Справа № 22-302/07 Головуючий у 1-й інстанції: Троценко Т.А.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
1 лютого 2007 року М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.
суддів: Мануйлова Ю.С.
Гончара О.С. при секретарі: ТахтаулО.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 4 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, стягнення матеріальної і моральної шкоди,
У серпні 2004 року позивач звернувся в суд із вказаним позовом. При цьому зазначав, що згідно договору купівлі-продажу від 25 березня 2004 р. між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площа вказаної ділянки 0,08 га. При укладенні вказаного договору між ними була досягнута домовленість про те, що відповідач до моменту переоформлення на своє ім'я документів повинен сплатити йому вартість дачної ділянки, металевої огорожі, металевого баку, контейнерів на загальну суму 5035 грн. ОСОБА_1 до цього часу не сплатив йому вказану грошву суму, користуючись при цьому його дачею та майном, демонтувавши металеву огорожу, вартість якої складала 2400 грн. Неправомірними діями відповідача йому завдана матеріальна шкода у розмірі 3000 грн. і моральна шкода, яку він оцінює у 5000 грн..
Просить розірвати вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки і стягнути з відповідача матеріальну і моральну шкоду.
Згодом позивач змінив позовні вимоги, від розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовився, вказавши, що при укладенні вказаного договору між ним та відповідачем була досягнута домовленість про продаж дачної ділянки за 5000 грн., у вартість якої також входили надвірні споруди, при цьому він одержав від відповідача 2000 грн., решту суми ОСОБА_1 зобов'язався сплатити йому після нотаріального оформлення договору. Крім того, останній зобов'язався сплатити йому вартість металевої огорожі, яку зняв ще до моменту укладення договору.
25 березня 2004 р. договір купівлі-продажу був посвідчений нотаріусом, але ОСОБА_1 став ухилятися від виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Просить стягнути з відповідача 12 000 грн., що складають заборгованість за земельну ділянку та вартість металевої огорожі, а також моральну шкоду.
2
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2005 р. позовна заява залишена без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, як ухвалену з порушенням норм процесуального права, і справу повернути до того ж суду для розгляду по суті.
Ухвалою колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області ухвала суду від 11 жовтня 2005 р. скасована і справу повернуто для розгляду до того ж суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 4 квітня 2006 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 12 000 грн., в решті позову відмовлено.
ОСОБА_1 13 жовтня 2006 р. звернувся з заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2006 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
29 листопада 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Запорізької області з заявою про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 4 квітня 2006 р., а 19 грудня 2006 р.- з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і справу направити на новий судовий розгляд д того ж суду в іншому складі.
Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.5 ч.1 ст.307 ЩІК України за наслідками о розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину нявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.67-68, 70-71 ОСОБА_1 участі у судовому засіданні, де було ухвалено рішення суду, не приймав.
Розглянувши справу у відсутності відповідача, суд, послався на те, що відповідач за адресою, вказаною в договорі купівлі-продажу, не проживає, і тому розглянув справу за останнім відомим місцем його знаходження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і що повістка йому не вручалась. Також вказав, що про факт судового засідання, що відбулося 4 квітня 2004 р., і рішення по справі дізнався лише у вересні 2006 р., коли останнє було прийнято до виконання державною виконавчою службою.
З матеріалів справи (а.с.67-68,70-71) вбачається, що справа була розглянута у судовому засіданні з постановленням рішення 4 квітня 2006 р. за відсутності відповідача.
При цьому суд не звернув уваги на те, що згідно вимог ч.4 ст.169 ЦПК України суд ' розглядає справу у відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних чи доказів, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, якого повідомлено у встановленому порядку про час і місце судового засідання.
Згідно з ч.5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом з роспискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною, чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
3
З матеріалів справи (а.с.62,67-68,70-71) вбачається, що після повернення справи апеляційним судом Запорізької області для розгляду до суду першої інстанції, справа двічі призналася до розгляду - 21 березня 2006 р. і 4 квітня 2006 р.
У справі відсутні відомості про те, що відповідача сповіщено про час і місце судового засідання, призначеного на 21 березня 2006 р. З протоколу судового засідання від 21 березня 2006 р. вбачається, що відповідач не з'явився, оскільки за вказаною адресою не проживає.
У відповідності ч.9 ст.74 ЦПК України відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.
Оскільки місце проживання відповідача було невідоме, то останній у відповідності до ч.9 ст.ю74 ЦПК України повинен бути викликаний до суду через оголошення у пресі, чого суд не зробив.
З матеріалів справи (а.с. 64) вбачається, що повістка на ім'я ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 4 квітня 2006 р., також надіслана поштою рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_2, тобто, за адресою зазначеної позивачем.
Вказане рекомендоване поштове повідомлення з відміткою про невручення адресату повернулось до суду 6 квітня 2006 р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с. 64), тобто, вже після розгляду справи по суті.
Вказана обставина свідчить, що на час розгляду справи у суду не було відомостей щодо направленої відповідачу повістки.
За таких обставин слід прийти до висновку, що відповідач не був належним чином повідомлений про місце, день і час судового засідання.
Відповідно до ст. 159 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі, тобто, заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі.
Порушення судом першої інстанції процесуальних норм призвело до постановлення незаконного рішення.
Відповідно до п. З ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутністю будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
Керуючись ст.ст.307,311, 314,317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 4 квітня 2006 р. по цій справі скасувати, справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.