Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
18 травня 2021 рокуСправа № 912/1147/21
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/1147/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "Страхова група "ТАС"), код ЄДР 30115243, пр-т Перемоги, 65, м. Київ, 03062, адреса для листування: вул. Кіото, 25, оф. 203, м. Київ, 02156
до відповідача: Командитного товариства "Автолегіон-Варванської Ю.В." (далі - КТ "Автолегіон-Варванської Ю.В."), код ЄДР 30285752, вул. Аерофлотська, буд. 24, м. Кіровоград, 25014
про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) в сумі 36 482,78 грн
від позивача - участі не брав;
від відповідача - участі не брав.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ПрАТ "Страхова група "ТАС" до КТ "Автолегіон-Варванської Ю.В." про стягнення 36 482,78 грн матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) в межах фактичних затрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з вини ОСОБА_1 , який виконував трудові обов'язки перед КТ "Автолегіон-Варванської Ю.В.", керуючи транспортним засобом марки БАЗ 22154, д.н. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода. В результаті такої дорожньо-транспортної пригоди заподіяно шкоду іншому учаснику ДТП в сумі 85 251,77 грн, яка виплачена позивачем і частково відшкодована АТ "СК "КРАЇНА" в сумі 48 768,99 грн. Залишок невідшкодованої шкоди становить 36 482,78 грн. Позов подано на підставі ст. 1172, ч. 1 ст. 1187, ч. 2 ст. 1191, ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування".
Ухвалою від 19.04.2021 господарський суд відкрив провадження у справі №912/1147/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 18.05.2021, встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.
26.04.2021 на електронну адресу суду (з КЕП) надійшла заява від 26.04.2021 про розгляд справи без участі представника позивача, при цьому позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Копія ухвали від 19.04.2021 направлена на адресу відповідача зазначену позивачем у позові та є адресою його місцезнаходження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштовий конверт із вкладенням - копія ухвали від 19.04.2021, повернутий органом поштового зв'язку із відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив таке.
12.10.2017 між ПрАТ "Страхова група "ТАС" (далі - страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21№FO-00024041, предметом якого є страхування транспортного засобу марки/моделі "КІА KU814D", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб) (а.с. 5).
Як вбачається із матеріалів справи, 13.04.2018 по пров. Степовий в м. Кропивницький сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу КІА KU814D, д.н. НОМЕР_2 та транспортного засобу БАЗ 22154, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який працює в КТ "Автолегіон- ОСОБА_3 ".
При цьому, в результаті ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб "КІА KU814D", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.05.2018 у справі №405/2408/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення та стягнуто 340 грн штрафу. (а.с. 7)
Враховуючи наявність Договору страхування, власник пошкодженого застрахованого транспортного засобу звернувся до ПрАТ "Страхова група "ТАС" з заявами про настання події та на виплату страхового відшкодування. (а.с. 8-10, 19)
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля КІА KU814D, д.н. НОМЕР_2 , було проведено його огляд та складено протокол огляду транспортного засобу та отримано звіт №56D/40/3 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу КІА KU814D, д.н. НОМЕР_2 , ремонтну калькуляцію №40563, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту складає 85 277,81 грн, а також калькуляцію №КА-0000075 на оплату ремонту пошкодженого транспортного засобу на суму 85 251,77 грн. (а.с. 11-18)
Позивачем складено страховий акт №13583В/11/2018 від 16.05.2018, відповідно до якого виплату здійснено на користь ВАТ "Кіровоград-Авто" (СТО), що підтверджується платіжним дорученням №76465 від 18.05.2018 на суму 85 251,77 грн. (а.с. 20-21)
Матеріалами справи встановлено, що винний у скоєнні ДТП ОСОБА_1 працює в КТ "Автолегіон- ОСОБА_3 "
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки БАЗ 22154, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в АТ "СК "Країна" згідно полісу серії АЕ/6378460. (а.с. 22)
04.07.2018 ПАТ "СК "Країна" відшкодувало частково, в межах ліміту відповідальності позивачу шкоду у розмірі 48 768,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3187. (а.с. 23)
Відтак залишок боргу (страхового відшкодування) становить 36 482,78 грн (85 251,77 грн - 48 768,99 грн).
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За частиною першою статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить стаття 993 Цивільного кодексу України.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому, як за змістом статті 1191, так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, а регрес - статтею 1191 Цивільного кодексу України.
При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
У деліктному зобов'язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України.
Наведених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.
Судом встановлено, що позивач, як страховик, виплатив суму страхового відшкодування на користь страхувальника - особи, потерпілої у дорожньо-транспортній пригоді, винною особою у якій визнано третю особу - водія транспортного засобу, який належить відповідачу, у зв'язку з чим позивач набув право вимоги відшкодування страхової виплати до відповідача як до особи, відповідальної за спричинену шкоду.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.
Як встановлено судом, 16.05.2018 ПАТ "Страхова група "ТАС" на підставі заяви про настання страхового випадку №05524/11/2018/90 від 13.04.2018 було складено страховий акт №13583В/11/2018 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього, яка складає 85 251,77 грн.
Сума позову зменшена позивачем на 36 482,78 грн, які відшкодовані страховиком КТ "Автолегіон - Варванської Ю.В." за страховим полісом цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц).
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень статей 1187, 1194 Цивільного кодексу України, зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача 36 482,78 грн відшкодування шкоди.
У відповідності до ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 2270,00 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 247, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Командитного товариства "Автолегіон-Варванської Ю.В." (код ЄДР 30285752, вул. Аерофлотська, буд. 24, м. Кіровоград, 25014) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (код ЄДР 30115243, пр-т Перемоги, 65, м. Київ, 03062) 36 482,78 грн матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) в межах фактичних затрат, а також 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірники рішення направити сторонам (позивачу на адресу для листування).
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.