12 травня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/3739/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання запитуваної інформації на запит на інформацію від 15.01.2021, надісланого засобами поштового зв'язку на запит на інформацію, надісланого 09.03.2021 на електронну адресу відповідача pliskirada@ukr.net, протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача; зобов'язання надати позивачу запитувані документи та інформацію, шляхом надсилання на адресу для листування або на електронну адресу, зазначену у запиті, разом з всіма додатками у повному обсязі, а саме: надати належним чином засвідчені копії рішень разом з додатками до них, які ухвалювались Плисківською сільською радою на сесії від 22.01.2021; надати належним чином засвідчені копії документів разом з додатками до них, відносно результатів поіменного голосування по рішенням Плисківської сільської ради на сесії від 22.01.2021; надати належним чином засвідчену копію протоколу разом з додатками до нього, сесії Плисківської сільської ради від 22.01.2021; стягнення з відповідача 5000,00 грн на користь позивача завданої моральної шкоди.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона звернулася до відповідача із запитом про надання публічної інформації. Проте, відповідач не надав запитувані документи та інформацію, що на її думку є протиправним, та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує її право на отримання інформації.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Заявами по суті є позов та відзив.
Відповідачем в межах встановленого судом строку подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідь на запит та документи були надіслані останній у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Позивач звернулась до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області з запитом щодо отримання інформації від 15.01.2021 б/н засобами поштового та електронного зв'язку (а.с.45, 50-51).
У своєму запиті від 15.01.2021 позивач просила надати: належним чином засвідчені копії рішень, разом з додатками до них, які ухвалювались Плисківською сільською радою на сесії від 22.01.2021; належним чином засвідчені копії документів, разом з додатками до них, відносно результатів поіменного голосування по рішенням Плисківської сільської ради на сесії від 22.01.2021; належним чином засвідчену копію протоколу, разом з додатками до нього, сесії Плисківської сільської ради від 22.01.2021.
Як слідує з матеріалів справи вказаний запит відповідач отримав 25.02.2021 та 26.02.2021 надав відповідь листом №131, в якому зазначив, що запит позивача стосується надання значного обсягу документації, відшкодування та копіювання, якої необхідно здійснити співробітникам Плисківської сільської ради (орієнтовно 150-200 сторінок). Також роз'яснено вимоги статті 20, ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 740. В зв'язку з зазначеним, відповідач просить підтвердити готовність здійснення відшкодування фактичних витрат на копіювання, та повідомляє, що у зв'язку із значним обсягом запитуваної інформації, вона буде надана протягом 20 робочих днів (а.с.49).
В подальшому, 20.04.2021 відповідач листом № 277 від 19.04.2021 направив на адресу позивача запитувану інформацію в кількості 92 документи на 119 аркушах, що підтверджується фіскальним чеком (а.с.78-80).
Вважаючи, що відповідачем не надано відповіді на запит, позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI) визначається порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
- суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
- суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Водночас, ч.2 ст.13 Закону №2939-VI визначено, що до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2019 по справі №800/369/17, провадження №11-1471заі18, зазначила, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом №2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.
У п.6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За змістом ч.1 ст.5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами.
Відповідно до ч.1, 4 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740, при копіюванні або друку копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) стягується плата в межах 0.2 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки.
Запитувач має право оскаржити: 3) ненадання відповіді на запит; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача (ч.2 ст.23 Закону №2939-VI).
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України (ч.3 ст.23 Закону №2939-VI).
Отже право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а ще і право на своєчасне її отримання.
Так, відповідно до ч.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України від 04.10.2001 №2759-III "Про поштовий зв'язок" передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Суд зазначає, що відповідь на запит позивача від 15.01.2021, яка отримана відповідачем 25.02.2021 направлена 26.02.2021 та в подальшому 20.04.2021. На підтвердження факту направлення відповіді на запит відповідачем до суду надано копію фіскального чеку, який є належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит позивача та в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює твердження позивача про неотримання нею відповіді на запит, оскільки останнє спростовується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.81).
Таким чином позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 15.01.2021 такою, що порушує законні права та інтереси позивача задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення завданої їй моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Позивачем у позові зазначається, що неодноразове звернення до суду за відновленням своїх прав призвело до погіршення стану здоров'я позивача, завдало душевних страждань, психологічних переживань. Вказує, що позивач є особою похилого віку, тривала боротьба на захист своїх прав виснажує її, викликає у останньої психічне напруження, викликає розчарування в діяльності народних обранців громади, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду її заяв порівняно та надання недостовірної, неповної відповіді на запит.
При цьому, позивач не зазначає, в чому полягає завдана моральна шкода, не вказує жодних обґрунтувань про причинно-наслідковий зв'язок між запитом на публічну інформацію та нібито п'ятирічними "знущаннями" та "терпінням" позивача.
Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо. Саме лише припущення щодо порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду, відтак, наявність моральної шкоди підлягає хоча б якомусь підтвердженню і не може гуртуватись лише на одному твердженні позивача про невдоволення діями відповідача.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з'ясуванню факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Позивачем не було доведено та не надано суду відповідні докази завдання їй моральної шкоди та не наведено, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру такої шкоди.
Також на увагу не заслуговують посилання позивача на те, що судові справи є для неї приводом для моральних страждань та переживань і завдають їй шкоди, оскільки не пов'язані з предметом даного спору, в якому позивач заявляє свої вимоги про відшкодування моральної шкоди. Навпаки, наявність великої кількості справ позивача в суді свідчить про активне користування процесуальними правами, та не підтверджує наявність негативних емоцій у позивача від регулярного звернення до суду за будь-яких підстав та обставин. Аргументація всіх позовних вимог є практично ідентичною, а тому свідчить про свідоме судове оскарження дій органів місцевого самоврядування з боку позивача. А створення обставин постійної участі позивача у судових провадженнях, суд не визнає, як обтяжливі та травмуючі для неї.
Згідно ст.13 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 33, с. Плиски, Борзняснький район, Чернігівська область, 16453, код ЄДРПОУ 04414885).
Повний текст рішення складений 12.05.2021.
Суддя О.М. Тихоненко