Справа № 529/839/20 Номер провадження 22-ц/814/641/21Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л.Є. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
13 травня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в апеляційному суді в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2020 року, ухвалене суддею Петренко Л.Є.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У листопаді 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованісості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідач на підставі заяви-анкети без номера від 29.12.2015 р. отримав у позивача кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
При підписанні заяви відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, тобто був обізнаним з умовами кредитування.
Оскільки ОСОБА_2 не виконує своїх договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів, за ним утворилась заборгованість, яка станом на 08.10.2020 р. становить 10 737 грн. 83 коп. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 9 149 грн. 20 коп., заборгованості за нарахованими відсотками - 1 588 грн. 63 коп., які позивач просить стягнути з відповідача разом з понесеними ним судовими витратами.
Рішенням Диканського районного суду Полтавсаької області від 24 грудня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором без номера від 29.12.2015 р., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 149 (дев'ять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн. 70 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що станом на 24.12.2020 р. в нього була відсутня заборгованість зі сплати за кредитом, яку він погасив 22.12.2020 р.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подавався.
У судове засідання сторони не з'явились. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника.
Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.12.2015 р. ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви одержав у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією зазначеної анкети-заяви, в якій зазначені лише анкетні дані відповідача та відсутні умови щодо процентної ставки за користування кредитними коштами та штрафних санкцій (а. с. 15).
За даним договором відповідачу ОСОБА_1 видано картку зі строком дії до вересня 2018 року, яка в подальшому неодноразово перевипускалась, з терміном дії останньої картки (номер НОМЕР_3 ) - до серпня 2022 р. (а.с.14).
Відповідно довідки про зміну умов кредитування, кредитний ліміт по картці встановлено в сумі 500 грн., який в подальшому збільшено до 21000,00 грн., а з 21.02.2019 р. поступово зменшувався (а.с.13).
Згідно наданого місцевому суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем протягом строку дії картки здійснювались витрати кредитних коштів та вносились платежі в рахунок погашення заборгованості по кредиту.
Станом на 08.10.2020 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 10737,83 грн., з яких: 9149,20 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, в тому числі - 0,00 грн. за поточним тілом кредиту; 1588,63 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.9-12, 77-80).
При вирішенні спору, який розглядався місцевим судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд першої інстанції вважав доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за тілом кредиту у сумі 9149,20 грн. та не знайшов підстав для задоволення вимог про стягнення відсотків.
При цьому, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами ст. 1054, ст.1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
За змістом правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові № 342/180/17 від 03.07.2019 Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Велика Палата зазначила, що у заявці на приєднання відсутні умови щодо процентної ставки та відповідальності за прострочення платежів. Вказівка Банку про те, що ці умови знаходилися на сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору та містять всю інформацію про процентну ставку та про штрафи за прострочку оплати боргу, не може бути застосована судом, адже, у анкеті-заявці відсутня інформація, що позичальник ознайомився з умовами, які містяться саме на зазначеному сайті. Враховуючи, що за весь період боргових зобов'язань, сам банк неодноразово їх змінював, а тому, мав можливість подати до суду примірник таких умов, який може містити положення, які є менш сприятливими для позичальника. Висновком є, те що банк не підтверджує, які ж конкретні умови він запропонував позичальнику при підписанні анкети-заявці, так як, на поданому банком екземплярі умов відсутній підпис позичальника.
Окрім цього, відповідно до даної правової позиції Верховного Суду від 03.07.2019 р., слід звернути увагу відносно проінформованості позичальника про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору,
Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, а також відсутність підтверджень наявних у матеріалах справи про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.12.2015 р., шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді сплати відсотків та пені за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, тому дійшов висновку про те, що банк має право лише на стягнення простроченого тіла кредиту у сумі 9149,20 грн. та відсутність підстав для стягнення відсотків та інших складових заборгованості.
Відповідач ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення в апеляційному порядку, послався на те, що станом на 24.12.2020 р. в нього була відсутня заборгованість за кредитним договором б/н від 29.12.2015 р., яку він погасив 22.12.2020 р., надавши до апеляційної скарги копії квитанцій про сплату заборгованості та довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 19.01.2021 р. про відсутність заборгованості перед банком (а.с. 100,103,104).
З метою перевірки доводів апеляційної скарги судом апеляційної інстанції призначено розгляд справи з повідомленням учасників справи та витребувано у позивача інформацію про рух коштів за кредитним договором б/н від 29.12.2015 р., укладеним між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , а також щодо існування заборгованості за кредитним договором б/н від 29.12.2015 р., укладеним між сторонами. Крім цього, продовжено строк розгляду справи в межах строку, визначеного ч.2 ст. 371 ЦПК України.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду представником АТ КБ «Приватбанк» надано виписку про рух коштів за кредитним договором б/н, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , з якої вбачається, що станом на день ухвалення оскаржуваного рішення від 24.12.2020 р. у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за укладеним кредитним договором.
Так, у вказаній виписці зазначено, що 27.11.2020 р. за карткою НОМЕР_3 здійснено автоматичне погашення простроченої заборгованості у сумі 2270,14 грн.
Залишок після операції становить -8467,69 грн.
08.12.2020 р. здійснено поповнення вказаної картки готівкою у відділенні банку на суму 8470 грн., а 22.12.2020 р. поповнено картку на 71 грн., 65,15 грн. та 5,00 грн.
23.12.2020 р. за цією карткою здійснено операцію з повернення коштів у сумі 71,01 грн. Залишок після операції становить76,38 грн.
24.12.2020 р. за цією карткою знижено кредитний ліміт до 0,00 грн. та 24.12.2020 р. здійснено переказ коштів на благодійність при розірванні договору у сумі 0,86 грн. Залишок після операції становить 75,52 грн.
Враховуючи те, що судом першої інстанції розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦПК України приймає до уваги надані відповідачем до апеляційної скарги докази, зокрема копії квитанцій про погашення заборгованості та довідку від 19.01.2021 р. про відсутність заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 100, 103, 104). Та, приймаючи до уваги надану позивачем на вимогу апеляційного суду інформацію про рух коштів за картковим рахунком відповідача за кредитним договором б/н від 29.12.2015 р. колегія суддів приходить до висновку про те, що за відповідачем відсутня заборгованість за кредитним договором б/н від 29.12.2015 р.
Отже, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є помилковими та не відповідають обставинам справи. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому залишається колегією суддів без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту відмовити.
В іншій частині рішення Диканського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді: Ю.В.Дряниця
Т.О.Кривчун