Справа № 635/9317/19 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/2108/21 Доповідач: ОСОБА_2
06 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 квітня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 квітня 2021 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 до 18.06.2021 року.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду від 20.04.2021 року змінити, змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з 22.00 до 06.00 години з покладенням на обвинуваченого зазначених в апеляційній скарзі обов'язків.
Свої вимоги адвокат обгрунтовує тим, що ухвала суду не містить фактичних обставин, даних про обгрунтованість обвинувачення, ризиків, доводів щодо альтернативних запобіжних заходів, мотивів прийняття або відхилення доказів. Вказує на відсутність письмового клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, питання про продовження строків поставлено самим судом, чим порушено належну процедуру та є перешкодою для реалізації права на справедливий розгляд. Обвинувальний акт на розгляді суду перебуває з грудня 2019 року. ОСОБА_6 перебуває під вартою більше 1 року та 9 місяців. Під час продовження строків тримання під вартою не було забезпечено виконання засад судочинства та змагального процесу. Стороною обвинувачення не обгрунтовано неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується, закордонний паспорт відсутній, інших підозр немає. На обліках у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, знаходиться в цивільному шлюбі з ОСОБА_9 , яка наразі хворіє та потребує допомоги, має матір, надає послуги з масажу. На теперішній час ризики зменшилися, обвинувачений повністю визнав свою вину, надав відповідні показання, має місце проживання та реєстрації. Зазначає що слідчий ізолятор має неналежне забезпечення ліками від короно-вірусної інфекції.
Вислухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Вказаних клопотань до апеляційного суду не надходило та відсутні в апеляційній скарзі захисника, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за можливе провести розгляд без участі сторін.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.3 ст.185 КК України, які відносяться до тяжких злочинів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд першої інстанції вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою, встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та не вбачав підстав для застосування іншого запобіжного заходу. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
З огляду на зміст обвинувачення, посилання суду на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу, враховуючи, що до вчинення кримінальних правопорушень причетні кілька осіб, які є обвинуваченими по даному кримінальному провадженню, згідно ухвали суду на теперішній час свідки не допитані. Наявність у обвинуваченого матері, дружини, місця проживання, професійних навичок, відсутність паспорту для виїзду за кордон заслуговує на увагу, проте не знижує імовірності настання встановлених ризиків у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Визнання обвинуваченим своєї вини, надання показань щодо пред'явленого обвинувачення може бути враховано судом при призначенні обвинуваченому покарання у випадку визнання його винним. З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні двох умисних злочинів, з метою заволодіння чужим майном, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої сторони. При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Захисник вказує на тривале утримання обвинуваченого під вартою. Однак саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого у кримінальному провадженні та свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Щодо обгрунтованості обвинувачення, то зазначені обставини підлягають дослідженню під час судового розгляду та оцінці під час ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні.
Доводи захисника про неналежне забезпечення слідчого ізолятора ліками є безпідставними, враховуючи, що суду не надано жодних доказів про наявність у обвинуваченого захворювання, яке б перешкоджало та унеможливлювало його утримання під вартою.
Захисник вказує, що питання про продовження тримання під вартою було поставлено самим судом, а прокурор не надав письмового клопотання. Разом з тим, як вбачається з журналу судового засідання від 20.04.2021 року прокурор в судовому засіданні вказала, що за відсутності захисників по суті розглядати справу неможливо, проте необхідно вирішити питання про продовження строку тримання під вартою. В судовому засіданні було оголошено перерву на 1 годину та після з'явлення захисника ОСОБА_7 суд повернувся до обговорення питання щодо продовження строку тримання під вартою. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Відсутність саме письмового клопотання про продовження строків тримання під вартою не є безумовною підставою для скасування судового рішення, враховуючи, що для продовження строку запобіжного заходу наявні достатні підстави. За наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу судузалишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 квітня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий
Судді