нп 2/490/771/2021 Справа № 490/2504/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 квітня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.
при секретарі - Дудник Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, -
30.04.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 4000,00 грн., судовий збір у сумі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7299,80 грн. В обґрунтування вимог посилається на те, що між ПрАТ «СК «Вусо» та ОСОБА_3 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №АО 0724059, за яким страховик зобов'язується відшкодувати шкоду при експлуатації забезпеченого транспортного засобу Порш, д/н НОМЕР_1 . 18 квітня 2019 року, о 14 год. 00 хв., в м. Миколаєві, вул. Адмірала Макарова за участю транспортних засобів Порш, р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з автомобілем Форд, р/н НОМЕР_2 . Вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд, р/н НОМЕР_2 становить 5000,00 грн. Згідно з заявою потерпілого про узгодження розміру страхового відшкодування потерпілому було виплачено 4000,00 грн. 20.12.2019 року між ПрАТ «СК «Вусо» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір №20/12/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого він отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором страхування (поліс) №АО0724059.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2020 року визначено головуючого по справі суддю Чулуп О.С.
Згідно частини 6 статті 187 ЦПК України, в порядку досудової підготовки 08.05.2020 року судом надіслано запити до відповідних органів щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на який надійшла 29.05.2020 року.
Ухвалою від 01.06.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та призначено до судового розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2020 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 25.11.2020 р. №3242/3дп/15-20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
11.01.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А..
Ухвалою від 12.01.2021 року прийнято до провадження справу за позовом ФОП " ОСОБА_1 " до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу та ухвалено про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії,строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 1 ст.274 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
18 квітня 2019 року, о 14 год. 00 хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Porsche Cayenne», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись в м. Миколаєві, вул. Адмірала Макарова, в районі буд. № 62, порушивши п.п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з зупинившимся транспортним засобом «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень та завдано матеріальні збитки. Після цього, порушуючи вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, ОСОБА_2 залишив місце ДТП.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.05.2019 року за вчинення правопорушень, передбачених ст. ст. 122 - 4, 124 КУпАП, накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (трьохсот сорока) гривень. На підставі ст. 40 - 1 КУпАП, стягнуто з ОСОБА_2 в рахунок сплати судового збору у провадженні по цій справі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
20 грудня 2019 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір №20/12/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого останній набув права вимоги за укладеними Договорами страхування, в тому числі за договором №АО 0724059.
Згідно Витягу з Централізованої бази даних МТСБУ поліс № АО 0724059 діючий станом на 18.04.2019 р.
14.06.2019 р. ОСОБА_4 виплачено страхову виплату в сумі 4000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №15725 від 14.06.2019 р.
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Підставою заявлених позивачем вимог є положення ст. 33, 38 України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 1961-IV).
Так, підпунктом 33.1.1. пункту 33.1. статті 33 Закону 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно пункту 2.10.а Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
За приписом абзацу в)підпункту 38.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Частина 6 статті 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки відповідач будучи водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, слід зробити висновок, що на підставі підпункту «в» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виникло право подати регресний позов до відповідача.
Нормою частини 1 статті 1166 ЦК України, передбачено, що шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Норма пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, з відповідача в порядку регресу на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 4000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати суд приходить до наступного.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Самойленко П.М. на підставі Договору №1 про надання правничої допомоги від 10.12.2019, Додаткової угоди №3 Акт приймання - передачі правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги №1 від 10.12.2019 р. від 15.02.2020 року, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6314 від 24.01.2019, посвідчення адвоката Самойленко П.М. та платіжне доручення №23 від 15.02.2020 р. на суму 7299,80 грн. про надання правової допомоги №1 від 10.12.2019 р.
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 4000,00 грн. відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та не суперечить принципу розподілу таких витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 280,281, 284 ЦПК України , суд -
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 збитки в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2
Повний текст рішення суду складено 12 травня 2021 року
СУДДЯ О.А.ГУДЕНКО