Провадження № 11-сс/803/655/21 Справа № 182/2244/21 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
06 травня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2021 року про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, українця, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого, останній раз:
- 13.06.2013 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 190, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. 16.01.2015 звільнений умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 2 місяця 17 днів;
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 185 КК України,
Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2021 року клопотання слідчого СВ Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_8 погоджене з прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_5 було задоволено. Обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 06.00 год. 07 червня 2021 року. Визначено розмір застави для ОСОБА_7 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень. Клопотання підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 було залишено без задоволення.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 , офіційно не працює і не має стабільного законного джерела доходу. Він підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, який вчинив у складі групи осіб, в той час, коли в провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебувають інші кримінальні провадження за його обвинуваченням, у вчиненні аналогічних корисливих злочинів. Крім того, лише 30 березня 2021 року стосовно ОСОБА_10 припинив дію запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у іншому кримінальному провадженні, яке перебуває у провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. За таких обставин доводи сторони захисту, що цивільна дружина і її діти перебувають на утриманні підозрюваного є необґрунтованими. З урахуванням викладеного, в клопотанні обґрунтовано зазначено прокурором, що існує ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення /п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України/. Заявлений стороною обвинувачення ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду/ також обґрунтовано існує, бо підозрюваний усвідомлює тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, невідворотність цього покарання, і підозрюється у вчиненні корисливого злочину у складі групи осіб, з проникнення у житло. Щодо ризику впливу на свідків та потерпілу, то вказаний ризик на думку слідчого судді хоча формально і існує, однак є маловірогідним. З огляду на викладене, з урахуванням віку підозрюваного (29 років), його стану здоров'я (він не є інвалідом і суду не надано доказів того, що він страждає будь-якими хронічними захворюваннями), відсутності постійного місця роботи і стабільного заробітку, відсутності міцних родинних зв'язків, з урахуванням відомостей про репутацію підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 і саме такий запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України на які послався прокурор і які є доведеними.
Вирішуючи клопотання захисника і підозрюваного щодо обрання більш м'якого запобіжного заходу, у вигляді домашнього арешту, за місцем проживання цивільної дружини ОСОБА_7 , слідчий суддя врахував ту обставину, що суду не надано стороною захисту відомостей про те, що ОСОБА_7 перебуває у шлюбних відносинах і не надано відомостей про те, що його цивільна дружина на законних підставах володіє або користується квартирою АДРЕСА_3 і вона має бажання спільно проживати з ОСОБА_7 і готова поручитися за його належну процесуальну поведінку. За таких обставин, обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою вказаною підозрюваним є недоцільним.
- захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2021 року скасувати та обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що прокурор не надав до суду доказів того, що вказані ризики існують.
Зауважує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки.
Наявність іншого кримінального провадження не може бути підставою для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою, оскільки вина останнього не доведена.
Зазначає, що майно, яким заволодів ОСОБА_7 було повернуто потерпілому.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку підозрюваного та його захисника, які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Так, з наданих матеріалів убачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, а саме витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню №12021041340000198 від 09 квітня 2021 року; рапортом працівника поліції; протоколом допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протоколом огляду місця події; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 та іншими матеріалами доданими до клопотання.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Посилання ж сторони захисту на недоведеність провини підозрюваного у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, тобто безпідставність підозри, є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім цього, у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) Європейський суд з прав людини зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В даному випадку апеляційний суд також погоджується з тим, що існують обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_7 , знаходячись на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризиків, передбачених п. 1 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним. Посилання ж апелянта на ті обставини, що судом першої інстанції не було наведено доказів, які вказують на недоцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів розцінює як безпідставне, оскільки воно повністю спростовується матеріалами провадження, а тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 й покарання за яке може бути призначено у виді реального позбавлення волі, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені слідчим суддею ризики.
Колегія суддів вважає, що у своєму рішенні суд розглядав можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та належним чином аргументував, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належного виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та не зможе запобігти заявленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.
Доводи ж захисника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, характеризуючі його підзахисного, які викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки суд при постановленні ухвали це врахував, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за них у виді позбавлення волі, судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Апеляційним судом також були враховані дані, на які є посилання в поданій захисником апеляції стосовно його підзахисного, але наразі ці обставини, на думку колегії суддів, не зменшують наявність встановлених слідчим суддею ризиків та не можуть бути підставою для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.
Отже, зазначені в апеляції підстави були враховані судом під час вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням того, що ризики, встановлені судом, є реальними, і запобігти їхньому уникненню, окрім як застосуванням найбільш суворого запобіжного заходу неможливо, а тому судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є цілком правильним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, апеляційну ж скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 у зв'язку з цим слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3