28 квітня 2021 року
м. Черкаси
Справа № 710/1678/18
Провадження № 22-ц/821/29/21
Категорія: 310000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В.
за участю секретаря: Анкудінова О.І.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком,-
Короткий зміст позовних вимог
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебував із відповідачкою ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживають разом із матір'ю в м. Шпола.
Сторони не можуть дійти згоди щодо визначення місця проживання дітей.
Позивач вказує, що з метою визначення місця проживання дітей разом із ним звертався до служби у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, яка своїм рішенням від 17 жовтня 2018 року № 366 визначила місце проживання дітей з відповідачкою ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, вважаючи, що воно носить суто рекомендаційний та упереджений характер, а також те, що комісія не врахувала всіх обставин, які мають істотне значення, ОСОБА_1 звернувся із відповідним позовом до суду та просив постановити судове рішення, яким визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вважає, що саме він спроможний забезпечити дітям належні умови для проживання, розвитку та навчання, в той час коли мати дітей негативно впливає на них і не має можливості належно їх виховувати та утримувати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні сукупності отриманих по справі доказів, суд прийшов до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим відмовив в їх задоволенні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , вважаючи, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним із порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному дослідженні дійсних обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року, а справу направити для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , зокрема, мотивована тим, що суд за своїм внутрішнім переконанням дійшов таких висновків, які, на думку позивача, не мають нічого спільного з фактичними обставинами і не містять будь-яких посилань суду на твердження позивача про постійне проживання сина ОСОБА_3 протягом двох років з позивачем. Дані обставини зазначені в інших судових рішеннях. Суд зазначаючи дану обставину, що син проживає з матір'ю, ніяким чином її не обґрунтовує належними доказами, а тому вважає, що ці твердження є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, суд не дав належної оцінки і не зазначив у своєму рішення, що менша донька ОСОБА_4 періодично проживає з позивачем. Судом не було встановлено фактичного місця проживання кожного з дітей. Також суд не перевірив наведені доводи позивача про протиправну поведінку матері у відношенні до малолітніх дітей. Окрім цього, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення діагностики психоемоційного стану ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також вважає, що суд при винесенні рішення проявив упередженість, порушивши рівність сторін, надавши переваги іншій стороні, чим допустив істотне порушення норм процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував своє рішення, за яким вважає непереконливими доводи позивача про його кращий матеріальний стан порівняно з відповідачкою та не врахував інші істотні обставини. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 вважає, що судове рішення порушує права та законні інтереси малолітніх дітей, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року, а справу направити для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Відзив на апеляційну скаргу
02 грудня 2020 року до Черкаського апеляційного суду надійшов від відповідачки по справі відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 , вказуючи на те, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є надуманими та необґрунтованими, базуються виключно на припущеннях позивача і не підтверджуються жодним належним і об'єктивним доказом по справі, просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15.09.2020 року - залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Як вбачається із наявних матеріалів справи позивач ОСОБА_1 разом із відповідачкою ОСОБА_2 з 15 січня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Шполянського райсуду Черкаської області від 26.09.2018 року.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу між сторонами залишилися проживати разом із матір'ю.
На даний час діти проживають разом із матір'ю в АДРЕСА_2 . Дане житло ОСОБА_2 наймає у своєї знайомої на безоплатній основі. Старший син ОСОБА_3 періодично проживає разом із позивачем.
Оскільки звернення ОСОБА_1 до служби у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади не дало бажаного для позивача результату ,оскільки служба у справах дітей своїм рішенням від 17 жовтня 2018 року № 366 визначила місце проживання дітей з відповідачкою ОСОБА_2 , позивач звернувся із відповідним позовом до суду і просив постановити рішення, яким визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , тому що вважає, що саме він спроможний забезпечити дітям належні умови для проживання, забезпечення, розвитку та навчання.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для належного виховання і розвитку.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до частини другої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішення між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Відповідно до ч. 4 та 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно наданого на запит Черкаського апеляційного суду висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області за № 247 від 27.04.2021 року вбачається наступне:
Орган опіки та піклування, ретельно проаналізувавши в сукупності отримані характеризуючі дані на кожну дитину, характеристики на обох батьків з місця їх роботи та проживання, акт обстеження умов проживання матері, дані про отримуваний матір'ю дітей дохід, провівши індивідуальні бесіди із дітьми, отримавши інші відомості, наявність яких є обов'язковою при підготовці зазначеного висновку, а також заслухавши на засіданні комісії з питань захисту прав дитини матір неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , прийшов до обґрунтованого висновку про доцільність визначення місця проживання дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із матір'ю - ОСОБА_2 .
Будь-яких підстав не приймати до уваги висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області за № 247 від 27.04.2021 року, або ставити під сумнів об'єктивність та достовірність викладених в даному висновку відомостей, колегія суддів не вбачає.
Крім того, при розгляді зазначеної справи колегія суддів звертає увагу на поведінку самого позивача, який при підготовці висновку органу опіки та піклування поводився всупереч вимогам закону, перешкоджаючи органу опіки здійснювати свої обов'язки в межах наданої йому компетенції, відмовився без будь-яких поважних причин від проведення бесіди, повторного обстеження умов його проживання, категорично відмовився від надання відомостей щодо отримуваних ним доходів, всіляко створював перешкоди у наданні органом опіки та піклування мотивованого висновку. При цьому, на засідання комісії з питань захисту прав дитини, яка діє при виконавчому комітеті Шполянської міської ради ОТГ, куди позивача запрошували з метою з'ясування необхідних даних, як батька дітей, ОСОБА_1 також не з'явився, проте, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції звернувся із немотивованою заявою про усунення третьої особи - служби у справах дітей Шполянської міської ОТГ від участі в розгляді справи, де участь даного органу є обов'язковою.
Слід зауважити, що в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не сприяв ефективному та швидкому розгляду ним же поданого позову, подаючи численні необґрунтовані заяви про відвід суддям Шполянського районного, Смілянського міськрайонного, Черкаського районного судів Черкаської області.
Колегією суддів неодноразово в ході розгляду даної справи виносилися зауваження на адресу позивача, чия поведінка, вислови та дії не свідчить про його наміри та намагання об'єктивно вирішити спірне питання щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей, виходячи із якнайкращого забезпечення їх інтересів.
Всі намагання колегії суддів акцентувати увагу позивача, що його поведінка, дії, направлені на затягування розгляду справи у зв'язку із неодноразовими необґрунтованими клопотаннями ОСОБА_1 щодо проведення діагностики психоемоційного стану дітей, комплексної психолого - психіатричної експертизи, усунення третьої особи-служби у справах дітей Шполянської міської ОТГ від участі в даній справі і т.і., мають для неповнолітніх дітей психотравмуючий характер, відволікають від їх звичних занять, не сприяють забезпеченню розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі,залишилися безрезультатними.
Як вбачається із наданих на адресу суду відомостей, фахівцем із соціальної роботи було складено акт оцінки потреб сім'ї, з якого вбачаються наявні ризики потрапляння членів сім'ї ОСОБА_1 у складні життєві обставини, основними чинниками яких є конфлікт між батьками дітей та небажанням позивача налагодити нормальні взаємини із матір'ю дітей.
Крім того, враховуючи, положення статті 160 СК України про те, що « якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою» та приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виповниться 14 років, дитина сама буде мати можливість визначитися, з ким із батьків вона бажає проживати.
Оцінивши сукупність наданих по справі доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових передумов для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, аргументовано зазначивши в рішенні, що визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_2 , насамперед, відповідатиме інтересам дітей, ніяким чином не позбавляє батька можливості брати участь у вихованні дітей, підтримувати з ними регулярні стосунки, піклуватися про стан їх здоров'я, фізичний та моральний стан, оскільки відносини, які склалися між батьками не повинні негативно позначатися на психологічному чи фізичному стані їхніх дітей. Враховуючи тривалість проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ОСОБА_2 , сталість їх соціальних зв'язків з матір'ю, добросовісне виконання відповідачкою батьківських обов'язків, створення для дітей необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення їх усім необхідним, а також відсутність з боку матері перешкод у спілкуванні батька з дітьми та негативного впливу на їх виховання і розвиток, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю ОСОБА_2 , що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересам дітей, що має першочергового значення при вирішенні зазначеного спору.
Проте, враховуючи той факт, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності належним чином обґрунтованого висновку орану опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ( суд першої інстанції послався на рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області від 17.10.2018 року за № 366, яке не відображає дійсні обставини та відомості на момент розгляду справи і не відповідає вимогам ч.5 ст.19 СК України), наявність якого є обов'язковим при вирішенні спорів зазначеної категорії, та приймаючи до уваги той факт, що зазначений висновок був наданий на адресу Черкаського апеляційного суду на запит апеляційної інстанції лише 27 квітня 2021 року, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції із викладенням його мотивувальної частини в редакції даної постанови.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним без врахування якнайкращого забезпечення інтересів дітей, є безпідставними та такими, що суперечать наявним матеріалам справи.
При розгляді справи судом першої інстанції було взято до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дітей до кожного з них та інші обставини, що мають істотне значення, у зв'язку із чим судприйшов до аргументованого висновку про відсутність правових передумов для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Також є необгрунтованими посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на необхідність скасування рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 рокута направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, оскільки такі посилання не базуються на положеннях діючого цивільного процесуального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, однак, вважає за необхідне змінити мотиви такої відмови, у зв'язку із чим рішення суду підлягає зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 258, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Л.В. Нерушак
/повний текст постанови суду виготовлений 05 травня 2021 року/