№ 207/399/19
№ 2/207/151/21
09 лютого 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Білецькій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
07 лютого 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , який уточнила протягом розгляду справи шляхом подачі заяв від 22.04.2019 та від 21.10.2019, та в якому просить суд поділити спільне сумісне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку даної квартири та залишивши іншу 1/2 частку у власності ОСОБА_2 ; житловий будинок; об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 91 %, що знаходиться в АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,0521 га, кадастровий номер 1210400000:01:017:0343, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку даного будинку, залишивши іншу 1/2 частку у власності ОСОБА_2 .
В обґрунтування пред'явлених вимог позивачка зазначила, що знаходилась з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 04 червня 1994 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 192 Відділу реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної Ради народних депутатів м Дніпродзержинська Дніпропетровській області. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.06.2018 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано.
Від спільного шлюбу позивачка з відповідачем мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження Серія НОМЕР_2 , актовий запис № 369 від 06.07.2010 року Баглійського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
Після розірвання шлюбу позивач та члени її родини (малолітня донька ОСОБА_4 , повнолітня донька ОСОБА_3 , онук ОСОБА_6 ) мешкають в квартирі АДРЕСА_1 , а відповідач проживає без реєстрації у АДРЕСА_2 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 , що підтверджується особистим рахунком на квартиру № НОМЕР_3 , довідкою про реєстрацію та склад сім'ї № 2/35137 від 26.11.2018 року, актом про проживання № 1256 від 21.11.2018 року, актом про непроживання № 1257 від 21.11.2018 року, довідками ТОВ «Птахофабрика «Крила Таврії».
За період шлюбу подружжя за спільні кошти придбало наступне майно:
1. 06.12.1996 року - двокімнатна квартира, загальною площею 45,6 кв.м., житловою площею 34,2 кв.м. (житлова перебудована після придбання до 29,8 кв.м.), по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу квартири Серія ААВ № 320270 від 06.12.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дпіпродзержинської державної нотаріальної контори Моісіенко В.М., реєстровий № 4-5539, зареєстрованого в БТІ міста Дніпродзержинська за реєстровим № 21493 від 09.12.1996 р., а також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 115481706 від 27.02.2018 року та технічним паспортом на квартиру ОКП «Дніпродзержинське БТІ» від 02.08.2007 року, реєстровий № 21493. Згідно Звіту про оцінку майна № 19080 від 20.12.2018 року, що здійснений ТОВ «БП Експерт», ринкова вартість квартири по АДРЕСА_1 складає 194281,00 грн. Рівна частка кожного з подружжя у вартості квартири складає - 97140,50 грн.;
2. 05.06.2012 року - житловий 3-х поверховий будинок, загальною площею 322,9 кв.м., житловою площею 141,2 кв.м. - об'єкт незавершеного будівництва готовністю 91%, по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,0521 га (з кадастровим № 1210400000:01:017:0343), що підтверджується договором купівлі-продажу Серія ВPC № 066341 від 05.06.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л., реєстровий № 468, Витягом з Державного реєстру правочинів № 11410350 від 05.06.2012 року, Витягом з Реєстру права власності на нерухоме майно № 35696113 від 02.10.2012 року, та технічним паспортом на незакінчений 3-х поверховий будинок ОКП «Дніпродзержинське БТІ» від 13.04.2012 року, реєстровий № 25185.
Згідно Довідки про оцінку майна - 3-х поверхового будинку - від 20.12.2018 року, що здійснена ТОВ «БП Експерт», ринкова вартість 3-х поверхового будинку незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 складає 895973,00 грн. Рівна частка кожного з подружжя у вартості незакінченого 3-х поверхового будинку - 447986,50 грн.
Загальна вартість спільного сумісного майна подружжя таким чином на становить: вартість квартири 194281 грн., вартість буднику не введеного в експлуатацію 895973,00 грн., що разом складає 1090254,00 гривні. Загальна вартість половини майна подружжя становить - 97140,50+447986,50 = 545127 гривень.
Все вищезазначене майно подружжя ОСОБА_2 (квартира та 3-х поверховий будинок) за час шлюбу було оформлено на відповідача ОСОБА_2 , оскільки він займався всіма угодами та оформленнями правовстановлюючих документів на майно подружжя. До теперішнього часу згоди щодо поділу спільного майна подружжя в добровільному порядку між позивачкою та відповідачем не досягнуто, що змушує позивачку звертатися до суду за захистом своїх майнових прав.
Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що за час шлюбу з позивачкою подружжям була придбана квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Мосієнко В.М., згідно звіту про оцінку майна ринкова вартість квартири - 194281,00 грн. 05.06.2012 року за особисті кошти, подаровані відповідачу батьками та сестрою, був придбаний будинок АДРЕСА_2 , незавершений будівництвом, готовністю 41%. Позивачкою визначена ринкова вартість 3-х поверхневого будинку від 20.12.2018 року, яка здійснена ТОВ "БП Експерт" та яка складає 895973,00 грн., однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, які оцінені позивачкою не були. Позивачка у вибраний нею спосіб фактично просить визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку та стягнути з відповідача компенсацію, в силу ст. 331 ЦК України вона не має такого права, оскільки до завершення будівництва та прийняття майна до експлуатації вона має право тільки на частину будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. Враховуючи, що спільним майном є квартира, відповідач не заперечує проти визнання права власності на 1/2 частину квартири за позивачкою.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні відповідач зазначив, що спірну квартиру на проспекті Аношкіна придбали за гроші його бабусі у сумі 1950 доларів США, на даний час у ній проживає відповідачка та молодша донька. Протягом 90-х років довго винаймали житло, тому бабуся дала гроші на квартиру, у якій у 2005 році зробили капітальний ремонт, а у 2009 році позивачка народила молодшу доньку і стали шукати будинок, хоча позивачка була проти, це було його рішення. Протягом 2 років шукали варіанти, потім він дав завдаток за даний будинок, який на той час мав вигляд тільки коробки та даху, щоб його придбати, вони мали продати вказану квартиру, але позивачка цього не хотіла, крім того будинок був у с. Романково, що їй не подобалось. Потім стосунки зіпсувались і позивачка йому запропонувала залишити квартиру і жити у будинку, що він і зробив у 2013 році, іноді і дітей туди забирав. Гроші на придбання недобудованого будинку йому давали його рідні - батьки 12500 доларів США та сестра приблизно 20 тисяч доларів США, а купили його в цілому за 29500 доларів США; кредити, які мала родина, допомогали платити як батьки позивачки, так і його батьки. На придбання будинку була згода позивачки як дружини. За час, що минув з купівлі будинку, від 41% він самостійно його добудував до 91%, станом на 2013 рік у будинку частково були розпочаті роботи тільки з проведення електропроводки, штукатурки стін. У нотаріуса при укладенні угоди купівлі-продажу будинку не зазначав, що купівля відбувається за взяті у борг гроші, так як не розраховував, що буде поділ майна, будинок купувався в інтересах сім'ї. Про наявність боргових розписок і купівлю будинку за отримані у борг кошти позивачка знала, розписки були у його матері, свідків запросили так як зразок розписки з інтернету передбачав це. З осені 2017 року він став жити з другою дружиною у м. Нікополі, а до цього лише працював там з 2014 року. На даний час у будинку проживає він разом з новою родиною.
Під час судових дебатів відповідач пояснив, що визнає позовні вимоги в частині поділу спірної квартири у рівних частках, у частині поділу будинку просить відмовити у позові.
Представник відповідача адвокат Демінов О.І. у суді просив врахувати, що спірний будинок збудовано за гроші відповідача, які він брав у борг у свої родичів і борги не повернув, відповідно у нього є особисті зобов'язання по їх поверненню; спірний будинок є об'єктом незавершеного будівництва, право власності на нього не зареєстровано і він не може бути об'єктом поділу; просить не враховувати надані суду представником позивача у якості доказів документи на підтвердження будівельних робіт, оскільки вони не мають необхідних реквізитів; просив таким чином позов задовольнити частково, в частині вимог, які визнано відповідачем, у решті відмовити.
Представник позивача адвокат Фесюк Ю.О. в судовому засіданні пітримав позовні вимоги відповідно до заяв про їх уточнення, в повному обсязі, зазначив, що у частині поділу спірної квартири між сторонами немає розбіжностей; стосовно спірного будинку він має бути поділений між сторонами у рівних частках виходячи з наступного. У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що будинок придбано за гроші, нібито подаровані відповідачу, а потім у суді заявив, що за гроші, передані йому у борг, але у будь-якому випадку це спільні сумісні кошти, хоча і факт такої позики не встановлено судовим рішенням, кошти зі слів відповідача та показів свідків, допитаних за його клопотанням, передавались у борг у іноземній валюті, а розписки у гривні. При цьому відповідач визнав, що теща надавала йому матеріальної допомоги і що будинок купувався і добудовувався в інтересах сім'ї, покази свідків не доводять обставин, визначених ст. 218 ЦК України. Просив задовольнити позов з наведених у позові підстав.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначила, що відповідач є її сином, він разом із невісткою прийшли до неї і просили грошей у борг на придбання будинку, так як власних не мали, вона погодилась, але не мала усієї необхідної суми і дала 14 тисяч доларів США, це було у той рік, коли вони купили будинок; син писав розписку та обіцяв віддати, але строки не оговорювали, вона взагалі не мала наміру вимагати їх повернення так як давала сину та його родині. При передаванні грошей були друзі сина та його сестра (донька свідка), яка також дала йому у борг грошей на цей будинок, так як їм суттєво не вистачало коштів, за будинок просили близько 30 тисяч доларів США. Син з невісткою планували доробити перший поверх і переїхати у будинок та жити там, а квартиру на проспекті Аношкіна продати, гроші на цю квартиру давала бабуся її сина, так як невістка не побажала з нею жити і бабуся розміняла свою двокімнатну квартиру та дала їм грошей.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначила, що відповідач у справі є її зятем, а позивачка донькою; у 1994 році вони одружились я стали винаймати квартири, щоб не відчувати незручностей у кінці 1996 року купили за спільні гроші квартиру по АДРЕСА_5 . У 2012 році зять вирішив купити недобудований будинок з готовністю 41%, просив її подивитись як фахівця, вона сказала, що туди ще треба багато коштів; він брав у банках кредити та вона особисто без розписки дала у борг йому та доньці 18 тисяч доларів США, потім ще дала йому у борг 3 тисячі доларів США, з умовою, що він старшій доньці - її онуці купить квартиру, не мала наміру вимагати повернення грошей, була зацікавлена у збереженні їх шлюбу. Оригінали документів на будинок 41% готовності залишила собі як гарантії, на той час у будинку були стіни, вікна погані, не було підлоги, електрики, мереж газо і водо постачання, і відповідач їх з часом зробив. Потім він поїхав до Нікополя на заробітки, а надалі з'ясувалося, що він мав коханку і спільну дитину. Вже наприкінці 2014 року свідок сама найняла фірму на добудову будинку до 2016 року, уклавши договір, вона старалася для доньки. Відповідач підводив комунікації до будинку з залишків будматеріалів з її дачі, так колодязь зробив з її цегли. Про те, що відповідач брав гроші у своїх рідних на будинок ні свідок, ні її донька не знали, донька на це згоди не давала, наскільки відомо свідкові.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначила, що є рідною сестрою відповідача, спірний будинок брат купив у 2012 році за гроші, які йому вона позичила та їх мати. Свідок особисто дала у борг 05.06.2012 25 тисяч доларів США, вони збирались продати свою двокімнатну квартиру на проспекті Аношкіна і віддати їй борг, а матері згодом. 25 тисяч доларів передавали саме у цій валюті, але розписку він написав у гривні, для купівлі будинку та його добудови; своїх коштів у них зовсім не було. На той час у брата також був обов'язок за кредитом, але він вже його встиг повернути. У матері брат взяв 14 тисяч доларів США, але будинок коштував 30 тисяч доларів США. На даний час їх особисто борг не повернули зовсім, розписка у неї зберігається. При передачі нею грошей були свідки, а позивачки не було, у розписці про неї не зазначено, так як розраховували на присутність свідків. Термін повернення боргу 7 років, передані нею у борг гроші заробила, так як була директором приватного підприємства і вікладала. До суду за поверненням боргу не зверталася, на даний час єдиний спосіб повернення боргу це продаж спірного будинку, так як позивачка живе у квартирі на пр.Аношкіна , а відповідач живе у будинку і фактично позбавляти брата даху над головою свідок не хоче.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні зазначив, що подружжя ОСОБА_2 знає давно, стосунки нормальні, 05.06.2012 ОСОБА_2 привіз його до своїх батьків, там у його присутності мати ОСОБА_2 та сестра дали йому гроші приблизно 10 та 20 тисяч доларів США на купівлю будинку; дружини ОСОБА_2 при цьому не було; будинок купили, чи віддали борги свідкові невідомо; гроші передавали у доларах; дату запам'ятав, так як це був його день народження.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні зазначив, що знає родину ОСОБА_2 давно, приблизно 10 років тому сестра ОСОБА_2 запросила свідка додому до їх батьків у якості свідка при передачі грошей; батьки та сестра дали ОСОБА_2 понад 20 тисяч доларів США і склали про це дві розписки, гроші передавали у доларах, свідок там ставила свій підпис; дружини ОСОБА_2 при цьому не було. Гроші були потрібні для купівлі будинку, будинок купили і зараз там мешкає ОСОБА_2 .
Суд, вислухавши відповідача, представників сторін, свідків, вивчивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. ст. 57-59 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів). Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Положення статті 12 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1, ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню у справі, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно ст. ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В судовому засіданні встановлено, що 04 червня 1994 року сторони зареєстрували шлюб (л.с.12 т.1), від шлюбу мають дітей ОСОБА_3 , 1994 року народження, ОСОБА_6 , 2010 року народження (л.с. 13, 14 т.1). Шлюб між сторонами розірвано рішенням суду від 25.06.2018 (л.с.15 т.1), рішення суду не містить вказівки на обставини щодо часу, з якого між сторонами припинено шлюбні стосунки та/або спільне проживання.
Обставини щодо набуття у власність спірної квартири відповідачем згідно посвідченого нотаріально договору купівлі-продажу від 06.12.1996 року (арк.с. 16 т.1), обставини укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного будинку від 05.06.2012 сторонами не оспорювались, у звязку з чим не підлягають доказуванню у справі.
Оцінюючи з точки зору належності та достовірності доводи, наведені під час судового розгляду стороною відповідача, суд виходить з наступного.
Покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 з приводу укладення договорів позики між відповідачем та його родичами з метою придбання подружжям спірного будинку суд не вважає достатніми та безспірними доказами наявності таких договорів.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_12 не надано суду безспірних доказів укладення вказаних договорів позики, факт укладення таких договорів між свідками та відповідачем за таких умов є предметом окремих правовідносин між ними і може бути встановлений виключно судом при розгляді відповідного спору між ними.
Згідно ч. 2 - ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Зазначені вище свідки пояснювали у суді, що позивачка не була присутньою при укладенні договорів позики між відповідачем та його матір'ю і сестрою, таким чином неможливо виключити, що позивачка взагалі не була обізнаною про розмір запозичених коштів, умови повернення позики та взагалі про її існування.
Відповідно на підставі ст. 78 ЦПК України покази зазначених свідків не є допустимими доказами у справі в контексті ст. 218 ЦК України. Крім того, суд приймає до уваги, що відзив відповідача на позов не містить обставин обгрунтування невизнання позову, пов'язаних з укладенням ним саме договорів позики з метою придбання будинку.
Стосовно показів свідка ОСОБА_10 , а також письмових доказів (арк.с. 1-247 т.2, 191-250 т.1), наданих стороною позивачки в обгрунтування вимог стосовно виділу їй 1/2 частини житлового будинку, об'єкту незавершеного будівництва у стані готовності 91%, суд виходить з того, що будь-яких угод щодо проведення будівельних робіт у спірному будинку між свідком та відповідачем як його титульним власником або самою позивачкою не укладалось, таким чином не доведено, що свідок діяла за згоди власників. Відповідно суд не вдається до оцінки наданих представником позивачки письмових доказів проведення таких робіт. У разі понесення таких витрат для вирішення питання їх компенсування свідок може скористатись правом звернення до суду з відповідним позовом до власників спірного будинку.
Виходячи з викладеного зазначене спірне майно (житловий будинок, об'єкт незавершеного будівництва) - це майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між подружжям, оскільки інше не доведено тим з подружжя, хто спростовував цю презумпцію.
Ст. ст. 68, ч.1 69, ч.1, 2, 3 ст.70 Сімейного кодексу України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умов, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Під час судового розгляду відповідачем не заперечувався факт придбання будинку незавершеного будвництвом, зі станом готовності 41% в інтересах сім'ї та під час перебування у шлюбі з позивачкою. Згоди щодо варіанту поділу майна сторони під час судового розгляду не дійшли.
Згідно довідки про вартість об'єкта оцінки за звітом про оцінку майна ТОВ "БП Експерт", наданого у якості доказу позивачкою, який не спростовано відповідачем, вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 незавершеного будівництвом становить 895 973 грн. станом на 20.12.2018 року.
Відповідно до судової практики Постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 488/3103/17, № 61-12010ск19) містить наступні правові висновки.
У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351 ЦК України), вживаються також інші поняття, наприклад: «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України), «об'єкт будівництва» (статті 876, 877, 879-881, 883 ЦК України), однак прямого визначення цих понять не міститься. Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, необхідно визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду, оскільки її фізичне створення розпочато, однак не завершено.
Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 і, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 158/2404/13-ц (провадження № 61-21466св18).
Так як станом на час судового розгляду справи у спірному будинку мешкає відповідач, а позивачка проживає у спільній квартирі, котра теж є предметом даного спору, судово-технічна експертиза будинку з метою поділу його в натурі не проводилась і відповідні клопотання не заявлялись, вимог про поділ будинку в натурі не заявлено, згідно технічного паспорту на будинок станом на 03.09.2019 року відсоток його готовності 91% (арк.с.94-100 т.1), суд вважає доцільним та таким, що відповідатиме інтересам обох сторін виділ спірного будинку відповідачу зі стягненням грошової компенсації на користь позивачки, однак з урахуванням даних щодо його вартості станом на 20.12.2018 року, оскільки інших даних, котрі стосуються оцінки, обсягу виконаних робіт на час розірвання шлюбу суду не надано. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів збільшення відсотку готовності будинку з 41% до 91% за рахунок виключно його особистих коштів.
Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, визнати усе спірне майно спільною сумісною власністю подружжя, та виділити частки у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру - по 1/2 частині кожній зі сторін, виділити спірний житловий будинок, об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 91% відповідачу ОСОБА_2 , стягнувши з нього компенсацію 1/2 його вартості на користь позивачки в сумі 447 986 грн. 50 коп.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати: у вигляді судового збору в сумі 5451,27 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 60, ст. 63, ч.1 ст. 64, 68, ч.1 69, ч.1, 2, 3 ст.70 Сімейного кодексу України, ст. ст. 218, 369, 1047 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-13, 76-78, 81, 258-261, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.
Визнати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 194281 грн., спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Виділити частки у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 - 1/2 частину ОСОБА_1 , 1/2 частину ОСОБА_2 .
Визнати право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 - за ОСОБА_1 , на 1/2 частину за ОСОБА_2 .
Визнати житловий будинок, об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 91 %, що знаходиться в АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,0521 га, кадастровий номер 1210400000:01:017:0343, вартістю 895973 грн., спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Виділити житловий будинок, об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 91 %, що знаходиться в АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,0521 га, кадастровий номер 1210400000:01:017:0343 - ОСОБА_2 .
Визнати право власності на житловий будинок, об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 91 %, що знаходиться в АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,0521 га, кадастровий номер 1210400000:01:017:0343 за ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини житлового будинку, об'єкту незавершеного будівництва, готовністю 91 %, що знаходиться в АДРЕСА_2 , в сумі 447 986 (чотириста сорок сім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5451 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 27 коп. в рахунок оплати судового сбору.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення, відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий у справі Погребняк Т.Ю.