про забезпечення адміністративного позову
м. Вінниця
12 травня 2021 р. Справа № 120/4503/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву командитного товариства "Бізнес Гарант" про забезпечення позову, -
В суд звернулося командитне товариство "Бізнес Гарант" із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заява мотивована тим, що відповідно до угоди про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником від 27.01.2014 року, КТ "Бізнес Гарант" надає фінансові гарантії сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митними органами зобов'язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України, та внесене до Реєстру гарантів.
Заявник стверджує, що 27.02.2021 року КТ "Бізнес Гарант" видало фінансову гарантію, якою забезпечило виконання зобов'язань ТОВ "Ролінз-Груп" на виконання контракту № BEIJ/ROL/1508 від 15.08.2020 року, предметом якого є поставка товару визначеного у вантажних митних деклараціях через митний кордон України.
У зв'язку з тим, що точні відомості про характеристики товарів, необхідних для заповнення митної декларації у звичайному порядку, не були відомі, митним брокером ТОВ "Сайрус Груп", до митного органу подана тимчасова митна декларація.
Відповідно до відомостей, зазначених у тимчасовій МД, декларант ТОВ "Фоксі-Трейдінг" зобов'язався подати додаткову МД до тимчасової МД від 27.02.2021 року в строк до 12.04.2021 року. Однак виникли обставини, які завадили декларанту виконати дане зобов'язання прийняте ним перед митним органом.
Так, рішенням Ради національної Безпеки і оборони України від 02.04.2021 року, яке введено в дію Указом Президента України № 140/2021 від 03.04.2021 року, до ТОВ "Фоксі Трейдінг" застосовані персональні спеціальні економічні та обмежувальні санкції.
На виконання вказаного рішення, наказом Державної митної служби України № 231 від 06.04.2021 року зупинено дію дозволу ТОВ "Сайрус-Груп" на провадження митної брокерської діяльності з 06.04.2021 року строком на три роки та знято з обліку Київської митниці Держмитслужби та анульовано обліковий номер.
Крім того, зупинено дію дозволу ТОВ "Ролінз-Груп" на провадження митної брокерської діяльності з 06.04.2021 року строком на три роки та знято з обліку у Київській митниці.
У зв'язку із порушенням декларантом строку подання додаткової МД від Одеської митниці на адресу КТ "Бізнес Гарант" надійшла вимога № 1 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія № 400642-U16-590266 від 27.02.2021 року) від 23.04.2021 року та акт про настання гарантійного випадку № 1 від 23.04.2021 року.
Заявник вказує, що має намір звернутися до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування зазначеної вимоги про сплату належної сум митних платежів за гарантією. Зазначає, що вказані обставини є діями державних органів, які не залежать від волі особи і саме внаслідок яких декларант не має можливості подати додаткову декларацію у зв'язку із анулюванням його ліцензії. Також укласти з іншим декларантом угоду про надання брокерських послуг отримувач товару також не має можливості, оскільки це прямо заборонено визначеним рішенням РНБО.
Вищевикладені обставини, на переконання заявника, вказують на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на це, КТ "Бізнес Гарант" просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії вимоги Одеської митниці Держмитслужби про сплату належних сум митних платежів за гарантією 400642-U16-590266 від 27.02.2021 року.
Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Тобто, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 826/14951/18).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
При оцінці підстав для забезпечення позову у визначений заявником спосіб судом встановлено, що ТОВ "Ролінз Груп" уклало між фірмою Beijing Tagmark Import AND Export CO., LTD Chine Контракт № BEIJ/ROL/1508 від 15.08.2020 року на поставку товару. За вказаним зовнішньоекономічним договором відбулося переміщення товару, визначеного у вантажних митних деклараціях через митний кордон України.
ТОВ "Ролінз Груп" уповноважило митного брокера ТОВ "Сайрус-Груп" надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості необхідні для виконання митних формальностей щодо товару при поміщення в режим Імпорту.
З підстав обмеження точних відомостей про характеристики товарів, необхідних для заповнення митної декларації у звичайному порядку, митним брокером ТОВ "Сайрус-Груп" до митного органу була подана тимчасова МД UА500070/2021/001868 від 27.02.2021 року під зобов'язання про подання додаткових декларацій у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій.
Подання вищевказаної тимчасової МД до митного органу було забезпечено фінансовою гарантією КТ "Бізнес Гарант" 27.02.2021 року.
Отже, декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України за контрактом BEIJ/ROL/1508 від 15.08.2020 року виступає ТОВ "Фоксі Трейдінг", оскільки ця юридична особа є резидентом, від імені якої укладено зовнішньоекономічний договір.
Таким чином, у ТОВ "Фоксі Трейдінг" є зобов'язання перед митною службою на підставі норм чинного законодавства подати додаткову декларацію у строк до 45 днів з дня оформлення тимчасової, тобто від 27.02.2021 року.
Декларантом було визначено строк виконання зобов'язань з подачі додаткової МД у строк до 12.04.2021 року.
В подальшому, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 року, яке введено в дію Указом Президента України № 140/2021 від 03.04.2021 року, до ТОВ "Фоксі Трейдінг" застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції.
На виконання вказаного рішення, наказом Державної митної служби України № 231 від 06.04.2021 року зупинено дію дозволу ТОВ "Сайрус-Груп" на провадження митної брокерської діяльності з 06.04.2021 року строком на три роки та знято з обліку Київської митниці Держмитслужби та анульовано обліковий номер.
Крім того, зупинено дію дозволу ТОВ "Ролінз-Груп" на провадження митної брокерської діяльності з 06.04.2021 року строком на три роки та знято з обліку у Київській митниці.
У зв'язку із порушенням декларантом строку подання додаткової МД від Одеської митниці на адресу КТ "Бізнес Гарант" надійшла - вимога № 1 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія № 400642-U16-590266 від 27.02.2021 року) від 23.04.2021 року та акт про настання гарантійного випадку № 1 від 23.04.2021 року.
При вирішенні процесуального питання щодо забезпечення позову, суд повинен надати оцінку підставам та умовам забезпечення позову, а також перевірити на відповідність процесуальному закону ініційований позивачем спосіб забезпечення позову у справі.
Дійсно, як уже наголошувалося судом вище, однією з підстав для забезпечення позову згідно п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України є існування обставин, які вказують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За обставин, що викладені у заяві КТ "Бізнес Гарант", суд доходить висновку про наявність наведеної підстави для забезпечення позову, керуючись при цьому такими мотивами.
У відповідності до частини 3 статті 102 Митного кодексу України, при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого з ним місця доставки.
За змістом частин 1 та 2 статті 311 Митного кодексу України митні органи як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.
Як зазначено в пункті 3 частини 11 статті 311 Митного кодексу України підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму.
В силу частини 5 статті 311 Митного кодексу України гарант зобов'язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.
А відповідно до частини 6 статті 311 Митного кодексу України, у разі порушення строку перерахування коштів у рахунок сплати митних платежів відповідно до вимоги органу доходів і зборів гаранти несуть відповідальність (у тому числі передбачену Податковим кодексом України) як особи, відповідальні за сплату забезпечених гарантією сум митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що погашення податкового боргу може відбуватися як за рахунок коштів, так і за рахунок майна та інших активів платника податку.
Частиною 2 статті 307 Митного кодексу України передбачено, що взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
Як свідчать подані матеріали, заявник КТ "Бізнес Гарант" уклав з Міністерством доходів і зборів України Угоду № 7 від 27.01.2014 року про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником. За умовами цієї Угоди гарант зобов'язується за зверненням декларантів вирішувати питання про надання органами доходів і зборів у встановлених Митним кодексом України випадках фінансових гарантів.
В той же час пунктом 4.6 зазначеної Угоди визначено, що у випадку, якщо протягом трьох банківських днів наступних за днем отримання Вимоги та Акта, Гарант не перерахує суму митного боргу, орган доходів і зборів має право не тільки стягувати платежі у визначеному законодавством порядку, а й вносити до відповідного програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від гаранта, гарантій до сплати ним заборгованості.
Суд звертає увагу, що наслідком реалізації вимог митного органу, у випадку несплати визначених у них сум, є можливість застосування процедури їх примусового стягнення, в порядку, встановленому податковим законодавством, а також безумовне подальше обмеження наступної діяльності Гаранта щодо прийняття ним гарантій визначених такою Угодою.
З матеріалів заяви слідує, що загальна сума виставлених КТ "Бізнес Гарант" вимог, що підлягає сплаті заявником складає 101904 грн., що безумовно є досить значною сумою, яка вочевидь буде впливати на подальшу діяльність підприємства. Крім того, враховуючи положення п. 4.6 Угоди, у митниці буде право на внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від заявника гарантій по іншим операціям, що може паралізувати роботу підприємства.
Тобто, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника в разі звернення стягнення в примусовому порядку та внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідної відмітки.
При цьому суд наголошує, що навіть у разі скасування в судовому порядку вищезазначених вимог митного органу, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, оскільки в цьому випадку не виключено, що йому доведеться ініціювати і ряд судових процедур з метою відновлення свого попереднього становища. А ймовірне скасування таких вимог митного органу у судовому порядку, без вжиття відповідних забезпечувальних заходів, не стане підставою для автоматичного поновлення його попереднього стану.
Також суд вважає недопустимою ситуацію, при якій одночасно буде здійснюватися судовий розгляд справи про оскарження вимог митного органу та ініціюватиметься питання щодо стягнення коштів, визначених такими вимогами, з відповідними наступними негативними наслідками для заявника, які можуть мати місце.
В іншому ж випадку, намір заявника захистити свої права та інтереси в суді залишиться неповноцінним, оскільки створить передумови для виникнення нових спорів, що зумовить необхідність докладання значних зусиль та витрат. Водночас це не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке відповідно до ст. 2 КАС України полягає, зокрема, у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В доповнення зазначеного висновку суд враховує, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Засіб судового захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 року (заява № 38722/02).
Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки такий результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
Водночас, в цьому випадку наслідком забезпечення позову стане тимчасове унеможливлення настання несприятливих для заявника наслідків, забезпечення ефективного захисту або поновлення його прав чи інтересів у разі задоволення наступних позовних вимог та виключатиме необхідність подальшого ініціювання нових судових процедур щодо захисту порушених прав.
Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Визначаючись із способом забезпечення позову, суд враховує, що за змістом частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
В той же час, за змістом пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта.
На переконання суду, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги Одеської митниці Держмитслужби відповідатиме наступним позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається, адже у своїй заяві заявник наголошує на намірах звернутися до суду з позовом про визнання протиправною та скасування зазначеної вимоги.
Відносно співмірності обраного способу забезпечення позову, то суд враховує, що наслідком забезпечення позову у спосіб зупинення дії вимоги митного органу, є лише відтермінування її виконання. Такі наслідки носять тимчасовий характер та відповідають правам та законним інтересам, за захистом яких заявник звернувся до суду.
Судом також враховується, що заходи забезпечення позову, обрати які просить заявник, не відносяться до тих, застосування яких не допускається в силу частини 3 статті 151 КАС України. Існування обмежень для їх застосування, передбачених нормами частин 4-6 статті 151 КАС України, не встановлено.
Отже, забезпечення позову у спосіб зупинення дії вимог Одеської митниці Держмитслужби про сплату належних сум митних платежів за гарантією є співмірними із тими вимогами, які можуть бути заявлені заявником, та вважатимуться необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно частини 1 статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
З огляду на викладене, керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Заяву командитного товариства "Бізнес Гарант" про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.
В порядку забезпечення адміністративного позову зупинити дію вимоги Одеської митниці Держмитслужби № 1 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія № 400642- U16-590266 від 27.02.2021 року) від 23.04.2021 року у розмірі 101904 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович