Харківський окружний адміністративний суд
61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3
м.Харків
04.12.2009 р. №2а- 42287/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі Смоляр Є.А.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтневської виправної колонії Харківської області №17 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про визнання дій неправомірними та стягнення суми, -
встановив:
ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневської виправної колонії Харківської області №17 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у видачі довідки по сумі невиплаченої грошової компенсації замість речового майна та невиплаті всіх сум, що належать до виплати при звільненні; витребувати у відповідача довідку по сумі невиплаченої грошової компенсації замість речового майна; стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової компенсації замість належного до видачі речового майна згідно наданої відповідачем довідки; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.
Представник відповідача надав клопотання, у якому просить розглядати справу за його відсутністю, також надав письмові заперечення в яких виклав свою позицію.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши обставин справи, та докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач - з 13.01.1997 року до 29.11.2008 року проходив службу у ВВМВС України та в органах Державної кримінально-виконавчої служби. Стаж роботи в даних органах складає понад 10 років. Був звільнений 29 листопада 2008 року згідно п.63 “Ж” (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (наказ Жовтневської виправної колонії ДДУ з ПВП у Харківській області (№17) за №79 о/с від 01.12.2008 року).
Відповідно до ст.23 Закону України “Про кримінально-виконавчу службу в Україні” держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Цим же законом встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленим законодавством.
При звільнені позивачу не було виплачено грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна. Згідно довідки від 10.12.2008 року відповідачем було відмовлено у виплаті грошової компенсації посилаючись на те, що в зв'язку із скасуванням наказу ДДУ з ПВП від 08.02.2008 року №26 “Про затвердження Тимчасового положення про забезпечення речовим майном і Тимчасових норм забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України” як такого, що не пройшов державної реєстрації нарахування і виплати грошової компенсації за не отримане речове майно не проводиться.
На день виключення його зі списків особового складу колонії сума грошової компенсації замість належного до видачі речового майна станом до 11.03.2000р. складає в сумі 174,35 грн. та після 11.03.2000р. - в сумі 2541,73 грн., згідно довідки, наданої відповідачем.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про кримінально-виконавчу службу в Україні”держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
У Тимчасовому положенні про забезпечення речовим майном осіб рядового і начальницького складу Державної кримінальної-виконавчої служби України передбачений порядок речового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Відповідно до Закону України “Про міліцію” міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, судової міліції, спеціальної міліції.
Згідно до ст.ст.9, 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Вказана норма закону розповсюджується і на осіб, що проходять службу в органах внутрішніх справ.
Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”від 17.02.2000р. призупинена дія п.2 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства Оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Згідно п.27 “Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1444, передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Оскільки, позивач не відноситься до категорії осіб, які використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців, а дія положення про отримання грошової компенсації замість речового майна відносно решти військовослужбовців та осіб, на яких розповсюджується дія зазначеної норми закону з 11.03.2000р. зупинена була, а відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 р.” від 28.12.2007 р. № 107-YI п.2 ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців” виключено, то вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача видати належне речове майно в натурі, яке підлягало видачі до видачі станом до 11.03.2009р в сумі 174,35 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі вищевикладеного.
Суд також відхиляє як необґрунтовані посилання представника позивача на те, що невидача довідки про належне до видачі на момент звільнення речове майно не була здійсненна через скасуванням наказу ДДУ з ПВП від 08.02.2008 року №26 “Про затвердження Тимчасового положення про забезпечення речовим майном і Тимчасових норм забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України” як такого, що не пройшов державної реєстрації та вважає в цій частині позовні вимоги обґрунтованими і такими, що задоволенню.
Крім того, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд керуючись ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог та зазначає наступне. Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно Законами України визначаються: - права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод: основні обов'язки громадянина, а також встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України.
Ст.95 Конституції України передбачає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що в період проходження служби в органах кримінально-виконавчої служби позивач мав право на забезпечення речовим майном, а в разі звільнення на одержання цього майна в натурі або грошової компенсації замість нього. Також, враховуючи, що дію п. 2 ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців” призупинено, згідно із Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000р., але діючим законодавством не передбачена заборона видачі речового майна в натурі, заборгованість по якому має місце, то позивач має право на одержання речового майна в натурі, заборгованість по якому утворилась після 11.03.2000р. на суму 2541,73 грн., оскільки його право в частині забезпечення речовим майном в період проходження служби було порушено і захист цього права можливо здійснити шляхом видачі вказаного майна в натурі, а тому маються підстави для задоволення позову в цій частині зазначеним шляхом.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачеві в зв'язку з невиплатою відповідачем грошової компенсації за неотримане речове майно суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач вбачає моральну шкоду в тому, що йому спричинено душевні страждання в зв'язку з невиплатою грошової компенсації за неотримане речове майно та необхідністю “випрошувати” зазначені кошти з відповідача.
Проте суд з такою позицією не погоджується та зазначає, що звернення позивача до відповідача з питання отримання грошової компенсації не мало принизливого характеру, на звернення позивача йому надавались відповіді у ввічливій формі. Позивачем не подано до суду жодних вагомих доказів того, що за період спілкування з відповідачем з питання виплати грошової компенсації він дійсно зазнав душевних страждань.
Наявні в матеріалах справи свідоцтво про народження дитини та довідок з медичних установ, з яких вбачаються звернення до медичних закладів із різними діагнозами, суд не вбачає за належні докази спричинення позивачу моральних страждань, які пов'язані з порушенням з боку відповідача його права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 4 від 31.03.1995 р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
За таких обставин суд вважає за необхідність відмовити у задоволенні вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вбачає достатньо підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 128, 159 КАСУ, ст. ст. 92, 95 Конституції України, Законом України “Про міліцію”, Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, Законом України “Про кримінально-виконавчу службу в Україні”, Тимчасовим положенням про забезпечення речовим майном осіб рядового і начальницького складу Державної кримінальної-виконавчої служби України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтневської виправної колонії Харківської області №17 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про визнання дій неправомірними та стягнення суми - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Жовтневської виправної колонії №17 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області щодо відмови у видачі довідки по сумі невиплаченої грошової компенсації замість речового майна та невиплаті всіх сум, що належать до виплати при звільненні.
Зобов'язати Жовтневську виправну колонії №17 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області видати ОСОБА_1 в натурі речове майно, що підлягало видачі з 11 березня 2000 року по день звільнення, на загальну суму 2541.73 гривні.
Стягнути з Жовтневської виправної колонії №17 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (Харківська область, Балаклійський район, сел. Жовтневе-1, код 8564618) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію замість речового майна, зо підлягало вдачі станом до 11 березня 2000 року у розмірі 174.35 грн. (сто сімдесят чотири гривні 35 копійок).
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
У повному обсязі постанова виготовлена 09 грудня 2009 року.
Суддя Ю.В.Зоркіна