Справа № 289/1674/20
Номер провадження 2/289/93/21
18.05.2021 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Мельника О.В., з секретарем судових засідань Грабіною К.Г., за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_2 ) про припинення стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення стягнення аліментів.
Ухвалою Радомишльського районного суду від 29.12.2020 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21.09.2016 шлюб між ним та відповідачкою розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.09.2019 року Радомишльським районним судом Житомирської області видано судовий наказ, згідно з яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 .
З жовтня 2016 року син постійно проживає разом із позивачем та перебуває на повному його утриманні. Позивач повністю утримує свого сина, забезпечує його всім необхідним для проживання та навчання, купує йому продукти харчування, одяг, взуття, ліки. Відповідачка матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Крім того, аліменти отримані від ОСОБА_1 відповідач витрачає не за їх цільовим призначенням, а на власні потреби.
Позивач змушений звернутись за захистом своїх прав до суду та у зв'язку із викладеним просить суд припинити стягнення з нього аліментів.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, та додатково зазначив, що він проживає у м.Житомирі та має нову сім'ю, до сина приїжджає по вихідним та святковим дням. Син проживає разом із його матір'ю та перебуває на повному її утриманні. На підтвердження доводів заявив клопотання про виклик свідків.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що вона заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що син постійно проживає разом із нею та перебуває на повному її утриманні. Саме позивач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, оскільки має заборгованість по сплаті аліментів. На підтвердження своїх доводів надала Акт обстеження соціального стану, довідку про реєстрацію місця проживання дитини та довідку про склад сім'ї.
В судовому засіданні відповідач проти позову заперечила та пояснила, що син дійсно буває у бабусі, яка інколи з ним вчить уроки, але постійно проживає разом із нею та перебуває на повному її утриманні. Позивач аліменти не сплачує та має заборгованість на час розгляду справи у розмірі 13832,50 грн. За період з 01.01.2020 по травень 2021 надав коштів на утримання сина в розмірі 2700 грн.
Стаття 263 ЦПК України, передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Встановлено, що з листопада 2009 по жовтень 2016 року сторони по справі перебували у шлюбі.
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21.09.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 повернене дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 ».
Цим же рішенням суду, після розірвання шлюбу, визначено місце проживання дитини - сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом із матір'ю - ОСОБА_2 .
Судовим наказом Радомишльського районного суду від 27.09.2019 року визначено стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 09.09.2019 та до досягнення дитиною повноліття.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданого в.о.начальника відділу ДВС заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 01.03.2021 становить 13832,5 грн.
З Акту обстеження соціального стану від 10.02.2021 складеного депутатом Радомишльської міської ради Петровою О.М. в присутності сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Довідки про реєстрацію місця проживання особи за № 01-48/212 від 11.02.2021 наданої виконавчим комітетом Радомишльської міської ради та Довідки про склад сім'ї № 079 від 11.02.2021 наданої ПП «Житлоремсервіс-9» вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23.04.2018 року по даний час зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом із матір'ю - ОСОБА_2 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , яка є матір'ю позивача та ОСОБА_9 підтвердили лише той факт, що малолітній ОСОБА_3 часто буває у бабусі. В той же час, пояснили, що батько постійно проживає в м.Житомирі де має нову сім'ю та постійну роботу і приїжджає до м.Радомишль і бачиться із сином лише у світкові і неробочі дні. Крім того, свідок ОСОБА_2 підтвердила, що в утриманні сина приймають участь обоє з батьків, які про нього піклуються, забезпечують матеріально. Коли онук не знаходиться у неї то він проживає разом із матір'ю.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила, що малолітній ОСОБА_3 постійно проживає і перебуває на повному утриманні саме матері, відповідача по справі ОСОБА_2 .
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відповідно до закону, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
В межах даної справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено підстави для припинення стягнення з нього аліментів на утримання сина на користь відповідача у зв'язку зі зміною обставин, а саме те, що син з жовтня 2016 року проживає разом із ним та знаходиться на його утриманні, оскільки як встановлено в судовому засіданні, неповнолітній син не змінював місця свого проживання з моменту присудження аліментів та проживає разом із матір'ю. Доказів того, що відповідач ОСОБА_2 припинила піклуватися про сина ОСОБА_3 або приймати участь у його вихованні та утриманні позивачем також не надано.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо припинення стягнення аліментів не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-80 ЦПК України, і тому не підлягають задоволенню.
При цьому, судом враховується, що у випадку не цільового використання аліментів відповідачкою - позивач не позбавлений можливості здійснити захист своїх прав у відповідності до ст. 186 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України понесені по справі позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265, 268, 354 ЦПК України,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - відмовити повністю за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2021 року.
Суддя О. В. Мельник