа викликала значний публічний інтерес, що підтверджується наданим у судовому засіданні переліком телевізійних сюжетів та текстових публікацій по даній справі, вважає, що Інформація, яка міститься у наданих відповідачем суду документах (договір про надання правничої допомоги, орієнтовний розрахунок витрат, Акт наданих послуг за договором, Квитанцію до прибуткового касового ордера та інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг та витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги), є достатньою для наявності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача у визначеному розмірі 46250,00грн. Окрім того, до стягнення також підлягає 352,40грн судового збору, а всього 46602,40грн.
За змістом ч.2 ст. 138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Так, у поданій представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заяві про компенсацію витрат за відрив від звичайних занять здійснено відповідний розрахунок суми компенсації, розмір якої визначено в 824,89грн, що було обраховано з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати - 3723грн, та реального обсягу витраченого представником часу.
Відтак, вказана сума також підлягає до стягнення з позивача на користь ОСОБА_5 .
Виходячи з вищевикладеного, місцевий суд дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової, по суті вимог.
З огляду на наведене доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 383,384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2019 року, - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про компенсацію витрат (розподіл судових витрат),- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи №554/2570/17 у сумі 46602,40 (сорок шість тисяч шістсот дві гривні 40коп) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсацію за відрив від звичайних занять у зв'язку з розглядом справи №554/2570/17 у сумі 824,89 (вісімсот двадцять чотири гривні 89коп) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ С.М. Бондаревська
Ю.В. Дряниця
Повний текст постанови виготовлено 25.05.2021 року.