Провадження № 11-сс/803/639/21 Справа № 180/647/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 травня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 підозрюваного ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз:
- 22.06.2017 Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі. 07.07.2020 звільнений з місця позбавлення волі по відбуттю покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 було задоволено. Застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27 травня 2021 року включно. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 68100 гривень.
Рішення суду обґрунтовано тим, що слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав, що існує ризик переховування підозрюваного від досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, тобто ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, має молодий вік, утриманців не має, не працює, має непогашену судимість за вчинення корисних злочинів, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, звільнився з місця позбавлення волі в липні 2020 року, проживає не за місцем реєстрації. В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України.
- захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі та обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
На думку апелянта, слідчим суддею не зазначено підстави відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту чи особистого зобов'язання.
Вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні.
Вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, позитивну характеристику.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку підозрюваного та його захисника, які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Так, з наданих матеріалів убачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, а саме протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_9 ; протоколом огляду місця події від 16.03.2021 року; показаннями потерпілої ОСОБА_9 ; пред'явленням особи для впізнання; показаннями свідка ОСОБА_10 та іншими матеріалами доданими до клопотання.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Посилання ж сторони захисту на недоведеність провини підозрюваного у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, тобто безпідставність підозри, є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім цього, у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) Європейський суд з прав людини зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В даному випадку апеляційний суд також погоджується з тим, що існують обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_7 , знаходячись на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним. Посилання ж апелянта на ті обставини, що судом першої інстанції не було наведено доказів, які вказують на недоцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів розцінює як безпідставне, оскільки воно повністю спростовується матеріалами провадження, а тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 й покарання за яке може бути призначено у виді реального позбавлення волі, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені слідчим суддею ризики.
Колегія суддів вважає, що у своєму рішенні суд розглядав можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та належним чином аргументував, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належного виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та не зможе запобігти заявленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.
Доводи ж захисника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, характеризуючі його підзахисного, які викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки суд при постановленні ухвали це врахував, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за них у виді позбавлення волі, судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Апеляційним судом також були враховані дані, на які є посилання в поданій захисником апеляції стосовно його підзахисного, але наразі ці обставини, на думку колегії суддів, не зменшують наявність встановлених слідчим суддею ризиків та не можуть бути підставою для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.
Отже, зазначені в апеляції підстави були враховані судом під час вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням того, що ризики, встановлені судом, є реальними, і запобігти їхньому уникненню, окрім як застосуванням найбільш суворого запобіжного заходу неможливо, а тому судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є цілком правильним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, апеляційну ж скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 у зв'язку з цим слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4