12 травня 2021 року справа № 380/3566/20
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Липитчук Я.І.,
за участю:
представник позивача не прибув,
представник відповідача-1 не прибув,
представник відповідача-2 не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування висновку службового розслідування, наказів, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 № 208-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС;
- надати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою від 18.05.2020 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 13.01.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.11.2014 ОСОБА_1 призначений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" від 02.10.2019 № 858 утворено юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема Галицьку митницю Держмитслужби. Окрім того, згідно з додатком № 2 до вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. 28.11.2019 до ЄДРПОУ внесено запис про перебування Львівської митниці ДФС у процесі припинення. 17.04.2020 Львівською митницею ДФС прийнято наказ № 208-о "Про звільнення ОСОБА_1 " , яким відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ "Про державну службу", пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивача звільнено з 22.04.2020 із займаної посади. Вказує, що фактично відбулися зміни в організації виробництва та праці шляхом приєднання цієї установи до новоутвореної юридичної особи, Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020 не отримував, про отримання такого не розписувався. Щодо наявності вакантної (рівнозначної) посади або іншої роботи не повідомлено. Вважає, що при звільненні відповідачем-1 було порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України. Позивач вважає, що відповідач-1 протиправно і без законних на це підстав прийняв наказ про його звільнення, тому, на думку позивача, наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняка Романа від 17.04.2020 № 208-о "Про звільнення ОСОБА_1 " необхідно скасувати. Вказане слугуватиме підставою для поновлення позивача на посаді. Позивач також просить зобов'язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, подала до суду клопотання від 24.02.2021 (вх. № 1844ел) про розгляд справи за її відсутності. Зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.
Відповідачі Львівська митниця ДФС та Галицька митниця Держмитслужби подали відзиви на позовну заяву, в яких зазначають, що з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби. На підставі вказаного, 24.03.2020 позивачу на адресу місця реєстрації та 27.03.2020 на адресу фактичного проживання, скеровано попередження про наступне вивільнення із займаної посади. В подальшому, наказом Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 № 208-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач звільнений з 22.04.2020 із посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 № 889- VIII "Про державну службу", пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідачі звертають увагу на те, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом (частина 3 статті 5 Закону), а підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, врегульовано Законом України "Про державну службу", тому положення Кодексу Законів про працю України у даному випадку не застосовуються. Окрім того, в листі від 21.02.2018 № 1403/13-18 "Щодо надання роз'яснень окремих положень законодавства про державну службу", Національне агентство України з питань державної служби зазначило, що державний службовець може бути звільнений із займаної посади на підставі положень Кодексу законів про працю України, лише якщо Законом не врегульовані такі підстави. У спірному випадку, такі підстави чітко врегульовані Законом України "Про державну службу".
Також зазначають, що пропозиція вакантної посади в державному органі є правом, а не обов'язком суб'єкта призначення або керівника державної служби. Тому жодного порушення під час звільнення позивача допущено не було. Письмові попередження позивачу були скеровані 11.03.2020, позивача звільнено - 22.04.2020, тобто не раніше закінчення 30 календарних днів з дати доведення до його відома попередження про наступне вивільнення.
Представник відповідача, Галицької митниці Держмитслужби у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву від 12.05.2021 про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача Львівської митниці ДФС у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника Львівської митниці ДФС не перешкоджає розгляду справи по суті.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом від 10.11.2014 № 54-о ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з п.1 наказу ДФС України від 25.11.2019 № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
У подальшому, наказом ДФС України від 24.03.2020 № 14-рг "Про внесення змін до деяких наказів ДФС", внесено зміни до наказу від 25.11.2019 № 30-рг, замінивши слова "три місяці" словами "шість місяців" в пункті 4 цього наказу.
У Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної митної служби" від 04.12.2019 № 1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України", функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.
Керівник комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 видав наказ № 666 "Про попередження про наступне вивільнення", яким письмово попереджено про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УШ "Про державну службу" згідно зі списком, у якому зазначений позивач.
Наказом Львівської митниці ДФС від 07.02.2020 № 03 скасовано наказ № 666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов'язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені.
11.03.2020 на електронну адресу ОСОБА_1 надіслано попередження про наступне вивільнення.
Наказом Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 № 208-о ОСОБА_1 звільнений 22.047.2020 із посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, із змінами, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Підставою прийняття спірного наказу зазначено попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020.
Позивач, не погоджуючись з вказаним наказом про звільнення, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу". Пунктом 1 ст.1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про державну службу" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частинами 2 - 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначені, статтею 87 Закону України "Про державну службу", зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною 3 вказаної статті ( в редакції згідно із Законом України від 14.01.2020 № 440-IX) встановлено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 цього Закону регулюється також нормами Кодексу законів про працю України, а саме статтями 40 та 49-2 КЗпП України.
Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Наказ про звільнення повинен обов'язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.
Згідно з оскарженим наказом про звільнення позивача з посади, останній містить лише посилання на пункт 4 частини 1 статті 83, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ із змінами, пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення, з покликанням на всі наявні три правові підстави передбачені вищенаведеним законом (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу").
Отже зазначене рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів передбачених ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу "правової визначеності", адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Отже, посилання відповідача в наказі про звільнення на пункт 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" без зазначення конкретної підстави для звільнення, лише з покликанням на норму закону породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Враховуючи викладене, оскаржений наказ прийнято у спосіб та не на підставі визначеній ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Щодо реорганізації Львівської митниці, як підстави звільнення позивача з посади згідно з доводами відповідачів, суд зазначає таке.
За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов'язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.
Як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов'язані з припиненням трудових договорів з працівниками. В цьому контексті в роботодавця виникає обов'язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.
Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Цією постановою, зокрема, передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі порядок № 1074). Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку № 1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Пунктом 12 Порядку № 1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної митної служби" від 04.12.2019 № 1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України", функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
Отже, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.
На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.
Згідно з штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019, штатна кількість працівників становила 1150 осіб, з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 480 870 грн (в тому числі по митному посту "Краковець" - 133 штатних одиниць з фондом оплати праці 587 630 грн).
Аналогічні показники щодо кількості посад були затверджені в організаційній структурі Галицької митниці Держмитслужби на 2020 рік.
При цьому, як видно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС, а також Тернопільську митницю ДФС.
Отже, загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).
Згідно з наданою представником відповідача - 2, інформацією станом на 11.03.2020 у Галицькій митниці Держмитслужби вакантними були 243 посади, зокрема і посади головного державного інспектора відділу № 1, № 2, № 3, № 4 митного поста "Краковець" Галицької митниці Держмитслужби (т. 3 а.с. 135-154).
Таким чином, в результаті реорганізації Львівської митниці ДФС не відбулось скорочення штатної чисельності працівників, а навпаки штатний розпис новоствореного органу передбачав збільшення штатних одиниць.
При вирішенні спору суд також встановив, що посадовою особою ГУ Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування Львівської митниці ДФС за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул.Костюшка, буд.1, код ЄДРПОУ 39420875.
За результатами інспекційного відвідування 27.07.2020 складено акт №ЛВ13637/2007/АВ (далі - акт).
Згідно з Актом за результатами інспекційного відвідування виявлено порушення Львівською митницею ДФС вимог пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України, а саме керівництвом установи не забезпечено реалізацію свого права окремими працівниками на переведення в іншу установу, оскільки прийнято рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби, в яку реорганізовано Львівську митницю ДФС, без жодного на це обґрунтування та без визначених критеріїв відбору таких працівників, які продовжили свою роботу у новоствореній Галицькій митниці Держмитсужби. При цьому, частина працівників Львівської митниці ДФС звільнена відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" без обґрунтування такого рішення з повідомленням про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи, що не відповідало дійсності на момент такого повідомлення; статті 46 КЗпП України, частини 1 статті 116 КЗпП України, частини статті 83 КЗпП України, абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України № 100.
На підставі вказаного Акта 27.07.2020 винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ13637/2007/АВ/П, яким зобов'язано Львівську митницю ДФС в особі в.о. начальника Марченка О.С. усунути встановлені в акті порушення у строк до 07.08.2020.
Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Суд зазначає, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для звільнення працівника з роботи.
Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об'єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб'єкта призначення.
Відповідач як суб'єкт призначення не навів жодного аргументу як підставу для звільнення позивача та неприйняття рішення про його переведення до реорганізованого органу.
ЄСПЛ у справі "Полях та інші проти України" від 17.02.2020 (набуло статусу остаточного 24.02.2020) визнав, що звільнення заявників становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя та наголосив, що таке втручання відбулось без жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки.
Аналогічно, у цій адміністративній справі звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця, йому не інкриміновано жодних незаконних дій, порушень у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом державного службовця.
Так, частиною 3 ст. 87 цього Закону передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Отже, надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб'єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов'язку суб'єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади.
Однак відповідачі ні в рішенні про звільнення його з посади, ні при розгляді даного публічно-правового спору не довели неможливості продовження позивачем державної служби у новоствореному органі, відповідачами не надано суду доказів невідповідності позивача займаній посаді чи недостатньої кваліфікації.
Отже, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено, його звільнення не може бути визнано обґрунтованим, отже оскаржений наказ порушує конституційне право позивача на працю.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняка Романа від 17.04.2020 № 208-о "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача та охоронюваних законом інтересів позивача є поновлення його на роботі.
День звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з Львівської митниці ДФС 22.04.2020, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС з 23.04.2020.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до поданої відповідачем Львівською митницею ДФС довідки від 29.05.2020 № 13-70-05/38-274 середньоденна заробітна плата позивача - 435,05 грн, середньомісячна заробітна плата - 8918,51 грн.
Із урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 23.04.2020 по 12.05.2021 - 262 днів розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу становить 113 983,10 грн (262 днів * 435,05 грн), з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Оскільки позивача було звільнено з Львівської митниці ДФС, яка на день розгляду справи не виключена з ЄДРПОУ, запису про її припинення немає, відповідно саме з неї необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Щодо клопотання про встановлення судового контролю суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На даний час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.
Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.
Таким чином, клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.
За позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10680,00 грн суд враховує таке.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду (пункт 1, 2 частини 3 статті 132 КАС України).
Частиною 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 ст. 134 КАС України).
При цьому, ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Юнко М.В. (адвокат) надає правову допомогу Посмітюху Р.С. відповідно до ордеру про надання правової (правничої) допомоги від 08.05.2020 Серії ВС № 1023404 та на підставі договору про надання правової допомоги від 17.01.2020 № 17/01/20-8.
Відповідно до п. 4 вказаного договору вартість послуг визначається додатковими угодами або протоколами погодження договірної ціни до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до додатку до Протоколу погодження розрахунку вартості - розрахуноку часу, який необхідний для надання правничої допомоги:
1) Розрахунок вартості однієї години надання послуг - 50 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг (1013,50 грн):
- зустріч та усна консультація Клієнта (1 год.);
- правовий висновок та узгодження правової позиції (30 хв).
2) Розрахунок вартості одного документа - 35 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг (709,45 грн):
- складання адвокатського запиту, у разі опрацювання відповіді на такий сума подвоюється;
3) Розрахунок вартості одного документа за годину роботи - 60 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг (1216,20 грн):
- складання позовної заяви (3.0 год.);
- складання відповіді на відзив - (1,5 год.).
4) Розрахунок вартості одного документа (до однієї години)- 50 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг, (1013,50 грн), більше години часу 100 % пмдг: складання клопотання, заяви забезпечення позову, доказів, інших заяв, клопотань, пояснень, які є необхідними під час надання правової допомоги, тощо (1013,50 грн - 2027,00 грн):
- складання пояснення, клопотання - 2 год.
5) Розрахунок вартості одиниці надання послуг - 100 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг: представництво та захист інтересів Клієнта в суді будь-якої інстанції, (одне судове засідання, незалежно чи таке фактично відбулось), оплата не здійнюється у разі неможливості прибуття адвоката з поважних причин (2027,00 грн); представництво та захист інтересів Клієнта перед іншими фізичними особами чи юридичними особами, (одна година), (2027,00 грн);
Відповідно до квитанції від 12.05.2020 № 0.0.1699049007.1 позивач здійснив оплату наданих послуг згідно з договором про надання правової допомоги від 17.01.2020 № 17/01/20-8 у сумі 10 680 грн.
Таким чином, понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов'язані із юридичним супроводом справи № 380/3566/20, підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідачі заперечують щодо стягнення витрат на правову допомогу та вважають вимогу про стягнення витрат на правову допомогу не доведеною, не співмірною із складністю справи.
Суд, у свою чергу, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Оцінивши рівень наданих адвокатських послуг, суд вважає розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи складність справи, обсяг та якість наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 10680,00 грн.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці ДФС (вул. Т.Костюшка, 1, м. Львів, 79001, ЄДРПОУ 39420875), Галицької митниці Держмитслужби (вул. Т.Костюшка, 1, м. Львів, 79001, ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняка Романа від 17.04.2020 № 208-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС з 23.04.2020.
Стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 113 983 (Сто тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 10 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС та стягнення з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8918 грн (Вісім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 15 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Стягнути з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 680 (Десять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення складений 21.05.2021.
Суддя Кедик М.В.