(повне)
28 квітня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/228/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
за участю секретаря Якуш І.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (в/ч 2253) про визнання стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом (з уточненням) до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (в/ч 2253) (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 04.10.2020 по 14.12.2020 у розмірі 32198,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач не провів з ним усіх розрахунків у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
В межах встановленого судом строку відповідачем подано відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що положення Кодексу законів про працю України на військовослужбовців Державної прикордонної служби не розповсюджується, а тому відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 розгляд даної справи призначено за правилами загального позовного провадження.
07.04.2021 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду підготовче провадження у даній справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Судове засідання здійснювалося в порядку встановленому ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач проходив службу у 105 прикордонному загоні імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України та був звільнений на підставі підпункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 03.10.2020, що підтверджується витягом з наказу № 496-ОС від 02.10.2020 (а.с.10).
Після звільнення позивача остаточний розрахунок відповідних сум проведений відповідачем 15.12.2020, що підтверджується витягом по надходженню на картковий рахунок АТ КБ “ПриваБанк” (а.с.11).
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу всіх сум, які належали йому при звільненні, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Законами України «Про Державну прикордонну службу України», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», які є спеціальними у спірних правовідносинах щодо позивача, не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.
З огляду на не врегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 804/3722/17.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року у справі №21-1765а15 зазначав, що аналіз статей 116-117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 було висловлено правову позицію, що під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з військової служби 03.10.2020, тобто затримка розрахунку при звільненні починається з 04.10.2020. Однак остаточний розрахунок проведено лише 15.12.2020, що фактично не заперечується відповідачем.
Таким чином, період з 04.10.2020 по 14.12.2020 (50 робочих днів) є періодом затримки 105 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого (в/ч 2253) розрахунку при звільнені позивача.
Що ж до обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то він проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, за положеннями якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Відповідно до довідки виданої відповідачем 25.03.2021 № 56, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 522,20 грн (а.с.49).
Затримка розрахунку при звільненні за період з 04.10.2020 по 14.12.2020 становить 50 робочих днів, тобто 522,20 грн х 50 =26110,00 грн.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 21.11.2011 у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не було сплачено всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2020 по 14.12.2020; стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2020 по 14.12.2020 у розмірі 26110,00 грн.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 32198,00 грн не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 168, 229, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (в/ч 2253) про стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (в/ч 2253) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2020 по 14.12.2020.
Стягнути з 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (в/ч 2253) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2020 по 14.12.2020 у розмірі 26110 (двадцять шість тисяч сто десять) грн 00 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (в/ч 2253) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого (в/ч 2253) (вул. Квітнева, 3 в, м. Чернігів, 14026, код ЄДРПОУ 14321765).
Повний текст рішення складено 12.05.2021.
Суддя О.М. Тихоненко