6 травня 2021 року
м. Харків
Справа № 643/5384/19
Провадження №22-ц/818/375/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Тичкової О.Ю.
суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Московського районного суду м. Харкова, ухвалене 10 липня 2020 року у складі судді Єрмак Н.В.,
У квітні 2019 року адвокат Коновал Артем Миколайович який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом після уточнення якого ( т. 1 а.с. 158 - 164) просив: зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 : - усунути перешкоди у вільному доступі та користуванні позаквартирним коридором, котрий знаходиться на 8-му поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме розташований біля квартир АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом демонтування збудови дверного пройму і дверей, котрі розташовані при вході до вказаного позаквартирного коридору та розділяють прохід до загального коридору, за рахунок відповідачів; - привести вказані приміщення в попередній стан від часу забудови; - перенести вхідні двері до квартири АДРЕСА_3 .
Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 . Відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_5 . Відповідач ОСОБА_5 зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_6 . Відповідачі здійснили добудову тамбуру до своєї квартири, встановили 100-літровий водонагрівач, розмістили шафу, що на думку позивача порушує її права, а саме право на користування коридором загального користування.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач придбала квартиру в 2014 році, а добудова проведена ще до придбання позивачем зазначеної квартири, тобто на момент придбання квартири тамбур був побудований. Доказів порушення прав позивача в користуванні належної їй власністю з боку саме відповідачів суду не надано. А надані позивачем: висновок експерта, акт повторного обстеження тамбуру, копія технічного паспорту, листування з органами місцевого самоврядування та КП «Жилкомсервіс» позовних вимог не доводять.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення за позовними вимогами, стягнути судовий збір.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував доводів позивача щодо порушення відповідачами її прав. Суду надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що перепланування житлової площі Квартири 2 було здійснено за рахунок площі житлового будинку, віднесеної до загального користування, з порушенням протипожежних норм. Але суд не здійснив належної оцінки наявним у справі доказам та ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення. Факт здійснення переобладнання міжквартирного приміщення до набуття позивачем права власності на Квартиру 1 не дає відповідачам право порушувати право позивача на користування спільним майном у багатоквартирному будинку у вигляді міжквартирного коридору ,який мусить відповідати технічним нормам до даної забудови.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість висновків суду, оскільки ні вона ні її донька ( власник квартири) жодного незаконного переобладнання не здійснювали та прав позивачки не порушували. Всі прилеглі до квартири приміщення знаходяться у стані в якому вони її придбали. Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження винних дій відповідачів, надане експертне дослідження ТОВ « Уніка Буд» не місить необхідних реквізитів, віх аркушів та містить інформацію, що взагалі не відноситься до предмету дослідження. Позивачка до будь - яких установ зі скаргами на порушення її прав не зверталася, в матеріалах справи є звернення ОСОБА_6 , який відношення до належної позивачці квартири не має.
Вислухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, встановивши обставини справи, перевіривши зібрані по справі докази, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, № 20846079 від 23.0.2014, квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування, серія та номер 2892, виданий 23.04.2014 приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г. (т. 1 а.с. 7, 8).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 12 вересня 2015 року, ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8 , про що складено відповідний актовий запис №1261. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 взяла прізвище ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 14).
Таким чином, судова колегія вважає доведеним, що ОСОБА_1 є власником квартири.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 15.04.2019 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 (т. 1, а.с. 39).
Даними листа від 02.09.2019 №10942/04-12/19 Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради підтверджується, що станом на 31.12.2012 здійснена реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2002, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т.Д., р. №1-4004 (т. 1, а.с. 142-143).
22.02.2019 року ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського міського голови зі скаргою про самочинне переобладнання міжквартирного коридору загального користування Квартир АДРЕСА_9 та просив вжити заходів щодо відновлення порушених прав його доньки (т. 1, а.с. 25).
Згідно листа №Ж-19/604.0703 від 14.02.2019 за підписом заступника директора КП «Жилкомсервіс» комісійним обстеженням працівниками дільниці №41 КП «Жилкомсервіс» встановлено, що жильцем Квартири АДРЕСА_10 тамбур Квартир АДРЕСА_6 і АДРЕСА_6 захаращений двома шафами, на одній з яких встановлений бойлер вказаного жильця. Також виконано перепланування Квартири АДРЕСА_6 шляхом переносу вхідної двері квартири в бік тамбура на 1 м за межі квартири. Дозвільні документи на перепланування місць загального користування до дільниці № 41 КП «Жилкомсервіс» не надавались. 04.02.2019 жильцю квартири АДРЕСА_6 видано попередження про відповідальність за порушення правил протипожежної безпеки і вимогою усунути захаращення тамбуру, відновити планування тамбура в первісний стан, убрати бойлер з місць загального користування (т. 1, а.с. 27).
Відповідно до припису, виданого дільницею № 41 КП «Жилкомсервіс» від 01.02.2019 власнику Квартири АДРЕСА_6 з питання незаконного перепланування в квартирі, захаращення проходів до квартир, на підставі «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», запропоновано надати до дільниці № 41 КП «Жилкомсервіс» документи, що дозволяють перепланування Квартири 2, невідкладно звільнити від предметів, що захаращують проходи до квартир з демонтуванням встановленого ним бойлеру. Роз'яснено, що розміщення предметів, що захаращують прохід до квартир, є порушенням правил пожежної безпеки. Жильця попереджено, що у випадку порушення даних правил і не виконання даного припису він буде притягнутий до адміністративної відповідальності згідно статті 150 КУпАП. В строк до 25.02.2019 (т. 1, а.с. 28).
За результатами технічного обстеження прилеглої території загального користування до Квартир № 1 , № 2 виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Уника-Буд» ( надалі Технічне обстеження) виявлені наступні порушення проекту будинку, розробленого проектним інститутом «Харківпроект»: була збудована самостійно перегородка між осями 3, 4 та був перенесений вхід у Квартиру № 2, що є порушенням проекту. Це привело до збільшення загрузки плити перекриття, збільшення загальної площі Квартири АДРЕСА_6 на 1,86 м2, та зменшено площу загального користування; був зменшений прохід на осі 4, на 280 мм, що є порушенням проекту, та заважає евакуації при надзвичайних ситуаціях; була збудована самостійно перегородка між осями 4, 5, що є порушенням проекту та перешкоджає доступу комунальних служб до стояків: зливового, теплопостачання, стояка електромережі та служби МНС до пожарного гідранту. Таким чином прилегла територія загального користування до Квартир АДРЕСА_10 , АДРЕСА_6 не відповідає вимогам надійної і безпечної експлуатації. Тому надані рекомендації щодо усунення виявлених недоліків (дефектів, пошкоджень): Необхідно демонтувати самостійно збудовані перегородки та привести планування до проектного виду (т. 1, а.с. 111-126).
Частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року №14/рп/2011 положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Виходячи з висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004, та згідно з Конституцією України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках всі власники є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями.
Відповідно до пункту 1.3 рішення Конституційного суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні технічні приміщення).
Частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Згідно частини 1 статті 358 ЦК України право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417 - VIII передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Отже, допоміжні (підсобні) приміщення, якими, зокрема, є позаквартирні коридори, що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, не підлягають приватизації, не можуть бути поділені та виділені власнику квартири у багатоквартирному житловому будинку.
Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків.
Матеріали справи свідчать про те, що квартира АДРЕСА_11 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Власником квартири АДРЕСА_8 є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є членом її сім'ї, зареєстрована і мешкає в зазначеній квартирі як користувач.
Обидві квартири знаходяться на восьмому поверсі багатоквартирного будинку.
Також матеріали справи свідчать про те, що жильцями квартири АДРЕСА_8 тамбур квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_12 захаращений двома шафами, на одній з яких встановлений бойлер жильця квартири АДРЕСА_12 . Також виконано перепланування квартири АДРЕСА_12 шляхом переносу вхідної двері квартири в бік тамбура на 1 м за межі квартири. Дозвільні документи на перепланування місць загального користування до дільниці №41 КП «Жилкомсервіс» не надавались. Також власнику квартири АДРЕСА_8 , виданий припис про необхідність невідкладного звільнення від предметів, що захаращують проходи до квартир, з демонтуванням встановленого ним бойлеру, відновленням планування тамбура до первісного стану.
В супереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України відповідачами не надано документів, що підтверджують наявність дозвільних документів на здійснене переобладнання.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно вимог частин 1 - 5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. . Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, - "Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству". У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує до чого зобов'язаний власник. Тому норми частин 4 і 5 ст. 319 взаємопов'язані за своїм змістом і мають тлумачитися в комплексі. Поняття "власність зобов'язує" необхідно розуміти в широкому значенні.
З огляду на вищезазначені положення закону ОСОБА_3 як власник Квартири 2 зобов'язана здійснювати належне їй право власності без жодних обмежень чи порушень прав інших осіб. Такий обов'язок покладено на її як власника квартири на час вирішення спору у суді, незалежно від того, її власними діями або діями попереднього власника Квартири 2 допущено порушення прав інших співвласників квартир у багатоквартирному будинку.
Встановивши, що тамбур квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_8 захаращений двома шафами, на одній з яких встановлений бойлер, власник Квартири 2 користується допоміжними приміщеннями до квартири після переплануання квартири АДРЕСА_12 шляхом переносу вхідної двері квартири в бік тамбура на 1 м за межі квартири за відсутністю дозвільних документів на переобладнання, чим утруднений доступ інших мешканців будинку до приміщень загального користування, зменшено загальний розмір спільного тамбуру судова колегія вважає що ОСОБА_3 порушила право позивача на користування майном, що є у спільному користуванні, створивши їй незручності у користуванні квартирою та спільним коридором.
З огляду на вищевикладене колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів порушення прав позивача в користуванні власністю відповідачами і відмові в задоволенні позову за недоведеністю.
Будь-який власник або інша особа, яка на відповідній правовій підставі користується житловим чи нежитловим приміщенням, не наділяється абсолютним правом вирішувати питання про порядок використання (переобладнання, перепланування тощо) місць загального користування чи на власний розсуд обмежувати права інших співвласників.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням у справі нового судового рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, належить задовольнити в частині зобов'язання ОСОБА_3 , яка а є власником квартири АДРЕСА_8 , вчинити певні дії.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 при зверненні до суду першої інстанції був сплачений судовий збір в розмірі 793 грн. 40 коп., що підтверджується заявою про переказ готівки №0.0.1315060381 від 03.04.2019 (т. 1, а.с. 1а), при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір на загальну суму 2305,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №37181434 від 06.08.2020, №40260248 від 18.09.2020 (т. 2, а.с. 69, 70), тому з ОСОБА_3 на користь апелянта підлягає стягненню сума судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій на загальну суму 3098,60 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Коновала Артема Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 липня 2020 року - скасувати, ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні загальним міжквартирним приміщенням (коридором) та демонтаж самочинного будівництва задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у вільному доступі та користуванні ОСОБА_1 позаквартирним коридором, котрий знаходиться на 8-му поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме розташований біля квартир АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом демонтування збудови дверного пройму і дверей, котрі розташовані при вході до вказаного позаквартирного коридору та розділяють прохід до загального коридору. Привести вказані приміщення в попередній стан від часу забудови. Перенести вхідні двері до квартири АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3098 (три тисячі дев'яносто вісім) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 07 травня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук