Провадження № 22-ц/821/29/21 Справа № 710/1678/18
Черкаський районний суд Черкаської області
28 квітня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І.
Нерушак Л.В.
за участю секретаря Анкудінова О.І.
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року ,-
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 у задоволенні позову - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 12 жовтня 2020 року до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду клопотання про винесення судом апеляційної інстанції окремої ухвали, якою дати правову оцінку порушенням норм права, допущених , на його думку, суддею Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_3 при постановленні ухвали від 02 червня 2020 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі.
Вивчивши доводи клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 , викладені в поданому ним клопотанні щодо винесення окремої ухвали відносно судді Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_3 не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Із змісту поданого ОСОБА_1 клопотання про винесення окремої ухвали вбачається, що позивач не погоджується із ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 02 червня 2020 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_3
Винесення окремої ухвали ОСОБА_1 , зокрема, мотивовано тим, що вона, в порядку ч.3. ст. 376 ЦПК України стане, в подальшому, підставою для скасування судового рішення, оскільки в його ухваленні брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і якщо підстави його відводу будуть визнані судом апеляційної інстанції обґрунтованими, це буде слугувати окремою підставою для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення.
Проте, наведені ОСОБА_1 в клопотанні доводи не є в контексті вимог статті 262 ЦПК України підставою для постановлення окремої ухвали.
Відповідно до ст.ст. 262, 385 ЦПК України постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, і така ухвалюється виключно при виявленні порушень закону, яких судом апеляційної інстанції при перегляді рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року встановлено не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст.262, 385 ЦПК України, апеляційний суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: служба у справах дітей Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Л.В. Нерушак