6 травня 2021 року
м. Харків
Справа № 641/1027/20
Провадження № 22-ц/818/312/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Кругової С.С., Пилипчук ,
за участю секретаря - Супрун Я.С.,
скаржник: ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко А.О., ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова, ухвалене 25 червня 2020 року у складі судді Григор'єва Б.П.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними та скасування постанов старшого виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко А.О. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду з межі України від 13.01.2020 та про арешт коштів боржника від 14.01.2020 по виконавчому провадженню № 55318004. Просив визнати неправомірною та скасувати довідку про розрахунок заборгованості по аліментам боржника ОСОБА_1 , складену 30.01.2020 старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко А.О.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилався на те, що наприкінці січня 2020 року він дізнався про винесення страшим державним виконавцем постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду та постанови про арешт коштів боржника. Підставою примусового виконання зазначено виконавчий лист (дублікат) №2-2200/0009, виданий 16.11.2017 Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.03.2009 і до повноліття дитини. До того ж, згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 30.01.2020 за період з 27.03.2009 по 05.08.2018 заборгованість становить 62428,23 грн. Вважає, зазначену постанову державного виконавця та розрахунок незаконними, безпідставними та такими, що порушують його права, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.10.2018 року було задоволено його скаргу на дії державного виконавця, судом визнано неправомірною та скасовано постанову про звернення стягнення на заробітну плату. Сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.12.2017, відповідно до скасованої постанови була 59839,55 грн. Як зазначено в рішенні суду підставою для скасування постанови стало те, що ним перераховувались грошові кошти. Обставини встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді іншої справи. Проте, не дивлячись на це, старшим державним виконавцем Ткаченко А.О. було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду від 13.01.2020 та постанову про арешт коштів боржника від 14.01.2020 на суму 69628,36 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року у задоволені скарги відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що старший державний виконавець здійснювала виконавчі дії, пов'язанні з виконанням судового рішення у відповідності до положень ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», тобто на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом. Судом не встановлено протиправності в діях в рішеннях державного виконавця і відповідно не встановлено в межах розгляду скарги порушень виконавцем прав боржника у виконавчому провадженні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та скаргу задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було надано належної оцінки доказам, які були надані заявником, а саме висновкам викладеним в ухвалі Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2018 року по справі №641/1389/18 про задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові. Тому висновки суду є незаконними, необґрунтованими та такими що суперечать вимогам закону.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 3 грудня 2020 року за клопотанням Бондаренка Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , витребувано з Комінтернівського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 641/1389/18.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду про те, що державний виконавець діяла на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 16.11.2017 Комінтернівським районним судом м. Харкова видано дублікат виконавчого листа по справі №2-2200/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.03.2009 і до повноліття ОСОБА_3 або зміни матеріального стану сторін (а.с. 42).
21.11.2017 дублікат виконавчого листа по справі №2-2200/09 стягувачем ОСОБА_2 подано на виконання до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с. 40-41).
06.12.2017 державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Волковою К.В. відкрито виконавче провадження №55318004 з виконання виконавчого листа №2-2200/09, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова, копія постанови направлена на адресу учасників виконавчого провадження (а.с. 45-46).
13.01.2020 старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко А.О. у виконавчому провадженні №55318004 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа (дубліката) №2-2200/09, виданого 16.11.2017 Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.03.2009 і до повноліття дитини (а.с. 8).
З указаної постанови вбачається, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 13.01.2020 за період з 27.03.2009 по 05.08.2018 становить 69628,36 грн., що перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців.
14.01.2020 старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко А.О. у ВП №55318004 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрати виконавчого провадження, штрафів 69628,36 грн. (а.с. 7).
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по аліментам відповідно до виконавчого листа №2200/09 від 16.11.2017 за період з 27.03.2009 по 05.08.2018, від 30.01.2020 №55318004, складеного старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко А.О., розмір заборгованості станом на 30.01.2020 складає 62428,23 грн. (а.с. 5-6).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 10 указаного Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом).
Статтею 56 указаного Закону визначений порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника. Так, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок стягнення аліментів. Зокрема, пунктом 1 частини 9 указаної статті передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77-81, 89 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на висновки викладені в ухвалі Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.10.2018, винесеній у справі № 641/1389/18 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гальцової А.О., заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали судової справи № 641/1389/18 судовою колегією встановлено, що ОСОБА_1 в остаточно уточненій скарзі просив: визнати дії державного виконавця Гальцової А.О. неправомірними; скасувати постанову від 31.01.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а також постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2017 по виконавчому провадженню №55318004.
За результатами розгляду справи №641/1389/18 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Гальцової А.О. від 31.01.2018 по виконавчому провадженню № 55318004 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. В частині скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2017 по виконавчому провадженню №55318004 - відмовлено. Ухвала набрала законної сили.
Згідно мотивувальної частини указаної ухвали, з копій квитанцій, які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 за період з 2010 по 2017 роки перераховував грошові кошти.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо помилкового не врахування судом висновків викладених в ухвалі суду справі № 641/1389/18, оскільки заявлені ОСОБА_1 у цій справі вимоги стосувались оскарження постанови державного виконавця від 31.01.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 перераховував грошові кошти на ім'я ОСОБА_2 за період з 2010 по 2017 роки. Проте ухвала не містить висновку про те що зазначені грошові кошти перераховувалися ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості аліментів на дитину та не зазначений розмір перерахованих коштів.
У дійсній справі вимоги ОСОБА_1 стосуються постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду з межі України від 13.01.2020 та про арешт коштів боржника від 14.01.2020, а також оскарження довідки про розрахунок заборгованості по аліментам боржника ОСОБА_1 , складеної 30.01.2020.
З копії квитанцій, що містяться в матеріалах цивільної справи №641/1389/18 вбачається, що ОСОБА_1 робились грошові перекази на ім'я ОСОБА_2 , проте за змістом зазначених копій встановити дати та суми таких перерахувань у більшості випадків неможливо у зв'язку із їх поганою якістю. Згідно пояснень представника скаржника надати суду оригінали зазначених квитанцій скаржник не має можливості у зв'язку із їх втратою.
Виконавець вищезазначені копії квитанцій під час виконання рішення суду про стягнення аліментів не врахував як здійснені в якості сплати аліментів.
Суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості визнати вказані відрахування саме як сплату аліментів, стягнутих за рішенням суду, оскільки указані квитанції були надані позивачем суду у справі № 641/1389/18 у неналежній якості та не містять інформації про спеціальне призначення платежів - на виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Отже, встановлені судом у справі № 641/1389/18 обставини перерахування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у період з 2010 по 2017 роки жодним чином не свідчить про відсутність у нього заборгованості по сплаті аліментів станом на 30.01.2020.
В супереч вимог ст.12, 81 ЦПК України скаржником не надано достатніх доказів на спростування наявності за ним заборгованості станом на 30.01.2020, і саме у розрахованому виконавцем розмірі.
Виходячи з викладеного, встановивши наявність за ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.01.2020 в розмірі 62428,23 грн., що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець правомірно, на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» виніс мотивовані постанови про арешт коштів боржника від 14.01.2020 і про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13.01.2020 щодо ОСОБА_1 .
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду, що виконавець діяв правомірно, в межах повноважень, наданих чинними законодавчими нормами, в зв'язку з чим підстави для задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог відсутні.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що апелянтом не доведена наявність підстав для висновку щодо необґрунтованості та незаконності рішення суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.
При вирішенні справи районний суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Тому доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін.
Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 7 травня 2021 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук