проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" травня 2021 р. Справа № 913/674/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
при секретарі Семенові О.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства “Кринички-Л”, с.Новочервоне Троїцького району Луганської області, (вх. №782 Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 18.02.2021р. у справі №913/674/20 (суддя Іванов А.В., ухвалене в м.Харків, час ухвалення судового рішення - не зазначено, дата складення повного тексту - 18.02.2021р.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест”, м.Запоріжжя,
до відповідача: Фермерського господарства “Кринички-Л”, с. Новочервоне Троїцького району Луганської області,
про стягнення 466350,89грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства “Кринички-Л”, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. в розмірі 370563,67грн., пеню за прострочення оплати в сумі 12878,59грн., штраф за порушення строку оплати в розмірі 74112,61грн., інфляційні в сумі 5576,97грн. та 3% річних у розмірі 3219,65грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23.06.2020р. між сторонами було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №1278, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність, а позивач - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2019 року - пшеницю 3-го, а надалі 4-го класу.
Позивач зазначав, що ним було належним чином виконано взяті на себе, відповідно до умов пункту 4.1. договору, зобов'язання в частині оплати 70% вартості товару на загальну суму 585900,00грн., проте, відповідачем було виконано свої зобов'язання частково та відвантажено лише 21,95 тон товару на суму 99868,03грн.
У зв'язку із неможливістю здійснення поставки товару в повному обсязі, 06.08.2020р. між сторонами було укладено договір про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався повернути позивачу отриману частину попередньої оплати в сумі 486031,97грн. до 25.08.2020р.
Крім того, 06.08.2020р. між позивачем, відповідачем та ТОВ “Аграрний дім “Фаворит” було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої ТОВ “Аграрний дім “Фаворит” зобов'язалось перерахувати 115468,90рн. в рахунок невиконаного зобов'язання відповідача за договором поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р.
Факт перерахування ТОВ “Аграрний дім “Фаворит” на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів в сумі 115468,90грн. підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжного доручення №1368 від 07.08.2020р. та банківської виписки по рахунку позивача від 07.08.2020р. відкритому в ПАТ “Банк Восток“.
Проте, відповідачем свої зобов'язання за договором від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. належним чином виконано не було та не було повернуто позивачу в повному обсязі попередню оплату в сумі та в строк визначений договором, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 370563,67грн. та штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.02.2021р. у справі №913/674/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест” задоволено повністю; стягнуто з Фермерського господарства “Кринички-Л” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест” заборгованість в розмірі 370563,07грн., пеню в сумі 12878,59грн., штраф в розмірі 74112,61грн., 3% річних в сумі 3219,65грн., інфляційні в розмірі 5576,97грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6995,27грн.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 509, 526, 530, 610, 611, 612, 627, 638, 692, 712, Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується той факт, що відповідачем у встановлений договором від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. строк, а саме до 25.08.2020р., не було повернуто позивачу частину попередньої оплати в сумі 370563,07грн., отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 370563,07грн. є законними, обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 12878,59грн. та штрафу в розмірі 74112,61грн. господарським судом першої інстанції було зазначено про те, що умовами пунктів 3 та 4 укладеного між сторонами договору від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. було встановлено відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення позивачу суми попередньої оплати у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу, та штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості у разі затримки платежу після вказаного терміну.
Отже, перевіривши розрахунки пені та штрафу, надані позивачем, місцевий господарський суд визнав законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12878,59грн. та штрафу в сумі 74112,61грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, місцевим господарським судом також було встановлено їх відповідність вимогам чинного законодавства за задоволено позовні вимоги у відповідній частині в повному обсязі.
Фермерське господарство “Кринички-Л” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 18.02.2021р. у справі №913/674/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, місцевим господарським судом не було в повній мірі досліджено умови укладеного між сторонами договору від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р., з якого вбачається, що сторонами при укладенні відповідного договору було погоджено альтернативну відповідальність за порушення основного зобов'язання, тобто або пеня за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати позивачу в розмірі подвійної ставки НБУ або штраф в розмірі 20% від суми заборгованості у разі затримки платежу після вказаного в договорі терміну.
Апелянт наголошує, що одночасне стягнення штрафу та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання є подвійним стягненням неустойки, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021р. залишено апеляційну скаргу Фермерського господарства “Кринички-Л” на рішення господарського суду Луганської області від 18.02.2021р. у справі №913/674/20 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
29.03.2021р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№3653).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства “Кринички-Л” на рішення господарського суду Луганської області від 18.02.2021р. справі №913/674/20; встановлено позивачу у справі строк до 26.04.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 05.05.2021р.
19.04.2021р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4586), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства “Кринички-Л”, рішення господарського суду Луганської області від 18.02.2021р. у справі №913/674/20 залишити без змін; розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.
Крім того, позивач просить суд розподілити судові витрати в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з Фермерського господарства “Кринички-Л” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест” витрати на правову допомогу в сумі 3500,00грн.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2021р., у зв'язку із відпусткою судді Гези Т.Д., для розгляду справи №913/674/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Крестянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, а також, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями (т.2 а.с.76, 89), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 23.06.2020р. між Фермерським господарством “Кринички-Л” (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест” (надалі - покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №1278 (надалі - договір поставки т.1 а.с.5-7), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2019 року (надалі - товар) - пшеницю 3-го класу за ціною 4650 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ (пункти 1.1. та 1.2. договору поставки).
Кількість товару, що поставляється за договором: 180 тон. Загальна вартість цього договору складається із сум вартості прийнятих покупцем партій товару, що поставляється за цим договором (пункти 1.4. та 1.5. договору поставки).
Відповідно до умов пунктів 2.1. та 2.2. договору поставки, термін поставки товару: з 23.06.2020р. по 01.08.2020р. включно. Товар може поставлятися окремими партіями. Товар поставляється насипом автомобільним транспортом на умовах поставки EXW, місце поставки: ТОВ “Куп'янськ Агро Інвест”, далі - зерновий склад покупця, розташований за адресою: Харківська обл., м. Куп'янськ, пл. Вокзальна, буд. 27 у відповідності із правилами “Інкотермс-2010”.
Датою поставки та переходу права власності на товар і всіх ризиків та вигод, пов'язаних з товаром, від постачальника до покупця є дата вивантаження товару рокупцю в місці поставки, відповідно до п. 2.2. договору, що відповідає даті прийняття/вивантаження товару, вказаної у реєстрі Зерновим складом покупця (пункт 2.3. договору поставки).
Пунктами 4.1. та 4.2. договору поставки передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в наступному порядку: 70% оплати вартості кожної окремої партії товару - протягом трьох банківських днів з дати підписання договору, отримання покупцем рахунка-фактури та відвантаження постачальником партії товару; 30% оплати вартості товару здійснюється протягом трьох банківських днів, наступних за датою отримання покупцем партії товару та податкової накладної. Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.
Строк дії договору встановлюється з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 8.1. договору поставки).
23.06.2020р. сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №1278, якою було змінено найменування товару з пшениці 3 класу на пшеницю 4 класу, ціну, яка становить 4 550 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ та вказали, що товар поставляється насипом автомобільним транспортом на умовах поставки EXW, місце поставки: ФГ “Кринички-Л”, далі - зерновий склад постачальника, розташований за адресою: у відповідності із правилами “Інкотермс-2010”. В іншій частині умови договору сторони погодили залишити без змін (т.1 а.с. 8).
Як зазначав в позовній заяві позивач, постачальником - Фермерським господарством “Кринички-Л” на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки було виставлено покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест” рахунок-фактуру №1 від 23.06.2020р. на загальну суму 837000,00грн. (т.1 а.с. 9).
На виконання пункту 4.1. договору поставки покупцем було сплачено 70% вартості товару у розмірі 585900,00грн., згідно з рахунком-фактурою №1 від 23.06.2020р., що підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення №2347 від 24.06.2020р. (т.1 а.с. 11).
Разом з тим, відповідно до наданої позивачем копії накладної №5 від 15.07.2020р., постачальником було відвантажено лише 21,949 тон пшениці 4-го класу на загальну суму 99868,03грн. (т.1 а.с. 35).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із неможливістю здійснення поставки товару в повному обсязі, 06.08.2020р. між Фермерським господарством “Кринички-Л” (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест” (надалі - покупець) було укладено договір від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. (надалі - договір т.1 а.с.10), відповідно до умов якого сторони домовились розірвати договір поставки (пункт 1 договору) (т.1 а.с. 10).
Відповідно до пункту 2 договору, постачальник зобов'язався повернути на поточний рахунок покупця отриману від покупця частину попередньої оплати в сумі 486031,97грн. в термін до 25.08.2020р.
Пунктами 3 та 4 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного повернення вказаної в пункті 2 цього договору суми, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу. У разі затримки платежу після вказаного в пункті 2 цього договору терміну постачальник виплачує покупцю штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.
Крім того, 06.08.2020р. між Фермерським господарством “Кринички-Л” (надалі - сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест” (надалі - сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрний дім “Фаворит” (надалі- сторона 3) було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.08.2020р. (надалі - Угода т.1 а.с.37), відповідно до умов якої, сторони керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, статтею 203 Господарського кодексу України зарахували зустрічні однорідні вимоги за наступними договорами:
- згідно договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. ФГ “Кринички-Л” має грошове невиконане зобов'язання перед ТОВ “Сангрейн Інвест” у сумі 486031,97грн. (пункт 1 Угоди).
- ТОВ “Аграрний дім “Фаворит” має невиконане грошове зобов'язання перед ФГ “Кринички-Л” згідно договору поставки №1007/20-1 від 10.07.2020р. в сумі 115468,90грн. (пункт 2 Угоди).
Цією Угодою сторони домовились, що сторона 3 здійснить перерахування грошових коштів стороні 2 в рахунок невиконаного грошового зобов'язання сторони 1 перед стороною 2 в сумі 115468,90грн. (пункт 3 Угоди).
За умовами пункту 5 Угоди, грошові зобов'язання ТОВ “Аграрний дім “Фаворит” перед ФГ “Кринички-Л” за договором поставки №1007/20-1 від 10.07.2020р. в сумі 115468,90грн. припиняються у повному обсязі.
Грошові зобов'язання ФГ “Кринички-Л” перед ТОВ “Сангрейн Інвест” за договором поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. припиняються в сумі 115468,90грн. із залишком невиконаних грошових зобов'язань в сумі 370563,07грн. (пункт 6 Угоди).
З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2020р. ТОВ “Аграрний дім “Фаворит” на виконання пункту 3 Угоди було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 115468,90грн., що підтверджується копіями платіжного доручення №1368 від 07.08.2020р. та банківської виписки по рахунку позивача від 07.08.2020р. відкритому в ПАТ “Банк Восток“ (т.1 а.с.38-39).
Разом з тим, як зазначав позивач, відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. належним чином виконано не було та не було повернуто позивачу в повному обсязі попередню оплату в сумі та в строк визначений договором - до 25.08.2020р., у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 370563,07грн.
Оскільки відповідачем обов'язок щодо повернення отриманої від позивача частини попередньої оплати за договором виконано не в повному осязі, 14.12.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства “Кринички-Л” про стягнення заборгованості в розмірі 370563,67грн., пені за прострочення оплати в сумі 12878,59грн., штрафу за порушення строку оплати в розмірі 74112,61грн., інфляційних в сумі 5576,97грн. та 3% річних у розмірі 3219,65грн. (т.1 а.с.1-18).
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.02.2021р. у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.51-55).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом частин 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, покупцем - ТОВ “Сангрейн Інвест” на виконання пункту 4.1. договору та рахунку-фактури №1 від 23.06.2020р. було перераховано 70% вартості товару у розмірі 585900,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2347 від 24.06.2020р. (т.1 а.с. 11).
Разом з тим, постачальником - Фермерським господарством “Кринички-Л” відповідно до копії накладної №5 віл 15.07.2020р. було поставлено лише 21,949 тон пшениці 4-го класу загальну на суму 99868,03грн. (т.1 а.с. 35).
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання з поставки сільськогосподарської продукції в повному обсязі у відповідача виникло зобов'язання з повернення позивачу частини попередньої оплати в сумі 486031,97грн. в строк - до 25.08.2020р., про що сторони вказали в договорі від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. (т.1 а.с.10).
Відповідно до Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.08.2020р. в рахунок невиконаного грошового зобов'язання відповідача перед позивачем ТОВ “Аграрний дім “Фаворит” було перераховано грошові кошти в сумі 115468,90грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення №1368 від 07.08.2020р. (т.1 а.с. 38) та копією виписки по рахунку позивача в ПАТ “Банк Восток” за 07.08.2020р. (т.1 а.с. 39), внаслідок чого заборгованість відповідача зменшилася до 370563,07грн.
Проте, постачальником - Фермерським господарством “Кринички-Л” станом на 09.12.2020р. (дата подання позовної заяви) заборгованість перед позивачем за договором від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. сплачено не було.
З огляду на те, що відповідачем у встановлений договором строк, а саме до 25.08.2020р., не було повернуто позивачу частину попередньої оплати в сумі 370563,07грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020., а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 370563,07грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 12878,59грн. та штрафу у розмірі 74112,61грн., судова колегія зазначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, пунктами 3 та 4 договору від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. сторонами було погоджено, що у разі несвоєчасного повернення вказаної в пункті 2 цього договору суми постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу. У разі затримки платежу після вказаного в п. 2 цього договору терміну постачальник виплачує покупцю штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.
Таким чином, чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору від 06.08.2020р. про розірвання договору поставки сільськогосподарської продукції №1278 від 23.06.2020р. встановлено відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати позивачу.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, колегія суддів вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору та нормам чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 12878,59грн. та штрафу в сумі 74112,61грн.
Щодо доводів апелянта про те, що одночасне стягнення штрафу та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання є подвійним стягненням неустойки, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та статтями першою, третьою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому у випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України- видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Водночас у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №904/5770/18, від 27.09.2019р. у справі N 923/760/16, від 02.04.2019р. у справі № 917/194/18, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1351/17
Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3219,65грн. за період з 26.08.2020р. по 09.12.2020р. та інфляційних в сумі 5576,97грн. за період з вересня по жовтень 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, як встановлено в пункті 1.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, з урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань“ правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судова колегія зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена вказаною статтею, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення по їх сплаті.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, з урахуванням приписів законодавства України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 3219,65грн. та інфляційних в сумі 5576,97грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного перегляду даної справи представником позивача заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3500,00грн.
Як вказує представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Сангрейн Інвест”, у зв'язку із розглядом справи №913/674/20 в суді апеляційної інстанції, ним були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Окрім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, однією з необхідних умов відшкодування судових витрат є встановлення такої обставини як їх фактичне понесення заявником.
Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, в якій зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судова колегія також зауважує, що судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем (надалі - замовник) та адвокатом Калашніковим Артемом Борисовичем (надалі - виконавець) на момент розгляду справи як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій підтверджуються договором про надання правової допомоги від 14.01.2020р. (надалі - договір т.1 а.с.15-16), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику такі види правової допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід господарської діяльності; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів замовника в судах під час здійснення цивільного, господарського та адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2. договору, надання правової допомоги здійснюється на підставі доручень, в яких зазначається її зміст (вид, обсяг, тривалість).
02.12.2020р. між позивачем (надалі - замовник) та адвокатом Калашніковим Артемом Борисовичем (надалі - виконавець) було укладено доручення б/н до договору про надання правової допомоги від 14.01.2020р. (надалі - доручення т.1 а.с.17), відповідно до умов якого предметом доручення є представництво інтересів та супровід замовника з усіх питань, що виникають під час підготовки та розгляду в судах господарської юрисдикції позову до Фермерського господарства “Кринички-Л”, предметом якого є витребування заборгованостей, які виникли у зв'язку із невиконанням вказаним контрагентом своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції від 23.06.2020р. №1278 та договору про розірвання цього договору від 06.08.2020р. (пункт 1.1. доручення).
Оплата передбаченої цим доручення правової допомоги здійснюється почасово, якщо інше не передбачено договором та цим дорученням (пункт 2.1. доручення).
Відповідно до пункту 2.2. доручення, за погодженням сторін вартість послуг виконавця (гонорар) встановлюється в наступних розмірах:
одна година роботи з матеріалами замовника (ознайомлення з матеріалами справи, підготовка процесуальних документів та запитів, обговорення правової позиції) - 850гривень;
участь в судових засіданнях - 1700 гривень за 1 засідання.
Компенсація додаткових витрат виконавця (у тому числі, але не обмежуючись, виготовлення копій, витрати на проїзд, харчування, отримання інформації з державних реєстрів) здійснюється в сумі фактичних витрат, підтверджених відповідними документами (пункт 2.3. доручення).
Відповідно до пункту 2.4. доручення, виплата винагороди здійснюється на підставі акту наданих послуг, який підписується сторонами після прийняття рішення у справі (по кожній інстанції окремо). За погодженням сторін може бути проведено часткову або повну попередню оплату погодженого обсягу робіт.
Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами доручення від 02.02.2020р. до договору про надання правової допомоги від 14.01.2020р., підставою для проведення розрахунків є акт наданих послуг.
Факт надання адвокатських послуг підтверджується актом приймання виконаних послуг від 16.04.2021р. та детальним описом робіт, наданих адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги у справі №913/674/20 (т.1 а.с.81-82). Вартість послуг за договором наданих адвокатом склала 3500,00грн.
Судова колегія, розподіляючи витрати, понесені ТОВ “Сангрейн Інвест” на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає, що надані представником позивача документи, а саме: копія договору про надання правової допомоги від 14.01.2020р., копія доручення б/н від 02.12.2020р. до договору про надання правової допомоги від 14.01.2020р.; копія акту приймання виконаних послуг від 16.04.2021р. та копія детального опису робіт, наданих адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги у справі №913/674/20, в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018р. у справі №910/2170/18.
З огляду на вищевикладене, враховуючи характер спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3500,00грн.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 18.02.2021р. у справі №913/674/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Фермерського господарства “Кринички-Л” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 18.02.2021р. у справі №913/674/20 залишити без змін.
Стягнути з Фермерського господарства “Кринички-Л” (92145, Луганська обл., Троїцький р-н, с. Новочервоне, вул. Гагаріна, буд. 2, ідентифікаційний код 34970573) на користь ТОВ “Сангрейн Інвест” (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 40, кімната 14, ідентифікаційний код 34000176) витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3500,00грн.
Повний текст постанови складено 07 травня 2021р.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна