Рішення від 12.05.2021 по справі 922/844/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/844/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м.Київ, вул.Герцена,10)

до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м.Харків, вул. Донця -Захаржевського, 6/8)

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Акціонерного товариства “Страхова компанія “Мега-Гарант” про стягнення страхового відшкодування у розмірі 3031,97грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,0грн.

Ухвалою суду від 17.03.2021 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/844/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.04.2021 року.

З причин відпустки судді Присяжнюка О.О. судове засідання у справі № 922/844/21, призначене на 13 квітня 2021 року не проводилось.

Питання щодо призначення нової дати судового засідання у справі №922/844/21 вирішено судом 27 квітня 2021 року (у перший робочий день після виходу судді Присяжнюка О. О., тобто одразу після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді).

01.04.2021 року відповідач надав до суду відзив (вх.№7433) про визнання позову щодо стягнення 3031,97 грн. страхового відшкодування, з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн. та стягнення 50% судового збору в розмірі 1135,0грн.

Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи надані документи.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2021 року, повідомлено Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" та Акціонерне товариство “Страхова компанія “Мега-Гарант” про те, що судове засідання у справі № 922/844/21 призначено на "12" травня 2021 р. о 10:30 год.

У призначене на 12.05.2021 судове засідання сторони своїх представників не направили.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Частиною 2, 3 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи та подані до суду заяви по суті справи, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 3031,97 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань :

1) договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;

2) деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

3) договірне зобов'язання між відповідачем і винною особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 03 серпня 2019 року Приватне акціонерне товариство „ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_1 уклали договір страхування серії PVP.S № 1902351 майнових інтересів власника автомобіля «Ford С-МАХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

06 липня 2020 року в місті Харкові на вулиці Раєвської відбулась дорожньо-транспортна пригода Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 ; та застрахований автомобіль «Ford С-МАХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до Постанови Київського районного суду міста Харкова від 17 вересня 2020 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 .

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до Звіту № 145948 від 18 грудня 2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Ford С-МАХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 7 042,54 гривень, а відповідно до Висновку/калькуляції № 145948 від 13 липня 2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford С-МАХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 5 631,97 гривень.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 22 липня 2020 року співробітниками AT «ПРОСТО-страхування було складено страховий акт № 145948, відповідно до якого страхове відшкодування становить 5 631,97 гривень.

Відповідно до платіжного доручення № 12246 від 27 липня 2020 року AT «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Ford С-МАХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 5 631,97 гривень.

Таким чином, фактичні витрати AT «ПРОСТО-страхування», пов'язані з цим страховим випадком складають 5 631.97 гривень.

Як з'ясувалося, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Акціонерному товаристві «Страхова компанія «Мега-Гарант» відповідно до Полісу № ЕР112223883. Відповідно до витягу з інформаційної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України даним Полісом встановлено франшизу в розмірі 2 600,00 гривень.

Зважаючи на дану обставину, Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» взяло на себе відповідальність щодо врегулювання наслідків даної події, а саме дорожньо- транспортної пригоди, яка мала місце 06 липня 2020 року.

Таким чином, Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» повинно відшкодувати AT «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі:

5 631.97 грн. - 2 600,00 грн. = 3 031.97 гривень.

5 631 97 грн. - загальна вартість матеріального збитку;

2 600.00 грн. - франшиза. встановлена полісом № ЕР112223883

Як вказує позивач у позові, Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» намагалося здійснити досудове врегулювання спору шляхом направлення відповідачу рекомендованим листом Заяви про страхове відшкодування № 04-2076 від 05 серпня 2020 року додатками. Однак, Акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Гарант» було проігноровано вимоги AT «ПРОСТО-страхування» щодо страхового відшкодування, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

01.04.2021 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. 6860), в якому Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» визнає позовні вимоги у повному обсязі .

За положеннями ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Судом встановлено, що відзив на позовну заяву (в якому відповідачем зазначено про визнання позовних вимог) підписано головою Правління Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», повноваження якого підтверджуються копією наказу про призначення Погорєлової Н.В. на посаду Голови Правління «Страхової компанії «Мега-Гарант».

Враховуючи викладене, положення ч. 4 ст. 191 ГПК України, суд вважає за необхідне прийняти визнання позову відповідачем та ухвалити рішення про задоволення позову.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідач у відзиві просить зменшити вказані витрати до 1000,00 грн.

Відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. є значно завищеними, необґрунтованими та непропорційними з урахуванням ціни позову, яка складає 3031,97 грн. та при цьому не оспорюється, а також зазначає, що дана справа відноситься до категорії малозначних справ, розгляд якої проводився в спрощеному позовному провадженні.

Статтею 123 ГПК України визначено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

. На підтвердження цього позивач надав копію Договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020 р., копію Додатку №1 до Договору від 04.01.2021 р., копію акту виконаних робіт від 29.01.2021 р., копію платіжного доручення №83 від 04.01.2021 р., копію детального опису робіт (наданих послуг) від 29.01.2021 р., копію ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти Україїш" від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в постанові від 01 серпня 2019 року по справі №915/237/18 зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись приписами ст.129 ГПК України, позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази виконання робіт та оплати позивачем наданих послуг, прийнятих згідно з актом виконаних робіт за договором та факт понесених позивачем витрат у розмірі 5 000,00 грн.

Водночас, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги ціну позову та складність даної справи, суд вважає за доцільне заяву представника позивача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити частково, а саме у розмірі 2500,00 грн.

Вирішуючи питання з розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при зверненні з позовом було сплачено 2270,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №2037 від 03.02.2021 року.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог та визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків від судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1135,00 грн., на підставі ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

В іншій частині в сумі 1135,00 грн. судовий збір покладається на відповідача, з вини якого справу доведено до суду, відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 512, 979, 988, 990, 993, 1166, 1187 ЦК України, ст. 7, 9, 27 Закону України "Про страхування", ст. 12, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 126, 129, 130, 165, 178, 202, 236 - 238, 241 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м.Харків, вул. Донця -Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ:30035289 ) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, місто Київ, вул. Герцена, буд. 10; код ЄДРПОУ: 24745673) - витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 3 031,97 а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 1135,0грн. та 2 500 судових витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Управлінню Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Приватному акціонерному товариству "ПРОСТО-страхування" (04050, місто Київ, вул. Герцена, буд. 10; код ЄДРПОУ: 24745673) 50% судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2037 від 03.02.2021 року у розмірі 1135,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (04050, місто Київ, вул. Герцена, буд. 10; код ЄДРПОУ: 24745673).

Відповідач - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця -Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ:30035289 ).

Повне рішення складено "12" травня 2021 р.

Суддя О.О. Присяжнюк