196/966/19
2/179/25/21
12 квітня 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Ахтієвій Р.С.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача
третьої особи ОСОБА_2
представника третіх осіб ОСОБА_3
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину будинку і земельної ділянки та позовом третіх осіб, які заявляють вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності, -
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину будинку і земельної ділянки.
Позивач з урахуванням уточнень посилалася на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 22 вересня 2001 року по 11 грудня 2017 року. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З часу укладення шлюбу з ОСОБА_5 сторони планували збудувати будинок, бо окремого житла у них не було і вони проживали спочатку у її батьків в с. Китайгорд, а потім в смт. Царичанка у батьків відповідача. На початку 2010 року почали будівництво будинку в АДРЕСА_1 . Документи на будівництво будинку - будівельний паспорт, рішення про приватизацію земельної ділянки для розташування на ній будинку в розмірі 0,15 га оформлялись на ім'я чоловіка - ОСОБА_5 . Будинок будувався спільними з чоловіком коштами, а також коштами її батька ОСОБА_8 , але з його боку це була допомога, умови про його частку в новобудові не було.
За весь час перебування в шлюбі сторони вели спільне з чоловіком господарство. В грудні 2010 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 72,4 кв. м. було збудовано з повним обсягом житлових комунікацій - здійснено опалення, підведено водопровід та водовідвід, підведено газопостачання та електропостачання. Сім'я позивача, тобто вона, ОСОБА_5 та їхній син ОСОБА_6 , стали проживати в цьому будинку, а в реєстрації за цим місцем проживання їм відмовили реєстраційні служби за мотивами не введення офіційно будинку в експлуатацію та відсутності реєстрації права власності на вказаний будинок у державному реєстрі нерухомості.
В цьому будинку позивач з сином проживає і по цей час, а відповідач проживав разом з нею та сином і після розірвання шлюбу, однак у вересні 2018 року проживає в іншому будинку.
Спільний з колишнім чоловіком будинок до цього часу документально не введено в експлуатацію та не внесено в державний реєстр нерухомості в установленому законом порядку, що позбавляє можливості позивача в повному обсязі реалізувати її право як співвласника зазначеного будинку. Колишній чоловік ОСОБА_5 навмисно зволікає з оформленням введення в експлуатацію будинку та реєстрації права власності на цей будинок, заперечує наявність мого права власності на частку будинку, вимагає її виселення з будинку, стверджує, що будинок належить тільки йому. За таких обставин позивач змушена звертатись за захистом своїх прав до суду.
Отже, збудований спільними зусиллями житловий будинок АДРЕСА_1 може набути юридичного статусу житлового будинку лише після офіційного прийняття в експлуатацію та з моменту державної реєстрації права власності на нього. З іншого боку, новостворений будинок, є не тільки сукупністю будівельних матеріалів, як речей матеріального світу, а й новоствореним об'єктом цього матеріального світу, який фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням і є реальною спільною сумісною власністю, при його 100% готовності, як новостворений об'єкт нерухомості. Проведенням технічної інвентаризації будинку, тобто технічним обстеженням житлового будинку та господарських будівель та споруд та складанням відповідного технічного паспорту на домоволодіння станом на 08.07.2019 року підтверджено 100% готовність новозбудованого будинку. Ця обставина підтверджена також фактом проживання нашої сім'ї в цьому будинку з 2010 року по цей час з повноцінною експлуатацією всіх комунікацій будинку: системи опалення, системи енергопостачання, водопостачання, тощо.
Спірний новозбудований будинок розташований на земельній ділянці площею 0,15 га, яка надавалась у власність відповідачу для будівництва цього будинку, господарських будівель та споруд, які збудовані за час шлюбу.
Виходячи з вказаних обставин, позивач прохає визнати об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та визнати за нею право власності на Ѕ частину об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на Ѕ частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га, кадастровий номер 1225655101:03:029:0007.
22 жовтня 2020 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява третіх осіб, які заявляють вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зазначили, що пред'явлений ОСОБА_4 позов у справі засвідчує той факт, що вона та її колишній чоловік заперечують належність третім особам, як забудовникам та власникам будівельних матеріалів, прав на будівельні матеріали, з якого побудований об'єкт незавершеного будівництва.
Треті особи посилалися на те, що вони перебуваючи у шлюбі, у 2007 році одержали від компетентних органів дозволи на користування земельною ділянкою для житлової забудови, на її забудову відповідно до будівельного паспорту, а також за власний кошт придбали будівельні матеріали, наймали виконавців будівельних робіт та власними силами проводили будівельні роботи до останнього часу. Всі дозвільні документи оформлювались на одного з подружжя - ОСОБА_2 .
Станом на 2010 рік третіми особами було витрачено на будівельні матеріали грошову суму, яка є еквівалентом понад 6900 доларів США.Витрати стосувалися придбання цементу, щебню, відсіву, піску, буту, цегли, шлакоблоку, шиферу, будівельних плит, глини, виробів з дерева, балок, утеплювачів, металовиробів. Наймалася будівельна техніка та автотранспорт для доставки будівельних матеріалів. Наймалися будівельники та використовувалася їхня фізична праця.
З огляду на те, що в позові висувається вимога щодо визнання права власності на чуже майно, тобто яке позивачу і відповідачу не належить, у зв'язку із чим звертаються до суду та прохають визнати за нами право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_6 на будівельні матеріали, з якого збудований житловий будинок та господарські будівлі і споруди в АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Заперечила проти позовних вимог третіх осіб, зазначивши, що позовні вимоги необґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.
Відповідач ОСОБА_5 заперечив проти позовних вимог ОСОБА_4 , зазначивши, що вважає вказане майно набуто в період шлюбу, однак за рахунок коштів його батьків, у зв'язку із чим визнав позовні вимоги третіх осіб.
Третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 та представник третіх осіб в судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги, заперечивши щодо позовних вимог ОСОБА_4 , посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню. Позовні вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 22 вересня 2001 року між сторонами був укладений шлюб, який розірвано 11 грудня 2017 року (а. с. 12-14).
Відповідно до ст. ст. 60, 61 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку, при цьому об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано в 2011, 2012 р. р., згідно даних технічного паспорту (а. с. 15-19). Вказаний житловий будинок не введено в експлуатацію та право власності на вказане домоволодіння не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що не оспорюється учасниками справи.
Земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий № 1225655101:03:029:0007, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,згідно рішення Царичанської селищної ради № 210-9/VII від 11.05.2016 року належить ОСОБА_5 . Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 26 травня 2016 року (а. с. 23).
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно роз'яснень Пленуму Верхового Суду України викладених у п. 23 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Частиною 1 статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання
шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 4 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Пунктом 18-2 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.
Відповідно до ст. ст. 368, 369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільної сумісною власністю, при цьому майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 370 ЦК України у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
В той самий час як вбачається з матеріалів справи, право спільної сумісної власності на майно припиняється у разі поділу цього майна між співвласниками, у відповідності до положень ч. 3 ст. 372 Цивільного Кодексу.
Третіми особами, які заявляють вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до позовної заяви додано копію розписки ОСОБА_12 про те, що станом на 15.11.2010 року ОСОБА_2 сплатила всі борги (а. с. 211). Крім того додано копію заяви ОСОБА_6 на ім'я голови СК «Дружба», в якій він прохає видати наперед орендну плату в період 2011-2019 р.р. в розмірі 14 535 грн., у зв'язку із сімейними обставинами (а. с. 212).
В судовому засіданні були допитані як свідки позивач ОСОБА_4 та її батько ОСОБА_8 , які пояснили, що будівництво спірного житлового будинку повністю закінчено в 2010 році, основну частину коштів для його будівництва надавав батько позивача. З 2010 року житловий будинок є придатним для проживання та експлуатації.
Допитані в судовому засіданні як свідки відповідач ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_2 , які зазначили, що значну частину коштів на будівництво житлового будинку було надано батьками відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Рішенням Царичанської селищної ради у 2007 році ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність на якій розташований житловий будинок, а також видано будівельний паспорт.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначили, що їм відомо про те, що сторони з 2010 року проживали разом в будинку та продовжували будівельні роботи на території домоволодіння.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В обґрунтування своїх вимог треті особи зазначають, що кошти, які отримані ними отримані ними в якості орендної плати за заявою від 08.09.2010 року в розмірі 14 535 грн. були направлені на будівництво спірного житлового будинку. Однак третіми особами не надано об'єктивних, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ці кошти використані саме для будівництва спірного будинку.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання третіх осіб про те, що спірний житловий будинок був побудований за їхні власні кошти, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
В судовому засіданні беззаперечно встановлений факт, що об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 з присадибною земельною ділянкою набуто сторонами в період шлюбу, вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. У зв'язку із чим, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_4 , а саме визнання за нею права власності на Ѕ частину спірних житлового будинку та земельної ділянки.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_4 при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 982 грн., у зв'язку із чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину будинку і земельної ділянки - задовольнити.
Визнати об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частину об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, кадастровий номер 1225655101:03:029:0007, що розташована по АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог третіх осіб, які заявляють вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22 квітня 2021 року.
Суддя Т.А.Ковальчук