Справа № 947/28531/20
Провадження № 2-з/947/697/21
18.05.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі - Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді в порядку загального позовного провадження перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю .
18.05.2021 року на електронну скриньку суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів за вх. №ЕП-6501/21.
Дослідивши подане до суду клопотання та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч.1-4 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження в цій справі відкрито 19.10.2020 року та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
25.01.2021 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
За час підготовчого провадження по справі, судом було призначено три підготовчих судових засідань, до яких відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце проведення яких належним чином повідомлявся, шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження по справі, копії позовної заяви з додатками до неї, разом з судовою повісткою на адресу зареєстрованого місця проживання, яка встановлена у відповідності до відповіді з відділу адресної довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, якою є: АДРЕСА_1 , однак усі поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 19.02.2021 року відповідачу достеменно стало відомо про наявне відносно нього судове провадження, що підтверджується відповідним клопотанням поданим до суду 19.02.2021 року (а.с.44).
З матеріалами справи представник відповідача ознайомився 04.03.2021 року.
З вказаним клопотанням представник звернулась до суду 18.05.2021 року, тобто з пропуском строку на подання його разом з відзивом на позовну заяву, а також на стадії розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем пропущено строк на подання клопотання про витребування доказів.
Суд звертає увагу, що представником до клопотання відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку до суду не надано.
Суд зазначає, що мета процесуального механізму витребування доказів є допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов'язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.
При цьому Європейський суд зауважив, що національні суди, застосовуючи процесуальні норми, повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Одночасно судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подане представником відповідача клопотання про витребування доказів підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 84 ЦПК України, суд,
Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуючий Калініченко Л. В.