Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 756/3268/21
Номер провадження 22-ц/824/7564/2021
Головуючий у суді першої інстанції І.М. Банасько
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
12 травня 2021року місто Київ
Номер справи 756/3268/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1
заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю
«ОТП Факторинг Україна»
заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Київ
Телявський Анатолій Миколайович
заінтересована особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Заматовим Романом Валерійовичем
на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року постановлену у складі судді Банасько І.М., в приміщенні Оболонського районного суду м.Києва, дата складення повної ухвали 30.03.2021, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, мотивованою тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським А.М. за заявою ПАТ «ОТП Банк» були відкриті виконавчі провадження за виконавчим листом №2-5152 від 20.04.2011 (виконавче провадження №60840380) і за виконавчим листом №2-2701 від 25.05.2011 (виконавче провадження №60840729), боржником у яких є заявник. Вказані виконавчі провадження постановою приватного виконавця були об'єднані у зведене виконавче провадження за №60840976. На підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 23.11.2020 №756/13544/20 відбулась заміна стягувача ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у виконавчих провадженнях №60840380, №60841602 щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами №ML-009/189/2007 та №ML-009/442/2007.
ОСОБА_1 вказав, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29.10.2010 у справі №2-5150/2010 з нього стягнуто заборгованість в розмірі 9 4054,30 доларів США. 28.11.2010 рішення набрало законної сили, на підставі чого судом було видано виконавчий лист №2-5150/2010 від 20.04.2011, в якому зазначено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання один рік. На підставі заяви ПАТ «ОТП Банк» було відкрито виконавче провадження №28157666. У зв'язку з відсутністю майна і коштів для погашення заборгованості у боржника, державним виконавцем 14.11.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. 28.01.2016 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49966663. Після повернення 14.11.2013 виконавчого листа №2-5150, строк пред'явлення його до виконання сплив 15.11.2014. На момент пред'явлення даного виконавчого листа до виконання 28.01.2016 строк його пред'явлення був пропущений, отже він втратив свою юридичну силу і не підлягав виконанню. Це також підтверджується записами виконавців на самому виконавчому листі, де відсутні записи за 2016 рік, а після повернення виконавчого листа у 2013 році наступний запис відноситься вже до 2017 року. За таких обставин, приватний виконавець повинен був повернути виконавчі листи стягувачу, оскільки вони є такими, що не підлягають виконанню. Також заявник вказує, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано до приватного виконавця неналежною стороною, оскільки 05.11.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким останній набув права вимоги за рядом кредитних договорів. Отже, з 05.11.2010 ПАТ «ОТП Банк» не був і не є стягувачем по виконавчому листу на момент відкриття виконавчих проваджень: №28157666, яке було відкрито в 2012 році державним виконавцем Диких О.О.; №49966663, яке було відкрито 28.01.2016 державним виконавцем Чорним В.В., а також по виконавчому провадженню №60840380, відкритому приватним виконавцем Телявським А.М., а тому приватний виконавець безпідставно відкрив виконавчі провадження. За твердженням заявника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зобов'язане було звернутися до суду із заявами про заміну стягувача у виконавчих листах до моменту пред'явлення виконавчого документу до виконання, а не в процесі виконавчого провадження.
З урахуванням зазначеного просив суд визнати виконавчий лист №2-5150/10, виданий 20.04.2011 Оболонським районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-5150/10 від 20.04.2011, виданого Оболонським районним судом міста Києва таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника Заматова Р.В. , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити його заяву повністю, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм процесуального права, невідповідність фактичним обставинам справи, що мають значення для справи по суті спору.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що судом не було встановлено факту подання кредитором виконавчого листа №2-5150/10 до виконання у період з 2013 року по 2015 рік, доказів які б підтверджували цей факт в матеріалах справи відсутні. Суд в оскаржуваній ухвалі допустив припущення відносно того, що дати які стоять у виконавчому листі є датами закінчення виконавчого провадження. Суд помилково дійшов висновку що строки пред'явлення спірного виконавчого документа переривалися чотири рази, оскільки у ході розгляду справи не було встановлено обставин щодо відкриття виконавчого провадження, яке можливо закінчилося у 2015 році. Відмітки на виконавчому листі є нечитабельними, викликають сумнів у їх достовірності, а тому вказані відмітки на виконавчому листі не можуть слугувати належним доказом у справі. Суд не врахував, що станом на 20.04.2011 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не набув статусу стягувача за виконавчим листом, хоча був на той час кредитором. Вказав, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2014 є незаконною та не породжує факту переривання строку пред'явлення спірного виконавчого документа до виконання, а тому строк пред'явлення виконавчого листа до виконання протягом одного року необхідно відраховувати з 14.11.2013 - дати закриття ВП №28157666, а не з дати незаконного відкриття і закриття ВП №42958001.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначило, що Товариство заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалу суду першої інстанції просить залишити без змін як законну та обґрунтовану, посилаючись на відсутність підстав передбачених законом для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. На думку Товариства, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання переривався, станом на 20.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед стягувачем не погашена, а отже відсутні підстави визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу приватний виконавець Телявський А.М. та АТ «ОТП Банк» не скористалися.
Через відсутність у 2021 році кошторисних призначень за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» на оплату послуг з пересилання письмової кореспонденції через відділення поштового зв'язку у належному розмірі поштова кореспонденція суду, а саме судові повістки - повідомлення про час, дату та місце розгляду справи 12.05.2021 учасникам судового процесу не направлялася. Вказана судова повістка була направлена на електронні адреси заявника та заінтересованих осіб, про що свідчить підтвердження про направлення електронного відправлення суду.
У судове засідання апеляційного суду учасники справи (їх представники) не з'явилися. Представник ОСОБА_1 - адвокат Заматов Р.В. подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника боржника. Заінтересовані особи у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили. Будь - яких заяв чи клопотань до апеляційного суду від них не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 12.05.2021.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29.10.2010 у справі №2-5150/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість у розмірі 94054 долари США 30 центів, що еквівалентно 745464 грн 98 коп за офіційним курсом НБУ станом на 28.04.2010 та 100000 грн 57 коп.
Рішення набрало законної сили 28.11.2010.
20.04.2011 Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.10.2010 у справі №2-5150/2010. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 1 рік.
Постановою головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Диких О.О. ВП №28157666 від 14.11.2013 виконавчий лист №2-5150 виданий 20.04.2011 Оболонським районним судом м. Києва повернуто стягувачу.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Чорного В.В. ВП №49966663 від 28.01.2016 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-5150 виданим Оболонським районним судом м. Києва 20.04.2011.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. ВП №57979832 від 29.10.2019 виконавчий лист №2-5150/10 виданий 20.04.2011 Оболонським районним судом м. Києва повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
10.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Телявським А.М. винесено постанову ВП №60840380 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-5150/10 виданим 20.04.2011 Оболонським районним судом м. Києва (боржник ОСОБА_1 ).
Із матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист №2-5150/10 виданий Оболонським районним судом м. Києва 20.04.2011 пред'являвся до виконання та неодноразово його було повернуто стягувачу з підстав, передбачених законом, що підтверджується проставленими на ньому відмітками від 14.11.2013, 26.06.2015, 26.06.2017, 29.10.2019.
Як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник ОСОБА_1 вказував на те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання на момент відкриття виконавчого провадження №60840380 закінчився ізаяву про відкриття виконавчого провадження було подано неналежною стороною.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 вимог.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, розділ VII ЦПК України передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень. Тобто, закон надає право стороні виконавчого провадження оскаржити у судовому порядку рішення, дії (бездіяльність) як державного виконавця так і приватного виконавця у випадку якщо ця сторона вважає рішення, дії (бездіяльність) виконавця неправомірними, такими що порушують їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви суд враховує, що в Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року вказувалося на те, що наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.
Наслідком визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Під іншими причинами, за роз'ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Наведені боржником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В даному випадку, виконавчий лист було видано на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і виконавчий лист відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Доказів того, що у боржника відсутній обов'язок з виконання зобов'язання, у зв'язку з його припиненням чи добровільним виконанням матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів, що виконавчий лист було видано судом помилково.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом не досліджено обставини, на які посилався ОСОБА_1 у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Аналізуючи обставин, на які посилається заявник як на підставу визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів дійшла висновку, що вказані обставини не є такими, з якими закон пов'язує визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Посилання заявника на неправомірність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та інших дій приватного виконавця, пов'язаних з відкриттям виконавчого провадження, не має правового значення для вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки всі ці питання вирішуються у іншому порядку, а саме у порядку оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця (ст. 447 ЦПК України).
Таким чином, відсутні підстави, які визначені статтею 432 ЦПК України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду.
Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Згідно зі ст.1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
З огляду на зазначене питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою для завершення судового провадження.
Необхідним для позитивного вирішення питання щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є порушення прав боржника видачею виконавчого листа чи його виконанням. У даній справі судом не встановлено будь - яких порушень прав та інтересів боржника. Виконавчий документ у даній справі видано на виконання рішення, яке набрало законної сили. Подальші питання щодо здійснення стягнення за даним виконавчим листом вирішуються у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності зводяться до невірного розуміння заявником вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу боржника без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Заматовим Романом Валерійовичем , залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 12 травня 2021 року.
Судді:
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна