20 травня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/4242/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю. О. перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі
за позовомОСОБА_1
до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з часу отримання ухвали суду, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позивачем подано заяву про поновлення строку для подання адміністративного позову, посилаючись на встановлені в країні карантинні обмеження та перебування на самоізоляції та хвороби COVID-19 з 13.11.2020 по 19.11.2020.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Вдповідно до вимог частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, зважаючи на таке.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
У постанові від 18.11.2020 по справі № 380/5202/20 Верховний Суд вказав, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, від 30.10.2018 у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017).
Суд зазначає, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись при отриманні щорічної допомоги до 5 травня у 2020 році.
Відповідно до частини четвертої статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Так, 30 вересня відповідного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована, а перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій щодо не нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Проте, із вимогами про перегляд нарахувань позивач звернувся лише 15.04.2021, тобто із пропуском шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отримання позивачем відповіді 24.03.2021 про порядок та розмір нарахувань не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в разі, якщо така особа без зволікань і протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру виплат, своєчасність/несвоєчасність їх перерахунку, тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 06.02.2018 по справі № 607/7919/17, від 16.05.2018 по справі № 521/9634/17.
Крім того, суд зазначає, що прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду постанови від 13.01.2021 у справі № 440/2722/20 за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення Верховного Суду у зразковій справі не є тією обставиною, з якою може бути пов'язано початок перебігу строку звернення до суду.
Очікування позивачем розгляду зразкової справи Верховним судом за фактичної обізнаності про можливе порушення прав не перешкоджало йому звернутися до суду в межах строків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.
Щодо посилання позивача на встановлені в країні карантинні обмеження та захворювання з серпня 2020 року його сім'ї COVID-19 суд зазначає таке.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд звертає увагу, що факт захворювання може бути підтверджений виключно медичними документами відповідної форми, складеними уповноваженою на те особою, яка має медичну освіту, документи, що в установленому законодавством порядку дають право на зайняття конкретної лікарської посади та наділена правом надавати медичну допомогу.
Аналіз медичних документів, наданих позивачем дає можливість встановити факт перебування позивача на самоізоляції 14 днів та 7 днів на лікуванні.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частиною 2 статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Статтею 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що особа має право звертатися до суду як особисто, так і через уповноваженого представника, який може бути наділений всіма процесуальними правами, які належать позивачу (чи іншому учаснику справи).
Таким чином, суд зазначає, що зазначені позивачем обставини щодо неможливості його звернення до суду не можуть вважатися об'єктивно непереборними та такими, що виключали можливість для вчасного звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач не був позбавлений права звернутися до суду через уповноваженого представника.
Як зазначалося вище, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частини перша, друга статті 123 КАС України).
Враховуючи недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії разом з усіма доданими до неї матеріалами - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в строк і порядок, передбачені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю. О. Скалозуб