Справа № 136/342/21
провадження №3/136/129/21
30 квітня 2021 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В.., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника відділу №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.39 КУпАП вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
27.02.2021 о 22:33 год., по вул. Перемоги, м. Липовець, Вінницька обл., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SABUR, SB150», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах з ротової порожнини, почервоніння очей. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності 2-ох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , будучи повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи, не з'явився, заяв та клопотань про розгляд справи за його відсутності, або про відкладення справи до суду не надав.
При цьому, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та яка була належним чином повідомлена про розгляд справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №214648 від 27.02.2021, у якому зазначено обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказали, що водій ОСОБА_1 , від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 27.02.2021 о 22:45 год., відповідно до якого ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді почервоніння очей, нестійкої ходи та запаху з ротової порожнини, відмовився проїхати до медичного закладу;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до якого також констатована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.п.2, 4 Розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗЗ України 09.11.2015 року №1452/735, огляду та стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Разом з тим, зі змісту п. 27 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 вбачається, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні, ухваленому 29.06.2007 у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд, оцінивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення.
При призначенні виду та розміру адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Разом з тим, суд враховує, що починаючи з 17.03.2021, набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху" за N 1231-IX від 16.02.2021, яким внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема ч. 1 ст.130 КУпАП викладено у новій редакції та передбачено адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 58 Конституції України, визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відтак, оскільки правопорушення вчинено 27.02.2021, тобто до набрання чинності вказаним Законом, отож суд вважає за необхідне призначити стягнення у відповідності до санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у редакції чинній на час вчинення адміністративного правопорушення у виді штрафу, а також суд не застосовує додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки відповідно до довідки доданої до матеріалів справи та інформації встановленої судом із Інтернет сайту «Судова влада» «Судовий розгляд» (https://court.gov.ua/fair/) ОСОБА_1 неодноразово позбавлений був права керування транспортними засобами, а відповідно до п. 28 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд не застосовує адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у випадку, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
З урахування встановлених судом обставин, а також того, що в силу приписів ст.39 КУпАП, ОСОБА_1 вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню, суд вважає, що даний вид адміністративного стягнення згідно ст. 23 КУпАП буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яке досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 9, 23-24, 27, 33, 39, ч. 1 ст. 130. 221, 251-252, 276, 283-284, 294 КУпАП, суд, -
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, без позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу,визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Суддя С.В. Шпортун