вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" квітня 2021 р. Справа№ 910/230/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.04.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 29.01.2021
про забезпечення позову
у справі №910/230/21 (суддя - Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб"
про стягнення 23 259 736, 06 грн збитків
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (надалі - позивач, ТОВ "АТ Каргілл") звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про забезпечення позову, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛУБ" (надалі - відповідач, ТОВ "ЄВРО КЛУБ") продавати, дарувати, передавати в управління або оренду, вносити до статутного капіталу, передавати у володіння та користування третім особам, передавати в заставу за власними зобов'язаннями та за зобов'язаннями третіх осіб, встановлювати будь-які інші обтяження стосовно усього належного останньому рухомого майна, в тому числі транспортних засобів: 1) ЗАЗ LANOS 2015 року виготовлення, зареєстрованого 29.09.2016, об'єм двигуна 1399; 2) ТОYОТА RAV-4 HYBRID 2019 року виготовлення, зареєстрованого 31.08.2019, об'єм двигуна 2487; 3) ВМW Х5 2017 року виготовлення, зареєстрованого 05.12.2017, об'єм двигуна 1995; 4) ТОYОТА RAV4 2017 року виготовлення, зареєстрованого 13.07.2018, об'єм двигуна 2231; 5) два автомобілі RENAULT LOGAN 2019 року випуску, зареєстрованих 26.07.2019, об'єм двигуна яких складає 1461;
Клопотання про вжиття заходів забезпечення позову обгрунтовано тим, що існує реальна загроза невиконання в майбутньому судового рішення у даній справі та передумови спричиненню значної шкоди позивачеві, внаслідок відсутності у відповідача грошових коштів для виконання зобов'язання за рішенням суду.
ТОВ "АТ Каргілл" стверджує, що після того, як відповідач отримав вимогу позивача про виконання зобов'язань вих. №6573 від 23.10.2020, в якій позивач зазначив, що у випадку невиконання умов Договору поставки №2100057340 від 12.06.2020 (надалі - Договір), він буде змушений звертатися до суду із позовом про відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій, відповідач вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань з відшкодування заподіяних позивачу збитків. Такими діями є продаж відповідачем нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/230/21 накладено арешт на рухоме майно відповідача, в тому числі на транспортні засоби: 1) ЗАЗ LANOS 2015 року виготовлення, зареєстрованого 29.09.2016, об'єм двигуна 1399; 2) ТОYОТА RAV-4 HYBRID 2019 року виготовлення, зареєстрованого 31.08.2019, об'єм двигуна 2487; 3) ВМW Х5 2017 року виготовлення, зареєстрованого 05.12.2017, об'єм двигуна 1995; 4) ТОYОТА RAV4 2017 року виготовлення, зареєстрованого 13.07.2018, об'єм двигуна 2231; 5) два автомобілі RENAULT LOGAN 2019 року випуску, зареєстрованих 26.07.2019, об'єм двигуна яких складає 1461.
Місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст.ст. 136, 137 ГПК України мотивував своє рішення тим, що існує дійсна імовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову. Спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛУБ" є цілком обґрунтованим, оскільки арешт поглинає заборону дій щодо розпорядження майном, про які йде мова у заяві позивача.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/230/21.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, не відповідає критеріям законності, розумності, обґрунтованості. Відтак, оскаржуване судове рішення прийняте із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що накладення арешту на рухоме майно скаржника, позбавляє можливості останньому проводити свою господарську діяльність, основним видом якої є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Водночас скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відчуження нерухомості відбулось до пред'явлення позову до суду, при цьому вартість нерухомості ніяк не є співрозмірним з позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/230/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 та, призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.03.2021.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ТОВ "Євро Клуб" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Зокрема, позивач у своєму відзиві з посиланням на приписи ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" зазначив, що накладення арешту на рухоме майно відповідача не позбавить останнього права власності на таке рухоме майно. ТОВ "Євро Клуб" не позбавлено можливості володіти та користуватись належним йому рухомим майном. Обмежується лише можливість розпоряджатись цим майном з огляду на необхідність його збереження в тому стані, яке існує на час звернення позивача до суду із заявою про забезпечення, що має на меті забезпечити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Скаржником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують позбавлення його можливості здійснювати господарську діяльність.
Водночас, позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що після звернення ТОВ "АТ Каргілл" до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову та протягом періоду розгляду судом даної заяви, відповідач здійснив відчуження рухомого майна, стосовно якого позивач просив вжити заходів забезпечення позову.
У зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 прийнято справу №910/230/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 до провадження визначеним вище складом колегії суддів, призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2021.
У судове засідання 27.04.2021 з'явився представник позивача, відповідач представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 27.04.2021 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 27.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали оскарження ухвали, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" про стягнення 23 259 736, 06 грн збитків.
Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №2100057340 від 12.06.2020, а саме тим, що відповідач не поставив позивачеві 5000 тонн насіння соняшнику українського походження 2020 року урожаю у період із 01.09.2020 до 31.10.2020, внаслідок чого позивач був змушений закупити соняшник у інших постачальників за значно вищими цінами та, у зв'язку з чим останній зазнав додаткових витрат, які, на його думку, є збитками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі.
У подальшому позивач подав клопотання про забезпечення позову, в якому просив суд заборонити відповідачу вчиняти дії щодо усього належного йому рухомого майна, в тому числі транспортних засобів: 1) ЗАЗ LANOS 2015 року виготовлення, зареєстрованого 29.09.2016, об'єм двигуна 1399; 2) ТОYОТА RAV-4 HYBRID 2019 року виготовлення, зареєстрованого 31.08.2019, об'єм двигуна 2487; 3) ВМW Х5 2017 року виготовлення, зареєстрованого 05.12.2017, об'єм двигуна 1995; 4) ТОYОТА RAV4 2017 року виготовлення, зареєстрованого 13.07.2018, об'єм двигуна 2231; 5) два автомобілі RENAULT LOGAN 2019 року випуску, зареєстрованих 26.07.2019, об'єм двигуна яких складає 1461, а саме: продавати, дарувати, передавати в управління або оренду, вносити до статутного капіталу, передавати у володіння та користування третім особам, передавати в заставу за власними зобов'язаннями та за зобов'язаннями третіх осіб, встановлювати будь-які інші обтяження стосовно усього належного товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" рухомого майна.
Позивач стверджує, що відповідач після отримання вимоги про виконання зобов'язань вих. №6573 від 23.10.2020, вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання договірних зобов'язань з відшкодування заподіяних позивачу збитків. Такими діями є продаж відповідачем нерухомого майна.
Так, станом на 04.11.2020 у власності відповідача заходилось нерухоме майно: машиномісце №20 (підвал) у підземному паркінгу, що розташований за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 25-А, гараж 20, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1156004380000 та машиномісце №19 (підвал) у підземному паркінгу, що розташований за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 25-А, гараж 20, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1155923280000. Однак станом на 14.01.2021 таке майно відсутнє у відповідача, оскільки відповідач відчужив це майно фізичним особам.
Водночас згідно з інформацією з офіційного веб-сайту Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у власності відповідача є транспортні засоби 1) ЗАЗ LANOS 2015 року виготовлення, зареєстрований 29.09.2016, об'єм двигуна 1399; 2) ТОYОТА RAV-4 HYBRID 2019 року виготовлення, зареєстрований 31.08.2019, об'єм двигуна 2487; 3) ВМW Х5 2017 року виготовлення, зареєстрований 05.12.2017, об'єм двигуна 1995; 4) ТОYОТА RAV4 2017 року виготовлення, зареєстрований 13.07.2018, об'єм двигуна 2231; 5) два автомобіля RENAULT LOGAN 2019 року випуску, зареєстровані 26.07.2019, об'єм двигуна яких складає 1461.
Зважаючи на те, що ціна позову становить 23 259 736, 06 грн, у власності відповідача відсутнє нерухоме майно, а статутний капітал відповідача складає 1 000 000, 00 грн, то у разі продажу належного на праві власності відповідачу транспортного засобу та/або іншого рухомого майна, виконання рішення буде значно утруднено або взагалі неможливо.
Суд першої інстанції керуючись ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання, з огляду на доведеність позивачем обставин щодо унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано суду достатньо належних та допустимих доказів, з якими приписи ГПК України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом розгляду у цій справі є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Тобто положення Господарського процесуального кодексу України пов'язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належить або підлягають передачі або сплаті заявнику/позивачу і знаходиться у відповідача чи в інших осіб, є одним із визначених законом способів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №005 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При цьому, позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.
Як зазначалось вище, позивач обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову стверджував, що відповідач після отримання вимоги про виконання зобов'язань вих. №6573 від 23.10.2020, вчинив дії (продаж нерухомого майна), спрямовані на ухилення від виконання договірних зобов'язань з відшкодування заподіяних позивачу збитків.
Так, станом на 04.11.2020 у власності відповідача знаходилось нерухоме майно: машиномісце №20 (підвал) у підземному паркінгу, що розташований за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 25-А, гараж 20, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1156004380000 та машиномісце №19 (підвал) у підземному паркінгу, що розташований за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 25-А, гараж 20, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1155923280000. Однак станом на 14.01.2021 таке майно відсутнє у відповідача, оскільки відповідач відчужив це майно фізичним особам.
Водночас згідно з інформацією з офіційного веб-сайту Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, на момент звернення позивача до господарського суду із вказаним клопотанням, у власності відповідача перебували транспортні засоби:
- ЗАЗ LANOS 2015 року виготовлення, зареєстрований 29.09.2016, об'єм двигуна 1399;
- ТОYОТА RAV-4 HYBRID 2019 року виготовлення, зареєстрований 31.08.2019, об'єм двигуна 2487;
- ВМW Х5 2017 року виготовлення, зареєстрований 05.12.2017, об'єм двигуна 1995;
- ТОYОТА RAV4 2017 року виготовлення, зареєстрований 13.07.2018, об'єм двигуна 2231;
- два автомобіля RENAULT LOGAN 2019 року випуску, зареєстровані 26.07.2019, об'єм двигуна яких складає 1461.
Однак, після звернення позивача до суду першої інстанції із клопотанням про забезпечення позову (21.01.2021) та протягом періоду розгляду даного клопотання судом першої інстанції, відповідач здійснив відчуження рухомого майна, стосовно якого позивач просив вжити заходів забезпечення позову.
Так, згідно відповіді Головного сервісного центру МВС №31/188аз від 11.02.2021 на адвокатський запит адвоката Степанюка Д.О. (том 1 аркуші справи 163-165), відповідач відчужив:
- 23.11.2021 транспортний засіб RENAULT LOGAN 2019 року, номер кузову НОМЕР_1 ; транспортний засіб TOYOTA RAV-4 HYBRID 2019 року, номер кузову НОМЕР_2 ;
- 27.01.2021 транспортний засіб RENAULT LOGAN 2019 року, номер кузову НОМЕР_3 ; транспортний засіб TOYOTA RAV4 2017 року, номер кузову НОМЕР_2 ;
- 29.01.2021 транспортний засіб ЗАЗ LANOS 2015 року, номер кузову НОМЕР_4 .
При цьому, як слідує з листа приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова О.С. (том 1 аркуш справи 167), в рамках виконавчого провадження №64335283, відкритого на виконання оскаржуваної ухвали, ним отримано відомості від МВС України, що станом на 01.02.2021 у власності відповідача знаходиться лише один транспортний засіб, а саме: автомобіль BMW Х5 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 . Інші транспортні засоби, зазначені в оскаржуваній ухвалі, на які необхідно накласти арешт, у власності відповідача станом на 01.02.2021 відсутні.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що дії відповідача спрямовані на утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, відтак господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" шляхом накладення арешту на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛУБ".
При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та наслідків накладення арешту на майно ТОВ "ЄВРО КЛУБ".
Водночас слід зазначити, що заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛУБ", які застосовуються судом, не позбавляють відповідача його конституційних прав займатись господарською діяльністю.
В силу положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявником належними та допустимими доказами обґрунтовано дійсну можливість утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.
При цьому, скаржником на спростування наведених обставин не було надано жодного доказу, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття визначених заявником заходів до забезпечення позову у разі задоволення позову може ускладнити виконання прийнятого в майбутньому судового рішення.
При цьому, судом першої інстанції також враховано, що обраний захід до забезпечення позову не повинен мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання. При вирішенні вказаної заяви про вжиття заходів забезпечення позову судом також враховується те, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Таким чином, враховуючи, що обраний заявником спосіб забезпечення позову спрямований на ефективний захист/поновлення порушених прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача, зазначене в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи, що до вирішення спору по суті наявні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття визначеного заявником заходу забезпечення позову, а саме, шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача, порушить його права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення клопотання ТОВ "АТ Каргілл" про забезпечення позову.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про забезпечення позову у даній справі та правильність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Євро Клуб" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/230/21 має бути залишена без змін.
За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на скаржника.
Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/230/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/230/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Клуб".
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/230/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 12.05.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Є.Ю. Пономаренко
А.І. Мартюк