вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" квітня 2021 р. Справа№ 910/20501/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Майданевича А.Г.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.04.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 29.12.2020
про відмову у відкритті провадження у справі
у справі №910/20501/20 (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.Л."
про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав
за кредитним договором
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу майнових прав №495/К від 17.05.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.Л.".
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що за Договором купівлі-продажу майнових прав №495/К від 17.05.2018 відбулась заміна кредитодавця, з фінансової установи, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на юридичну особу, яка не може надавати фінансові послуги, відтак, укладений між відповідачами спірний договір суперечить приписам ч. 3 ст. 512, ст. 1054 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/20501/20 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." про визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу майнових прав №495/К від 17.05.2018.
Місцевий господарський суд враховуючи предмет позову та суб'єктний склад сторін договору, дійшов висновку про те, що спір у даній справі не є корпоративним та, не є спором, що виник з господарських правовідносин, відповідно не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки виник з цивільних правовідносин між позивачем та відповідачами.
Суд першої інстанції зазначив, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватись в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, позивач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/20501/20, ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу майнових прав №495/К від 17.05.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.Л.". Стягнути в рівних частинах з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір.
Окрім того, скаржником у тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, з обґрунтуванням причин такого пропуску.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/20501/20 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20501/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/20501/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення її недоліків.
26.02.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання в порядку виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021, до якого останнім долучено документи, що посвідчують особу, скаржника - ОСОБА_1 та докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами Товариству з обмеженою відповідальністю "А.В.Л.".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволено, поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження.
Відкрито апеляційне провадження у справі №910/20501/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.03.2021.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідачі-1, -2 у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористались, відзивів на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подали.
У зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Майданевич А.Г., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 прийнято справу №910/20501/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів, призначено до розгляду на 27.04.2021.
У судове засідання 27.04.2021 з'явився позивач, відповідачі-1, -2 представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників відповідачів-1, -2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів-1, -2.
У судовому засіданні 27.04.2021 позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити у повному обсязі.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 27.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач оспорює Договір купівлі-продажу майнових прав №495/К від 17.05.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.Л.", за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." набуло право вимоги за Кредитним договором №150102035930005 від 24.04.2012 у розмірі 209 287, 43 грн. Отже, сторонами оспорюваного правочину є юридичні особи.
Враховуючи те, що сторонами за спірним правочином є юридичні особи, то даний спір підпадає під юрисдикцію господарських судів. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №910/17433/19 (п. 22 постанови).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі "Delcourt v. Belgium" Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладені вище обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасним висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва для захисту свого права та охоронюваного законом інтересу, що є його конституційним правом на захист.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. (ч. 1 ст. 271 ГПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно зі ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України визначено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/20501/20 - скасуванню, а справа передається до суду першої інстанції для розгляду.
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/20501/20 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/20501/20 скасувати.
3. Матеріали справи №910/20501/20 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 12.05.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.Г. Майданевич
А.І. Мартюк