Справа № 640/13002/18 Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н. В.
Провадження № 33/818/56/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
28 квітня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Самойлова Є.Ю., а також представника митниці Тиндика М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Самойлова Є.Ю. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2018 року стосовно ОСОБА_1 , -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Королівства Марокко, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст 483 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 483 МК України у виді штрафу у розмірі 112 680 грн. та на підставі ч. 2 ст. 541 МК України стягнуто 112 680 грн.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що 19.06.2017 року о 19.35 год. через пункт пропуску «Гоптівка» митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС громадянин Королівства Марокко ОСОБА_1 ввіз на митну територію України з Російської Федерації в митному режимі «тимчасове ввезення» автомобіль марки «VW GOLF», VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний знак Республіки Польща НОМЕР_2 . Під час митного контролю гр. ОСОБА_1 надав органу доходів і зборів в якості підстави для переміщення вказаного автомобілю через митний кордон України довіреність на право користування транспортним засобом, видану 19.06.2017 року власником ОСОБА_2 та завірену нотаріусом в Республіці Польща Janusz Sidor (м. Люблін), а також: паспорт громадянина Королівства Марокко НОМЕР_3 , виданий 12.02.2015 року та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 16.05.2013 року. Під час проведення перевірки документів, що надавались в якості підстави для переміщення транспортного засобу через митний кордон України, згідно з інформацією митних органів Республіки Польща (лист від 29.11.2017 року), що надійшла до Харківської митниці ДФС з супровідним листом Державної фіскальної служби України № 6075/7/99-99-20-02-01-17 від 28.02.2018 року, нотаріус Janusz Sidor довіреність від 19.06.2017 року не засвідчував.
Не погодившись з прийнятим рішенням захисник Самойлов Є.Ю., подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 22.08.2018 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої доводи захисник Самойлов Є.Ю. обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Зазначає про те, що суд першої інстанції та Харківська митниця ДФС направляли на адресу ОСОБА_1 повідомлення про час та місце розгляду справи, проте немає будь-яких відомостей про їх отримання. До того ж, вказує, що в матеріалах справи містяться поштові конверти, на яких зазначено, що останні повернуті за закінченням строку зберігання. Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_1 є громадянином Королівства Марокко і не знає української мови, проте у вищевказаній справі не було залучено перекладача, а всі документи направлялись українською мовою. Також, ОСОБА_5 стверджує, що протокол про порушення митних правил складений із порушеннями порядку його складення та суперечить завданням та змісту провадження. Вказує на те, що при складенні протоколу ОСОБА_1 не роз'яснили його права та обов'язки, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вважає, що, оскільки протокол складався за відсутності ОСОБА_1 , то останній був позбавлений можливості скористатися своїм правом на захист. Також, захисник вказує, що в протоколі про порушення митних правил вказано дату та час судового засідання , що свідчить про внесення змін до зазначеного протоколу після його складання, що не допускається, так як визначити дату та час проведення судового засідання можливо лише суддею, який визначається для розгляду конкретної справи за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи. Окремо апелянт зазначає, що порушено строки складання протоколу про порушення митних правил, оскільки Харківській митниці ДФС 12.03.2018 року стало відомо про наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, а протокол складено 03 квітня 2016 року, тобто протягом 22 днів. Вважає, що Митним кодексом України не врегульовано термін оформлення протоколу, а тому необхідно застосовувати норми КУпАП. До того ж, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не дотримані вимоги щодо розгляду справи у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання матеріалів, необхідних для вирішення справи та вказує, що стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопрушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення. У даній справі про вчинене правопорушення стало відомо 12.03.2018 року а постановою від 22.08.2018 року накладено адміністративне стягнення, тобто більше ніж через п'ять місяців. Крім того, ОСОБА_5 вказує, що висновок спеціаліста № ТД - 32 автомобіля «VW GOLF» по протоколу про порушення митних правих № 0611/80700/18 від 05.06.2018 року складений на підставі постанови від 26.04.2018 року, однак остання відсутня в матеріалах справи. До того ж, протокол про порушення митних правил, складений 03.04.2018 року, не містить будь-яких посилань на наявність висновків спеціалістів, експертів тощо. Крім того, захисник стверджує, що Митним кодексом України та КУпАП не передбачено складання висновків спеціалістів, він не є судовою експертизою, тому не може вважатися доказом по справі, оскільки отриманий не у спосіб, передбачений законом, у зв'язку з цим даний висновок не може бути використаний для визначення ринкової вартості автомобілю. Крім того, захисник зазначає, що судом відповідно до ст. 278 КУпАП неповно з'ясовано обставини справи. Зокрема, переміщуючи через митний кордон України автомобіль, ОСОБА_1 не усвідомлював та не міг усвідомлювати, що зазначена довіреність не посвідчувалась нотаріусом.
Крім того, ОСОБА_5 , просив поновити пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2018 року, посилаючись на те, що особисто ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді першої інстанції участі не приймав, про час та місце розгляду справи не був належним чином повідомлений та про рішення дізнався лише післі ознайомлення захисником з матеріалами справи, а саме 06 березня 2020 року.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя, - відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_5 .
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції з'явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Самойлов Є.Ю., який повідомив, що ОСОБА_1 повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього, однак не виявив бажання приймати в ньому участь та просив розглядати апеляційну скаргу без його участі. Захисник також зазначив, що така позиція узгоджена із ОСОБА_1 .
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник митниці - Тиндик М.В. не заперечував проти розгляду апеляційної скарги захисника Самойлова Є.Ю. без участі ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, а також дотримуючись вимог ст. 268 та ч.6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника Самойлова Є.Ю. без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника Самойлова Є.Ю., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також пояснення представника митниці Тиндика М.В., який вважав постанову судді законною та обґрунтованою і заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 489 МК України, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю тамитного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено наоргани доходів і зборівцим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні митних правил.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483МК України, суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про порушення митних правил від 03.04.2018 року № 0611/80700/18 (арк. 3-4), відомості довіреності на право користування транспортним засобом виданою власником ОСОБА_2 19.06.2017 року ОСОБА_1 та завірену нотаріусом в Республіці Польща Janusz Sidor (м. Люблін) (арк. 17), відомостями листа митних органів Республіки Польща від 29.11.2017 (арк. 9-10), відомостями митної декларації ОСОБА_1 від 19.06.2017 року (арк. 15-16), відомостями доповідної записки начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи моніторингу та взаємодії з митними органами іноземних держав управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Іванова А.С. від 03.04.2018 року №803/20-70-20-01/20 (арк. 5-7), відомостями висновку спеціаліста ТОВ Юридична фірма «Юр-Місія» ОСОБА_7 від 05.06.2018 № ТД-32 (арк. 22-23).
Відповідно до протоколу про порушення митних правил (арк.3-4), 19.06.2017 року ОСОБА_1 через пункт пропуску «Гоптівка» митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС ввіз на митну територію України з Російської Федерації в митному режимі «тимчасове ввезення» автомобіль. Підтвердженням правомірності митного режиму тимчасового ввезення при переміщенні через митний кордон України транспортного засобу «VW Golf», реєстраційний номер НОМЕР_5 , громадянином ОСОБА_1 органу доходів і зборів надано доручення від 19.06.2017 року № 0511-2017 на право користування транспортним засобом, завірене нотаріусом в Республіці Польща Janush Sidor (м. Люблін).
Державна фіскальна служба України направила у Харківську митницю ДФС повідомлення митної адміністрації Республіки Польща про не підтвердження нотаріусом в Республіці Польща Janush Sidor (м. Люблін) видачі доручення від 19.06.2017 року № 0511/2017.
Належить взяти до уваги те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ані ОСОБА_1 , ані його захисником Самойловим Є.Ю. не оскаржувалися.
В матеріалах справи міститься копія довіреності на автомобіль «VW Golf», реєстраційний номер НОМЕР_5 , що видана нотаріусом Janush Sidor (м. Люблін), яку працівникам митниці надав безпосередньо ОСОБА_1 під час митного контролю (арк. 17), як підставу керування ним цим транспортним засобом.
Проте, відповідно до листа Палати фіскальної адміністрації у м. Вроцлав в Республіці Польша (арк. 9-10) вбачається, що нотаріус Janush Sidor не підтверджує видачі довіреності на автомобіль «VW Golf», реєстраційний номер НОМЕР_5 , vin - НОМЕР_1 .
Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, будучі повідомленим про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань, свідок ОСОБА_9 , який є начальником відділу Слобожанської митниці повідомив, що працює в органах митниці тривалий час та має досвід складання процесуальних документів, в тому числі, протоколу про адміністративне правопорушення. Свідок пояснив, що саме він складав протокол про порушення митних правил № 0611/80700/18 стосовно ОСОБА_1 та особисто він завіряв фотокопії документів, які надійшли до нього в провадження у цій справі. Підставою для складення протоколу було офіційне повідомлення від компетентних органів Республіки Польщі про підроблені документи, а саме довіреність на керування автомобілем. Після складення протоколу він передав матеріали справи до Відділу провадження у справах митних правил для подальшого її спрямування до суду. Також повідомив, що ним особисто викликав ОСОБА_1 для складення протоколу за його участю. До митниці не надходило жодних звернень про бажання ОСОБА_1 приймати участь в процесуальних діях у приміщенні митниці. Складав всі процесуальні документи та виклики на державній мові. Зазначив, що прийняв рішення про складення документів українською мовою, оскільки в матеріалах справи міститься декларація, яка заповнена ОСОБА_1 власноручно державною мовою, а тому він дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 володіє саме українською мовою, але у разі заявлення відповідного клопотання перекладач йому міг бути наданий. Але, ОСОБА_1 не заявляв клопотань про надання йому перекладача та про переклад процесуальних документів на іншу, йому зрозумілу, мову, тобто якщо б ОСОБА_1 з'явився до митниці і заявив клопотання про залучення перекладача, в такому випадку митницею обов'язково був би залучений перекладач. Зазначив, що при складанні протоколу він не брав до уваги висновки спеціаліста, оскільки вони були складені вже після складення протоколу.
Пояснення свідка вочевидь спростовують всі доводи захисника щодо порушення процесуальних прав працівниками митниці при складанні протоколу № 0611/80700/18 стосовно ОСОБА_1 , оскільки останній не приймав участі у будь-яких процесуальних діях та не заявляв клопотань про залучення перекладача чи захисника, ухиляючись від явки до митних органів за викликами.
Поряд з цим, в своїх апеляційних доводах захисник посилається на порушення працівниками митниці строків складення протоколу, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами захисника, оскільки на момент складення протоколу (03 квітня 2018 року) діяла інша редакція цієї статті, а саме у ч.2 ст. 254 КУпАП (у редакції від 06.02.2018 року) в якій було зазначено, що «Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.»
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 494 МК України, (в редакції від 03.12.2017 року, яка діяла на час складення протоколу і є процесуальною нормою), про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції особа, яка складала протокол, а саме ОСОБА_9 пояснив, що після отримання відомостей про порушення ОСОБА_1 митних правил він здійснював процесуальні заходи щодо виклику останнього за вказаною ним адресою для встановлення необхідних обставин та прийняття участі у вирішенні питання щодо складання протоколу про порушення митних правил.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було оглянуто виклик ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС (арк. 30-32), з якого об'єктивно вбачається, що заступник начальника Харківської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волокітін Є.П. викликав ОСОБА_1 на 03.04.2018 року до 12:00 год. до управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС для встановлення необхідних обставин та прийняття участі у вирішенні питання щодо складання протоколу про порушення митних правил. Також, з відомостей цього повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 повідомлявся про наслідки неявки до органу митниці, а також йому роз'яснювалися положення ч.1 ст. 483, ч.ч. 4, 8 ст. 494, 498, ч.4 ст. 526 МК України, ст. 268 КУпАП.
Таким чином, працівники Харківської митниці ДФС для об'єктивного розгляду матеріалів стосовно ОСОБА_1 , 28.03.2018 року направили йому виклик, тобто лист зі зворотним повідомленням, за отримання якого він на пошту не з'явився. З огляду на такі обставини, 03.04.2018 року був складений протокол про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 .
Щодо тверджень захисника про те, що в протоколі про порушення митних правил незаконно зазначено час та місце розгляду цього протоколу апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 494 МК України (в редакції від 03.12.2017 року, яка діяла на час складення протоколу про порушення митних правил) вбачається, що у разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії працівників митниці під час складення протоколу відповідали вимогам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до листа заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Волокітіна Є.П. (арк. 34) 03.04.2018 року, тобто у день складення протоколу, цей протокол невідкладно був направлений на поштову адресу ОСОБА_1 , однак за спливом строку зберігання був повернутий до Харківської митниці ДФС.
Поряд з цим, захисник вважає, що моментом виявлення правопорушення слід вважати 12.03.2018 року, оскільки саме 12.03.2018 року до Харківської митниці ДФС від директору Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Поїзд В.П. надійшло повідомлення, про те, що довіреність, яка була надана працівникам митниці не видавалась нотаріусом Республіки Польща (арк. 8-10). Постанова суду першої інстанції винесена 22 серпня 2018 року, а тому вважає, що судом першої інстанції порушено строки накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Однак, відповідно до вимог ч.2 ст. 487 МК України (в редакції від 04.07.2018 року, яка була чинна на час розгляду справи судом першої інстанції), яка є спеціальною нормою вбачається, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Тобто, за наявністю таких доводів захисника щодо виявлення правопорушення 12.03.2018 року, належить вважати, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 винесена без порушень вимог ч.2 ст. 487 МК України, а тому ці твердження захисника не відповідають дійсності та розцінюються, як обраний спосіб захисту.
Також, у своїй апеляційній скарзі захисник посилається на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений судом першої інстанції та Харківською митницею ДФС про час та місце розгляду справи.
В матеріалах справи міститься копія посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 (арк. 13-14), яку безпосередньо він особисто надав працівникам митниці під час перетину кордону. З відомостецй цієї посвідки об'єктивно вбачається, що єдиним місцем реєстрації ОСОБА_1 на території України є АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей поштових конвертів (арк 30, 33) працівники митниці направляли виклики та повідомлення саме на цю адресу.
Відповіднго до вимог ч.8 ст. 494 МК України (в редакції від 03.12.2017 року, яка діяла на час складення протоколу), протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.
Отже, доводи апелянта стосовно неналежного повідомлення ОСОБА_1 та порушення процесуальних прав, як працівниками митниці так і судом, є не об'єктивними та розцінюються як спосіб захисту.
Крім того, апеляційний суд ставить під сумнів обґрунтованість доводів захисника про необхідність дотримання забезпечення права на захист, стосовно особи, яка є іноземцем. Разом з цим, обов'язок залучення захисника при проведенні будь-яких процесуальних дій в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення, в тому числі: складенні протоколу про адміністративне правопорушення, проведення судового розгляду, процесуально виникає у разі фактичної участі такої особи - іноземця при проведенні вищенаведених процесуальних дій, або за наявності відповідного договору. Всі інші процесуальні питання: подання заяв, клопотань - в межах процесуальних обов'язків вирішує особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, шляхом особистого звернення за юридичною допомогою до захисника - адвоката, як фахівця у галузі права, якого особа може залучити шляхом укладення договору або звернутись до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. При цьому необхідно врахувати те, що матеріали провадження та за змістом апеляційної скарги не міститься відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до органів митниці з клопотанням про надання йому безоплатної правової допомоги, які згідно чинного законодавства надають можливість отримання такої безоплатної правової допомоги.
Більш того, суд апеляційної інстанції бере до уваги ту обставину, що при заповнені декларації ОСОБА_1 складав її власноручно письмово українською мовою (арк. 15-16). На той момент клопотань про залучення перекладача останній не заявляв та в матеріалах справи не міститься така вимога. Об'єктивно вбачається, що у останнього не виникло труднощів при спілкуванні з працівниками митниці та при заповненні та поданні декларації, що вочевидь свідчить про розуміння ним державної мови, а тому твердження захисника про порушення права на захист, що полягає у не залученні перекладача, стосовно особи, яка є іноземцем, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги.
Також, ОСОБА_1 чітко зазначив адресу, за якою він проживає, надавши працівникам поліції свою посвідку на тимчасове проживання в Україні, в якій будь-які інші адреси відсутні. Працівники митниці, в свою чергу, викликали ОСОБА_1 для складення протоколу шляхом направлення листа зі зворотним повідомленням, але ОСОБА_1 ухилився від його отримання і фактично зловживав своїми процесуальними правами, не бажаючи брати участь при складенні протоколу про порушення митних правил, а також у судовому розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. При цьому не вбачається будь-яких перешкод з боку ОСОБА_1 для надання даних на підтвердження або спростування відомостей протоколу. Матеріали провадження не містять відомостей щодо відмови ОСОБА_1 від надання пояснень стосовно себе в порядку, передбаченому ст. 63 Конституції України. За таких обставин суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості задовольнити апеляційну скаргу захисника, доводи якого не спростовують об'єктивні відомості, що містяться в матеріалах цього провадження (митна декларація, виклик Харківської митниці ДФС, відомості про направлення копії протоколу, відомості копії посвідки на тимчасове проживання, відповідь компетентних органів Республіки Польща про не чинність довіреності).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 жодного разу не брав участі при проведенні процесуальних дій і не заявляв клопотань про залучення захисника, суд вбачає необґрунтованими доводи захисника про порушення права на захист його підзахисного.
Крім того, захисник вказує, що висновок спеціаліста не можна брати до уваги, оскільки Митний кодекс України, а також Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачають лише наявність висновок експерту.
В матеріалах справи міститься висновок спеціаліста № ТД-32 оцінки автомобіля «Volkswagen Golf» по протоколу порушення митних правил № 0611/80700/18 (арк. 22-23), який складений спеціалістом Бараненко І.Г.
Разом з тим в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про присвоєння ОСОБА_7 кваліфікації судового експерта. Ця кваліфікація ОСОБА_7 була присвоєна рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії МВС України від 23 березня 2004 року.
Тобто експертний висновок у справі стосовно ОСОБА_1 склав ОСОБА_7 маючи кваліфікацію судового експерта, а тому ці твердження захисника є необ'єктивними та не відповідають дійсності.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 отримавши довіреність, цікавився про її дійсне походження, а саме чи дійсно нотаріус Республіки Польща надавав таку довіреність, а захисник не надав суду такі відомості. Також, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник не зміг пояснити де на час апеляційного розгляду перебуває власник автомобіля, які пояснення можливо від нього отримати. Більш того, ОСОБА_1 не виявив бажання приймати участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції для надання особистих пояснень, про що повідомив його захисник, що, на думку суду, свідчить про відсутність у нього відомостей на спростування висновків, наведених в оскаржуваній постанові. Отже, доводи апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України є хибними та розцінюються судом як обраний спосіб захисту та намагання уникнення від відповідальності.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП та МК України під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо визнання винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, а тому посилання його захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Клопотання захисника Самойлова Є.Ю. задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2018 року.
Апеляційну скаргу захисника Самойлова Є.Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2018 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков