Справа № 554/6864/19 Номер провадження 22-ц/814/1073/21Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
18 травня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2021 року
по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У липні 2019року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим у ході судового розгялду, до відповідача, посилаючись на те, що 17.02.2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір №б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 01.07.2019 року, має заборгованість у розмірі 78779,20грн, яка складається з наступного: 27988,69 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16157,76 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 30305,17грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 100,00грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи - 500,00 грн -фіксована частина та 3727,58 грн -процентна складова.
На підставі викладеного, Банк, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.200-201) остаточно прохав стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 60241,96 грн, яка складається з: 44655,15грн - заборгованості за тілом (простроченим) кредиту; 15586,81грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК, вирішити питання судових витрат.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2019 року позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.02.2014 року в сумі 78779,20грн (а.с.49-50).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30.10.2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30.10.2019 року, ухвалене у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано.
Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.88).
У подальшому, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2021 рокупозов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.02.2014 року в сумі 60241,96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” судовий збір в сумі 1921,00 грн.
З вказаним рішенням не погодилась відповідач, яка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинм справи, подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, позовні вимоги Банку задовольнити частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27988,69 грн за договором №б/н від 17.02.2014 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк та ОСОБА_1 .
Вказує, що позивачем не додано до матеріалів справи докази, що вона отримувала Умови та Правила Банку, а в приєднаній до справи їх копії, Підпис відповідача відсутній, як і Тарифах банку.
Зазначає, що вона дійсно підписувала Анкету-заяву, але в ній відсутні відомості про те, яку саме карту та розмір кредитного ліміту отримала відповідач, жодні дані про умови кредитуваня в ній відсутні.
Вказує також, що Банком не надано належних та допустимих доказів про надіслання апелянту інформації щодо зміни кредитного ліміту, встановлення відсоткової ставки та інших умов кредитування та щодо наявності визначеної суми заборгованості.
Зауважувала на необхідність врахування судом при розгляді даної справи правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі №6-16цс15 від 11.03.2015 року.
Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих/ правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом першої інстанції установлено, що, згідно витягу зі статуту, позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (а.с.31-32).
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву №б/н від 17.02.2014 року та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 25000,00 грн. на картковий рахунок, що не заперечується сторонами (а.с.8).
При підписанні анкети-заяви, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
У подальшому, відповідачу видавались кредитні картки, строк дії останньої № НОМЕР_1 , - до червня 2022 року, що підтверджується довідкою КБ «ПриватБанк» (а.с.161, зворот).
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, після укладення договору від 17.02.2014 року №б/н, банком кредитний ліміт позивачу був визначений у розмірі 5000,00 грн., який був максимально збільшений до 25000,00 грн - 12.04.2018 року, після чого, 15.12.2018 року - визначений у розмірі 0,00 грн (а.с.162).
Відповідно до наданих банком розрахунків (згідно уточнених позовних вимог), станом на 28.01.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає: 60241,96грн, з яких: - 44655,15грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 44655,15грн заборгованості за простроченим тілом кредиту; 15586,81грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК (а.с.201-205).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що свої зобов'язання за вказаним кредитним договором банк виконав та здійснив видачу кредитних коштів у передбаченому кредитним договором розмірі. Проте, позичальник взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 28.01.2021 року сума заборгованості ОСОБА_1 перед Банком складає 60241,96 грн, яка і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача у визначеому розмірі.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень статей 526, 530, 1046, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов'язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також, враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати відповідачем обов'язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості та з урахуванням суми уточнених (зменшених) позовних вимог, станом на 28.01.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за тілом кредиту становила - 44655,15грн (заборгованість за простроченим тілом кредиту).
При цьому, як зазначено вище, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , максимальний встановлений відповідачу кредитний ліміт становив 25000,00 гривень (а.с.162).
Проте, як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 було визнано суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27988,69грн.
Відтак, з урахуванням наведеного вище та принципу диспозитивності судового процесу, апеляційний суд приходить до висновку, що, оскільки розмір кредитного ліміту по виданій ОСОБА_1 кредитній картці становив 25000,00 грн., то саме вказана сума і є тілом кредиту, при цьому сума визнаних апелянтом вимог щодо заборгованості за тілом кредиту становила 27988,69грн, то позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом (простроченим) кредиту підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно визначити до стягнення кошти в розмірі основного зобов'язання на суму 27988,69грн, оскільки відповідач, отримавши від банку вказану суму, її не повернула.
Тіло кредиту - це та сума, на яку оформляється кредитний договір та є розміром основного зобов'язання, на який нараховується розмір відсотків за їх використання та у випадку порушення строків та розміру його виконання, відповідно неустойка, а також інші санкції, встановлені договором.
Відтак, у розмір тіла кредиту не можуть входити відсотки по кредиту, комісійні, пеня і штрафи через прострочення.
Доказів на підтвердження факту встановлення для ОСОБА_1 кредитного ліміту в 44655,15грн банком не надано.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, зі змісту позову вбачається, що Банк прохає стягнути з відповідача такі суми: заборгованість за тілом кредиту в сумі 44655,15грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно ст.625 ЦК України в сумі 15586,81 гривень.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц (14-318цс18).
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
При цьому, як вбачається з Довідки, ОСОБА_1 було підписано кредитний договір та видано їй кредитну картку (останню) з терміном дії до 06/22 року (а.с.161, зворот).
Разом з тим, термін дії кредитної картки не встановлює закінчення терміну дії кредитного договору та настання строку виконання грошового зобов'язання, оскільки кредитна картка є фактично платіжно-розрахунковим документом, який видає банк своїм клієнтам для оплати необхідних для них товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, суд дійшов висновку, що, оскільки стороною позивача не надано суду доказів, з яких можливо встановити строк дії договірних відносин, які виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 та у зв'язку з недоведеністю наявності у позичальника прострочених зобов'язань, то вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 15586,81грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України до задоволення не підлягають.
З урахуванням наведеного, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового по суті позовних вимог.
Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову Банком було сплачено 1921,00 грн. судового збору (а.с.33).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.04.2021 року клопотання ОСОБА_1 , задоволено частково. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до постановлення судового рішення у справі. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 16 лютого 2021 року.
В мотивувальній частині ухвали, визначено, що за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає оплаті в сумі 2881,50грн.
Так, даною постановою позов задоволено частково, а саме вимоги банку задоволено на 46,46% (27988,69грн*100/60241,96грн.)
Відтак, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму понесених ним судових витрат у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить 892,50 (1921*46,46%) грн. за подачу позову та на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі частки задоволених позовних вимог в сумі 1338,75 (2881,50*46,46%).
Окрім того, з позивача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі частки відмовлених вимог 1542,76 (2881,5*53,54%).
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 16 лютого 2021 року, - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.02.2014 року в розмірі 27988,69грн (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 69 коп).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь держави 1542,76 (одну тисячу п'ятсот сорок дві гривні 76коп) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 892,50 (вісімсот дев'яносто дві гривні 50коп) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користьдержави 1338,75 (одну тисячу триста тридцять вісім гривень 75коп) судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ С.М. Бондаревська
Ю.В. Дряниця
Повний текст постанови виготовлено 18.05.2021 року.