12 травня 2021 року справа №380/8219/20
зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Фостяка Р.О.,
представника відповідача Доскоч В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області код ЄДРПОУ 04055883, місцезнаходження: 81000, Львівська обл., м.Яворів, вул.Івана Франка, 8, в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.12.2020, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 21.08.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту з бажаним місцем розташування згідно з графічним додатком до клопотання;
- визнати протиправними доводи Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, викладені у відзиві №2438/6 від 18.11.2020 та відповіді №2169/9 від 29.09.2020 як підстави у відмові видання відповідного розпорядження щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
- зобов'язати Яворівську районну державну адміністрацію Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.08.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту з бажаним місцем розташування згідно з графічним додатком до клопотання та видати відповідне розпорядження про надання дозволу;
- стягнути з казначейського рахунків, відкритих в Управлінні державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 за завдану протизаконним рішенням моральну шкоду в розмірі статистичної середньомісячної заробітної плати в жовтні 2020 року по Львівській області в сумі - 10862,00 грн., пропорційно терміну, що триває порушення його прав відповідачем та на момент подання заяви становить 38017,00грн.
Ухвалою від 12.10.2020 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 26.10.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 08.02.2021 суд відстрочив позивачу сплату судового збору.
Ухвалою від 08.02.2021 суд прийняв до провадження заяву позивача про уточнення позовних вимог.
Ухвалою від 22.02.2021 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області.
Ухвалою від 04.03.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не розглянув у встановленому законом порядку клопотання позивача від 21.08.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту. На думку позивача, за результатами розгляду вказаного клопотання відповідач зобов'язаний прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні, яке оформляється розпорядчим індивідуально-правовим актом у формі розпорядження. Лист відповідача №2169/9 від 29.09.2020 не може вважатися рішенням за результатом розгляду клопотання позивача та свідчить про ухилення відповідача від прийняття рішення у встановлений законодавством спосіб.
Позивач також не погоджується з доводами відповідача, якими він обґрунтовує підстави для відмови у надані позивачу дозволу на розроблення проекта землеустрою. Згідно з відповіддю Яворівської районної державної адміністрації Львівської області №2169/9 від 29.09.2020 позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу у зв'язку з тим, що відсутній проект детального планування території та відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог вказаного Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним чи юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Вказану відповідь позивач вважає невмотивованою та такою, що порушує вимоги Земельного кодексу України і Конституції України, внаслідок якої він протиправно обмежений у реалізації своїх законних прав, оскільки положення частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте зазначена норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.
Також позивач вважає, що протиправним рішенням відповідача йому заподіяно моральну шкоду в розмірі статистичної середньомісячної заробітної плати в жовтні 2020 року по Львівській області в сумі - 10862,00 грн., пропорційно терміну, що триває порушення його прав відповідачем та на момент подання заяви про уточнення позовних вимог(грудень 2020 року) в сумі - 38017,00грн.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву від 18.11.2020 та відзив на заяву про уточнення позовних вимог від 19.02.2021 №592/6, в яких проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні позивачу дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту. Підставою для відмови стало те, що відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним чи юридичним особам для містобудівних потреб забороняється у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог вказаного Закону. Представник відповідача також заперечує факт заподіяння позивачу моральної шкоди. Вказує, що факт заподіяння такої шкоди позивачу нічим не підтверджений.
Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд відмовити в його задоволенні повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про датку, час і місце проведення судового засідання. Проте, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.09.2020 та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
21.08.2020 позивач звернувся до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області із клопотанням (а.с.8), в якому відповідно до статей 17, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту.
У клопотанні зазначив, що на земельній ділянці відсутні об'єкти водного, лісового чи пайового фонду. Дані про реєстрацію речових прав на земельну ділянку в Держкадастрі відсутні.
Повідомив, що раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України не використав.
До поданого клопотання позивач долучив графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва (а.с.9).
Листом Яворівської районної державної адміністрації Львівської області №2169/6 від 28.09.2020 (а.с.10) за підписом першого заступника голови районної державної адміністрації позивачу роз'яснено, що відповідно до статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог вказаного Закону. Додатково повідомлено, що з метою надання дозволу на розроблення детального плану території необхідно внести зміни до генеральних планів Домажирської сільської ради та прилеглих територій.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, викладеною в листі №2169/6 від 28.09.2020, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 21.08.2020 суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом або за результатами аукціону.
За змістом частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою вказаної статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.
Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновків про те, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Суд встановив, що 21.08.2020 позивач звернувся до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області із клопотанням, в якому відповідно до статей 17, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту.
Яворівська районна державна адміністрація Львівської області дала відповідь на клопотання позивача у листі від 28.09.2020 №2169/6, в якому зазначила, що відповідно до статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог вказаного Закону. Додатково повідомила позивача, що з метою надання дозволу на розроблення детального плану території необхідно внести зміни до генеральних планів Домажирської сільської ради та прилеглих територій.
Оцінюючи вказані обставини, суд зазначає, що у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Також частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В той же час нормами Земельного кодексу України не передбачено право відповідного органу виконавчої влади відступати від положень вказаної статті Земельного кодексу України.
За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Так, відповідно до норм вказаної статті вирішення питання щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва належить до компетенції районних державних адміністрацій.
Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації".
Відповідно до частин другої-третьої статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Статею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено види актів місцевих державних адміністрацій.
Так, відповідно до частини першої вказаної статті на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Частинами першою, п'ятою статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов'язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності" затверджено Типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади (далі - Інструкція).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Інструкції ця Інструкція встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі - установи).
За змістом пункту 80 Інструкції накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.
Пунктами 87-88 Інструкції встановлено, що наказ (розпорядження) оформлюється на бланку наказу (розпорядження). Зміст наказу (розпорядження) коротко викладається в заголовку, який починається з прийменника "Про" і складається за допомогою віддієслівного іменника ("Про затвердження...", "Про введення...", "Про створення...") або іменника ("Про підсумки...", "Про заходи...").
Текст наказу (розпорядження) з питань основної діяльності установи та адміністративно-господарських питань складається з преамбули і розпорядчої частини.
В той же час пунктом 123 Інструкції передбачено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи.
Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності місцевої державної адміністрації, як органу виконавчої влади, нею має видаватися відповідне розпорядження.
Водночас, листи складаються, зокрема, у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі розпорядження місцевої державної адміністрації.
Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній обмежився лише направленням позивачу відповіді у формі листа з роз'ясненням.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі розпорядження, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
За таких обставин, наданий відповідачем лист від 28.09.2020 № 2169/6 з роз'ясненнями для позивача свідчить про ухилення відповідача від прийняття рішення у встановлений законодавством спосіб.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, яка полягає у неприйнятті рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 21.08.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними доводів Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, викладені у відзиві №2438/6 від 18.11.2020 та відповіді №2169/9 від 29.09.2020, суд зазначає таке.
Доводи Яворівської районної державної адміністрації Львівської області враховуються судом при оцінці правомірності її поведінки при розгляді клопотання позивача, і не можуть підлягати самостійному судовому захисту, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними доводів Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, викладених у відзиві №2438/6 від 18.11.2020 та відповіді №2169/9 від 29.09.2020, необхідно відмовити повністю.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Яворівської районної державної адміністрації Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.08.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та видати відповідне розпорядження про надання дозволу, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При вирішенні вказаного спору суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). В рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема "…передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси...".
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача у цій справі полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Яворівської районної державної адміністрації Львівської області прийняти відповідне вмотивоване та законне рішення.
Суд вважає, що Яворівська районна державна адміністрація Львівської області повинна повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.08.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту з бажаним місцем розташування згідно з графічним додатком до клопотання та прийняти відповідне рішення.
При цьому, відповідачеві при повторному розгляді клопотання позивача слід зважати на принцип "належного урядування" та прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам статті 118 Земельного кодексу України.
У зв'язку з вказаним суд також зауважує, що прийняття такого рішення не є втручанням у дискреційні повноваження Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії, визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, а саме - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмовити в його наданні.
За встановлених фактичних обставин справи суд вважає передчасним прийняття рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, - адже відповідач ще не прийняв будь-якого рішення з вказаного питання у встановленому законом порядку.
Тому в цій частині позовна вимога задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про стягнення з казначейських рахунків, відкритих в Управлінні державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 за завдану протизаконним рішенням моральну шкоду в розмірі статистичної середньомісячної заробітної плати в жовтні 2020 року по Львівській області в сумі - 10862,00 грн., пропорційно терміну, що триває порушення його прав відповідачем та на момент подання заяви становить 38017,00грн., суд зазначає таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом дев'ятим Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) чи рішенням відповідача відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії (бездіяльність) відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
В той же час позивач не надав жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями (бездіяльністю) чи рішеннями відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій відповідача.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої протиправним рішенням у розмірі статистичної середньої заробітної плати по Львівській області в жовтні 2020 року по Львівській області в сумі - 10862,00 грн., пропорційно терміну, що триває порушення його прав відповідачем та на момент подання заяви становить 38017,00грн, є необґрунтованою та безпідставною, а тому у її задоволенні необхідно відмовити повністю.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України, з урахуванням відстрочення позивачу сплати судового збору відповідно до ухвали 08.02.2021, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 9, 139, 242, 243, 244, 252 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 21.08.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту з бажаним місцем розташування згідно з графічним додатком до клопотання.
Зобов'язати Яворівську районну державну адміністрацію Львівської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.08.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ - землі рекреаційного призначення - 07:03, яка розташована за адресою: Львівська обл., Яворівський район, Домажирська сільська рада, за межами населеного пункту з бажаним місцем розташування згідно з графічним додатком до клопотання та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 24 травня 2021 року.
Суддя А.Г. Гулик