Справа №643/3769/18 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/797/21 Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Московського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2020 року,-
Цим вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Горлівка, Донецької області, з вищою освітою, не заміжню, яка має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ФОП, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,-
визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та виправдано її за недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що вона отримувала з 01.04.2013 року по 02.04.2016 рік державну допомогу при народженні дитини на утриманця - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в управлінні праці соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради, та проживають на території м.Харкова.
У подальшому, ОСОБА_9 скориставшись місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та маючи корисний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами шляхом обману 04.08.2015року, в денний час звернулась до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, яка знаходиться за адресою: м.Харків, пр.Тракторобудівників, 144, та під час оформлення довідки про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції надала спеціалісту Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради недостовірні дані щодо дати переміщення з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тобто що вона 02.02.2015року вимушено переїхала до м.Харкова.
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_9 04.11.2015року, в денний час, звернулась до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради яка знаходиться за адресою: м.Харків, пр.Тракторобудівників, 144, та при оформленні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, надала довідку про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції №6343015651 від 04.08.2015року, на підставі чого їй було незаконно нараховано та виплачено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014року №505 (далі - допомога) яка призначалась на ОСОБА_9 з 22.02.2016року за категорією «доглядає за дитиною до 3-х років», з 01.05.2016року за категорією «працездатний, не здійснює догляду, не працює» та на ОСОБА_10 за категорією «дитина до 18 років» на періоди з 04.11.2015року по 03.02.2016року, з 22.02.2016року по 30.06.2016року у розмірі 1326,00грн., з 01.07.2016року по 21.08.2016року у розмірі 1105,00грн., з 22.08.2016року по 21.02.2017року, з 22.02.2017року по 21.08.2017року у розмірі 884,00грн.
В результаті чого, ОСОБА_9 отриманими грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд, чим спричинила Державі в особі Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради матеріальну шкоду згідно довідки Обласного центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат ХОДА від 14.11.2017року №4320 в сумі 22113,91грн.
Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Московського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України - скасувати, у зв'язку невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду про невинуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та її виправдання. Ухвалити новий обвинувальний вирок, яким ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ст..49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Задовольнити позов прокурора Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до ОСОБА_9 та стягнути з обвинуваченої незаконно отриману допомогу на загальну суму 22113грн. 91 коп.
Водночас просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, що досліджені судом першої інстанції з порушенням та не повністю, при цьому допитати у якості представника потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , дослідити: заяву ОСОБА_9 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6343015651 від 04.08.2015 року ; довідку від 04.08.2015 року за № 6343015651 про взяття ОСОБА_9 на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення; довідку, видану ОСОБА_9 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6343023531 від 03.08.2016 за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку зі зміною фактичного місця проживання; довідку № 6343023532 від 03.08.2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; заяву про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, які ОСОБА_9 склала 04.11.2015 та 22.02.2016; була призначена грошова допомога на проживання з 04.11.2015 по 03.05.2016 р.щомісячний розмір якої становив 1326 грн. та з 22.02.2016 р.по 03.08.2016, щомісячний розмір якої становив 1326 грн; заяву про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, яку ОСОБА_9 склала 04.04.2016 ; рішення від 04.04.2016 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, відповідно до якого ОСОБА_9 (категорія працездатності - працездатний, не здійснює догляду) та ОСОБА_10 (категорія працездатності - дитина до 18 років) була призначена грошова допомога на проживання з 01.05.2016 по 30.06.2016, щомісячний розмір якої становив 1326 грн. та з 01.07.2016 р. по 03.08.2016, щомісячний розмір якої становив 1105 грн.; заяву ОСОБА_9 про подовження виплат щомісячної адресної допомоги від 05.08.2016, 22.08.2016; рішення від 22.09.2016 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, відповідно до якого ОСОБА_9 (категорія працездатності - працездатний, не здійснює догляду) та ОСОБА_10 (категорія працездатності - дитина до 18 років) була призначена грошова допомога на проживання з 04.08.2016 по 21.08.2016 року щомісячний розмір якої становив 1105 грн. та з 22.08.2016 р. по 21.02.2017, щомісячний розмір якої становив 884 грн.; довідку Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №363 Харківської міської ради» вих.№62 від 21.02.2017 р. виданою ОСОБА_9 про те, що її дитина ОСОБА_15 дійсно відвідує дошкільний навчальний заклад №363 з 06.10.2015 р. по теперішній час; заяву про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, яку ОСОБА_9 склала 22.02.2017; рішення від 11.05.2017 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, відповідно до якого ОСОБА_9 (категорія працездатності - працездатний, не здійснює догляду) та ОСОБА_10 (категорія працездатності - дитина до 18 років) була призначена грошова допомога на проживання з 22.02.2017 по 21.08.2016 р. щомісячний розмір якої становив 884 грн.; заяву про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, яку ОСОБА_9 склала 23.08.2017; довідку Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова за формою «ОК-5» за вих. № 16362/30-04 від 22.08.2017 про отримання ОСОБА_9 виплат соціальної допомоги при народженні дитини в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради в період з травня 2013 року по квітень 2016 року включно; витяг з реєстру платників єдиного податку від 30.03.2017, відповідно до якого ОСОБА_9 , зареєстрована як фізична особа- підприємець. Місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 ; протокол № 27 від 08.11.2017 засідання робочої групи щодо приймання рішення про скасування довідок внутрішньо переміщених осіб Московського району м.Харкова про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_9 № 6343023531 та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_10 № 6343023532; наказ №20-05/К-в від 20.05.201 Зр ТОВ «Епіцентр К» гіпермаркет №2 м.Харків про надання ОСОБА_9 , касиру торгівельного залу відділу кас гіпермаркету №2 м.Харкова відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.05.2013 по 01.04.2016; свідоцтво про народження ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Харкові, батьками якого вказано: батько - ОСОБА_16 , мати - ОСОБА_9 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини від 23.04.2013; довідку КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка №13», вих.№274 від 23.03.2018року про перебування ОСОБА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на обліку у закладі з 30.07.2015; повідомлення КНП «Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради від 06.09.2019рпро перебування ОСОБА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 під наглядом фахівців КНП «Міська дитяча поліклініка №2» після виписки із пологового будинку до березня 2015 року та про вибуття 20.03.2015 року хлопчика з матір'ю на постійне місце проживання у Салтівський мікрорайон м.Харкова; повідомлення УПСЗН адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради від 04.09.2019 про те що, ОСОБА_9 яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживала за адресою: АДРЕСА_3 , перебувала на обліку в Управлінні та отримувала на ОСОБА_10 : допомогу при народженні дитини - з 01.04.2013 по 30.04.2015; допомогу по догляду за дитиною до 3-х років - з 20.05.2013 р. по 30.06.2014 та з 01.05.2015 по 01.04.2016.
В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду про невинуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та її виправдання. Зазначає, що судом безпідставно не було взято до уваги та не надано належної оцінки доказам сторони обвинувачення, а саме: показанням свідка обвинувачення ОСОБА_17 , яка чітко зазначила, що, ОСОБА_9 разом зі своїм чоловіком та сином винаймала у неї частину будинку за адресою: АДРЕСА_3 , та проживала за вищевказаною адресою в період, приблизно з 2013 по 2016 роки, що також підтверджує той факт, що обвинувачена проживала у м.Харкові задовго до подій на сході України.
Також зазначає про те, що показання представника потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 послідовні, стабільні та конкретні, у зв'язку з чим критичне ставлення до них судом вважаю безпідставним.
Крім того, на думку апелянта, факт проживання обвинуваченої ОСОБА_9 на території м.Харкова з 2013 року, що у свою чергу, підтверджує факт надання нею недостовірних відомостей Управлінню соціального захисту населення з метою обману для отримання грошової допомоги, підтверджується також наступними доказами сторони обвинувачення: довідкою Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова за формою «ОК-5» за вих. № 16362/30-04 від 22.08.2017 про отримання ОСОБА_9 виплат соціальної допомоги при народженні дитини в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради в період з травня 2013 року по квітень 2016 року включно; наказом №20-05/К-в від 20.05.201 Зр ТОВ «Епіцентр К» гіпермаркет №2 м.Харків про надання ОСОБА_9 , касиру торгівельного залу відділу кас гіпермаркету №2 м.Харкова відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.05.2013 по 01.04.2016; свідоцтвом про народження ОСОБА_20 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Харкові, батьками якого вказано: батько - ОСОБА_16 , мати - ОСОБА_9 ; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини від 23.04.2013; повідомленням КНП «Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради від 06.09.2019рпро перебування ОСОБА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 під наглядом фахівців КНП «Міська дитяча поліклініка №2» після виписки із пологового будинку до березня 2015року та про вибуття 20.03.2015року хлопчика з матір'ю на постійне місце проживання у Салтівський мікрорайон м.Харкова; повідомленням УПСЗН адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради від 04.09.2019 про те що, ОСОБА_9 яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживала за адресою: АДРЕСА_3 , перебувала на обліку в Управлінні та отримувала на ОСОБА_10 : допомогу при народженні дитини - з 01.04.2013по 30.04.2015; допомогу по догляду за дитиною до 3-х років - з 20.05.2013 р.по 30.06.2014 таз 01.05.2015 по 01.04.2016.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченої та її захисників, які заперечували проти її задоволення та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема положеннями ст. 91 та ст. 94 КПК України.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний чи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
Крім того згідно з п. 15 ст. 7, ст. 22 КПК України однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості. При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону суд виконав в повному обсязі.
Прокурором було порушено питання про повторне дослідження обставин, які на його переконання досліджені судом першої інстанції неповно та з порушенням, просив допитати представника потерпілого, свідків, дослідити письмові докази.
З огляду на викладене та вимоги ч.3 ст.404 КПК України, підстави для задоволення такого клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та обставин, відсутні. Положення ч.3 ст. 404 КПК України визначають умови за яких суд апеляційної інстанції зобов'язаний дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та може дослідити докази. Проте таких підстав не наведено. На думку колегії суддів, клопотання прокурора обумовлене незгодою з прийнятим судовим рішенням і висновками суду, викладеними в цьому рішенні, що, у розумінні положень ч.3 ст.404 КПК України, само по собі не є підставою для повторного дослідження обставин провадження і наявних у провадженні доказів при апеляційному розгляді.
Судом першої інстанції в межах судового розгляду було досліджено докази, в тому числі допитані обвинувачена, представник потерпілого, свідки та досліджено документи.
Суд першої інстанції надав оцінку вказаним відомостям та доказам, перевірив їх з приводу належності та допустимості.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування дії обвинуваченої ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України.
Відповідно до ч. 1ст. 190 КК України- заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
При цьому, відповідно до обвинувального акту, визначено спосіб вчинення шахрайства саме шляхом обману.
Так, обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов'язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо або несвідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.
Обман при шахрайстві застосовується винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов'язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов'язковою умовою визнання обману ознакою об'єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.
Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
При цьому, отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
Така позиція відображена у Постанові Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності».
Натомість, в судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано належних, допустимих та достовірних доказів що ОСОБА_9 мала умисел на обман держави для заволодіння грошовими коштами, та надала до Управління недостовірні дані під час оформлення довідки про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, щодо дати переміщення, тобто що вона 02.02.2015року вимушено переїхала до м.Харкова.
Не надано таких доказів й суду апеляційної інстанції.
Тому, висновки суду першої інстанції, що покази представника потерпілого, свідків, не підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_9 в інкримінованому їй діянні є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст.90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Тому, в кримінальному провадженні можуть бути прийняті судом як преюдиціальні лише факти про наявність або відсутність якоїсь події, встановленої в порядку некримінального судочинства.
В кримінальному провадженні застосування преюдиції повинно узгоджуватися з конституційним положенням презумпції невинуватості (це положення закріплено у ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України). Тому якщо рішення некримінального суду закріплює певні преюдиціальні факти на користь обвинуваченого, встановлює законність його дій, то воно повинно розглядатись як сумніви щодо винуватості.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції при ухваленні остаточного рішення обґрунтовано прийняв до уваги рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року, яке набуло чинності та відповідно до якого було встановлено порушення прав ОСОБА_9 на соціальний захист та встановлено безпідставність доводів щодо того, що ОСОБА_9 подано недостовірні відомості щодо дати вимушеного внутрішнього переміщення з території проведення антитерористичної операції.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_9 надала недостовірні відомості щодо строку, з якого вона перебувала на території м. Харкова, в даному випадку не можуть свідчити на користь сторони обвинувачення. Законність виплат, отримання яких інкримінується ОСОБА_9 , встановлено рішенням суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої на підставі об'єктивної оцінки кожного наданого стороною обвинувачення доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку зробили обґрунтований висновок про недоведення вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та необхідність виправдання останньої.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора, є необґрунтованими, зводяться по суті до переоцінки доказів у кримінальному провадженні, котрим дана оцінка в їх сукупності за внутрішнім переконанням суду. Вирок суду належним чином вмотивований та відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного вироку, не вбачається.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Московського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2020 року у відношенні ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий -
Судді: