Справа № 303/5479/20
Іменем України
13 травня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.
суддів: Куштана Б.П., Бисаги Т.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2020 року у складі судді Гутій О.В. про забезпечення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
У вересні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди.
06 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_6 , подали заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
На обгрунтування поданої заяви зазнається наступне. Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 1 993 420,0 гривень. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000грн. З метою недопущення відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, до вирішення спору по суті є необхідність у накладенні арешту та заборони щодо вчинення будь-яких дій щодо нерухомого майна, яке належить відповідачу ОСОБА_1 , оскільки на даний час є підстави вважати, що нерухоме майно може бути відчужене третім особам, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду в справі.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_6 - задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в межах суми 1 993420,0 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не враховано обставини, які на думку апелянта є важливими для правильного вирішення заяви, зокрема, як вбачається із заяви про забезпечення позову заявники просили суд забезпечити їх позов до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , однак, відповідно до прохальної частини позовної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачі просили стягнути на їх користь кошти у вигляді заборгованості за договором позики солідарно з ОСОБА_5 , який є відповідачем у справі та з ОСОБА_7 , невідомої апелянту особи, при цьому, вимоги до апелянта ОСОБА_1 не пред'явлені; судом накладено арешт на майно, яке належить виключно апелянту ОСОБА_1 в межах повної суми і висновок суду щодо співмірності забезпечення позову із поданим позовом є припущенням; із розписок, які надані в обґрунтування позову, особою, у зобов'язанні є ОСОБА_5 , а не ОСОБА_1 ; до позовної заяви не подано доказів, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є чоловіком та дружиною і мають солідарно обов'язок по поверненню коштів за борговими розписками від 27 серпня 2018 року та від 27 серпня 2019 року та не подано доказів реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_6 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а оскаржувану ухвалу про забезпечення позову залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики в сумі 1 993 420 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобов'язаний подавати суду докази.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права(інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання чи невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що заявниками обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та предметом позовних вимог - стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди. Між сторонами дійсно існує спір, позивачі просять стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 борг за договором позики 1 993 420,0 грн. та у відшкодування моральної шкоди 50 000грн.
З матеріалів заяви вбачається, що з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2020 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 .
В даному випадку, забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача є співмірним із заявленими позивачами позовними вимогами, оскільки відповідають предмету позову, яким є солідарне стягнення з відповідачів коштів за договором позики, і в разі задоволення заявленого позову, позивачам буде гарантований ефективний захист і поновлення їх прав, за захистом яких вони звернулися до суду.
Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і не заслуговують на увагу.
Посилання в апеляції на те, що заявники просили суд забезпечити їх позов до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , натомість, відповідно до прохальної частини позовної заяви позивачі просили стягнути на їх користь кошти у вигляді заборгованості за договором позики солідарно з ОСОБА_5 , який є відповідачем у справі та з ОСОБА_7 , невідомої апелянту особи та не подання позивачами доказів, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є чоловіком та дружиною не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 є дружиною відповідача ОСОБА_5 , що підтверджується копією паспорту (а.с.58).
Доводи апеляції про недоведеність, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 мають солідарний обов'язок по поверненню коштів за борговими розписками від 27 серпня 2018 року та від 27 серпня 2019 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки питання щодо доведеності чи недоведеності заявлених позовних вимог є предметом розгляду і вирішення справи по суті.
Не заслуговують на увагу також посилання в апеляції, що позивачами не подано доказів реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки як вбачається з матеріалів справ відповідач ОСОБА_5 є інвалідом, не працює, має дохід у виді пенсії, розмір якої незначний, а тому у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно іншого відповідача, яка виходячи зі змісту позовної заяви є солідарним боржником і до якого заявлені вимоги, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду та захист прав позивачів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2020 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 21 травня 2021 року.
Головуючий:
Судді: