ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 травня 2021 року м. Київ № 640/28679/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
прийняв до уваги таке:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в проведенні перерахунків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 :
з 19 лютого 2020 року по 11 березня 2020 року включно, виходячи з суддівської винагороди в розмірі 231 220 грн 00 коп. згідно з довідкою Верховного Суду України № 113/0/21-20 від 01 липня 2020 року,
з 12 березня 2020 року - з суддівської винагороди в розмірі 315 300 грн 80 коп. згідно з довідкою Верховного Суду України № 110/0/21-20 від 1 липня 2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Позивачка зазначає, що до грудня 2010 року працювала суддею Верховного Суду України.
Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 № 2764-VI та відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", позивачку було звільнено у зв'язку з виходом у відставку та призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди. Позивачка також зазначає, що в даний час вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 59 023,80 грн.
Звертає увагу, що статтею 142 Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" (далі Закон № 1402) передбачено, що у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Акцентує також увагу на тому, що відповідно до рішення Конституційного суду України № 4р-/2020 від 11.03.2020 базовий розмір посадового окладу судді Верховного Суду з 11.03.2020 становить 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, що є підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивачка додає, що 13 липня 2020 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і долучила довідки про суддівську винагороду від 01.07.2020 № 113/0/21-20 та від 01.07.2020 № 110/0/21-20. В довідці № 113/0/21-20 зазначено, що станом на 19.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 231 220,00 грн., в довідці № 110/0/21-20 зазначено, що станом на 12.03.2020 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 315 300,80 грн.
Довідки підписані в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В.І. та головним бухгалтером. Однак, листами від 15.07.2020 та 20.07.2020 відповідач відмовив у задоволенні заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на те, що Верховний Суд України перебуває у стадії припинення і довідку згідно з ч. 4 ст. 105 ЦК України повинен підписувати голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 .
Позивачка вважає відмову відповідача незаконною.
Позивач наполягає, що відповідач не врахував рішення Конституційного Суду України № 2р-/2020 від 18.02.2020 р., яким визнано неконституційним, зокрема, п. 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402" щодо ліквідації Верховного Суду України.
Крім того, як зазначає позивачка, Законом України від 02.06.2016 р. № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не змінено конституційних функцій Верховного Суду України та його місця у системі судоустрою України. При цьому, з огляду на безперервність функціонування найвищого інституту судової влади, на що звернув увагу Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020, юридична особа "Верховний Суд України" не припинена, а тому вона не позбавлена можливості видавати документи. Видача довідки в.о. Голови Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці не суперечить чинному законодавству та повинна бути врахована відповідачем для перерахунку.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову з підстав викладених у листах - відмовах.
Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.
Ухвалою від 19.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження.
У даному випадку сторонами не заперечуються, не спростовуються, а матеріалами справи підтверджуються обставини перебування позивача на посаді судді Верховного Суду України, виходу у відставку, призначення та виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обставини звернення позивача до відповідача щодо здійснення перерахунку та обставини відмови у здійсненні перерахунку з наведених вище підстав, а відтак, вказані факти є встановленими.
При цьому, з довідок Верховного Суду України № 113/0/21-20 зазначено, що станом на 19.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 231 220,00 грн., в довідці № 110/0/21-20 зазначено, що станом на 12.03.2020 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 315 300,80 грн.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
02.06.2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VIII та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (далі Закон від 02.06.2016 або Закон №1402-VIII), які набрали чинності 30.09.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст.142 Закону №1402-VIII, визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.5 ст.142 Закону №1402-VIII).
Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII).
Частина 3 цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, зокрема для судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII).
Аналіз норм діючого законодавства України, що регулює питання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці дозволяє суду дійти висновку про те, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування. Неможливо звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, і відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (рішення від 24.06.1999 року №6-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002; від 01.12.2004 року №19-рп/2004; від 11.10.2005 року №8-рп/2005; від 18.06.2007 року №4-рп/2007; від 22.05.2008 року №10-рп/2008; рішення №3-рп/2013 від 03.06.2013 року, від 08.06.2016 року №4-рп/2016; від 27.02.2018 року № 1-р/2018).
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Водночас, у Розділі XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
А саме п. 25 передбачає, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Так, ч. 3. ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI (Закон втратив чинність, крім положень, зазначених у п.п.7, 23, 25, 36 розділу XII Закону №1402-VIII від 02.06.2016, на підставі Закону №1402-VIII) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат" (ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року з урахуванням Рішення КСУ №11-р/2018 від 04.12.2018 року). При цьому, посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді апеляційного суду - 1,1 (п.1 ч.4 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року).
Аналіз п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення дозволяє виділити дві категорії суддів з різними умовами отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
(а) судді, які: пройшли кваліфікаційне оцінювання; за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після 30.09.2016; пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
На цих суддів поширюється дія Закону від 02.06.2016 і вони мають право (набудуть після настання усіх передбачених Законом умов) на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років додатково два відсотки грошового утримання судді.
(б) судді, які вийшли у відставку після набрання чинності Законом від 02.06.2016 року, тобто після 30.09.2016 року.
Для цих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону від 07.07.2010 року. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Фактично розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Разом з тим, суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення п.25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
При цьому Конституційний Суд України вказав, що запровадження згідно із положеннями п.25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Частиною 2 ст.152 Конституції України закріплено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що положення Закону №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (опубліковано в Офіційному віснику України від 24.03.2020 - 2020 р., № 23, стор.306, стаття 901).
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Таким чином, аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що саме з 19.02.2020 у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач позивачу відмовив у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з огляду на те, що довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці підписані не головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України Соловйовою Л.В., а в.о. Голови Верховного Суду України В.І. Гуменюком.
Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Додатком 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено форму довідки для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
За результатом аналізу наявних в матеріалах справи копій довідок Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці встановлено, що такі довідки відповідають нормам Додатку 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Конституційним Судом України 18 лютого 2020 року прийнято рішення №2р/2020 від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, яким визнано неконституційним, зокрема, пункт 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону N 1402-VI щодо ліквідації Верховного Суду України.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом, у т.ч. на день розгляду справи, ОСОБА_3 є в.о. Голови Верховного Суду України (керівник).
З урахуванням викладеного, на думку суду, довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які підписані в.о. голови Верховного Суду України ОСОБА_3 (керівник), є довідками, які підписані уповноваженою особою.
Суд також зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року №4-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- частину першу статті 37, частину першу статті 94, пункт 3 частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX;
- пункти 4, 5, 6, 7, 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX;
- частину третю статті 24, статтю 28-1, частину восьму статті 31, частину першу статті 42, частину третю статті 47, частину четверту статті 48 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX.
Згадуваним рішенням Конституційного суду України визначено, що вказані положення Законів, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, положення вказаних Законів втратили чинність 11 березня 2020 року.
Таким чином, довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не позбавляє позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці власне на підставі такої довідки.
Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що вимога позивача про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в місті Києві у здійсненні перерахунку що щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою позивачки, є такою, що підлягає до задоволення.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Як зазначає позивачка та не заперечується відповідачем, стаж роботи позивачки на посаді судді становить 25 повних років.
Суд зазначає, що від часу призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI правове регулювання цих правовідносин неодноразово змінювалося. Відтоді зокрема відбулася зміна відсоткового значення базового розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та зміна правил визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 05.04.2001 року №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, право на які суддя набув на момент виходу у відставку відповідно до наявного стажу, не може бути зменшений наступними змінами в законодавстві.
Тож при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі частини 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII має застосовуватися норма, що визначає розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, яка діяла на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ст. 142 п. З Закону України "Про судоустрій та статус суддів" відповідач має обчислювати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 60 відсотків суддівської винагороди зазначеної у довідці про суддівську винагороду.
Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивачці - судді у відставці згідно з вищезгаданих довідок Верховного Суду України, у розмірі 60% суддівської винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за правильне присудити судові витрати у формі судового збору у розмірі 908,00 грн. на користь позивачки з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно її заяв від 13.07.2020 та на підставі довідок Верховного Суду України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 :
з 19 лютого 2020 року по 11 березня 2020 року включно, виходячи з 60 відсотків суддівської винагороди зазначеної в довідці Верховного Суду України № 113/0/21-20 від 01 липня 2020 року;
з 12 березня 2020 року виходячи з 60 відсотків суддівської винагороди зазначеної в довідці Верховного Суду України № 110/0/21-20 від 1 липня 2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) 1681,60 грн. на відшкодування судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 292, 293, 295, 296 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя Р.О. Арсірій