30 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11493/20 пров. № А/857/4683/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію,
суддя у І інстанції Гулкевич І.З.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту судового рішення 20 січня 2021 року,
07 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ) щодо встановлення з 01 вересня 2012 року невірного розміру підвищення до пенсії за вислугу років, призначеної йому за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за нормами чинними для відповідної посади на 01 квітня 2012 року від 07 червня 2012 року № ХВ-50843, наданої Львівським обласним військовим комісаріатом, виходячи з 80 % сум грошового забезпечення, при здійсненні її перерахунку з 01 липня 2012 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23 квітня 2012 року «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та бездіяльність у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2017 року включно із встановленням розміру підвищення до пенсії з 01 вересня 2012 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за нормами чинними для відповідної посади на 01 квітня 2012 року, виходячи із 89 % відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2017 року включно, із встановленням підвищення до пенсії з 01 вересня 2012 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за нормами чинними для відповідної посади на 01 квітня 2012 року від 07 червня 2012 року № ХВ-50843, наданої Львівським обласним військовим комісаріатом, виходячи із 89% відповідних сум грошового забезпечення, та виплатити однією сумою заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком з врахуванням індексації пенсії за вказаний період;
- встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов'язати ГУ ПФУ подати суду звіт про виконання рішення, а також встановити спосіб і порядок виконання цього рішення суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 380/11493/20, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що збільшення пенсії позивачу проведено ГУ ПФУ у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 355 з урахуванням обмежень розмірів пенсій, встановлених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, виходячи з грошового забезпечення військовослужбовців згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1294. Даних про зменшення відповідачем основного розміру пенсії, призначеної позивачу з 89% грошового забезпечення до 80% за період з квітня 2012 року по 31 грудня 2017 року, суд не встановив. При цьому суд погодився з доводами відповідача, що позивач безпідставно ототожнив визначення підвищення пенсії із перерахунком розміру призначеної пенсії у зв'язку із збільшенням розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців і помилково вказує на необхідність застосування 89% основного розміру призначеної йому пенсії за віком замість механізму підвищення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 355.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо обчислення невірного максимального розміру пенсії за вислугу років, призначеної йому за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за нормами чинними для відповідної посади на 01 квітня 2012 року від 07 червня 2012 року № ХВ-50843, наданої Львівським обласним військовим комісаріатом, виходячи з 80% сум грошового забезпечення, при здійсненні її перерахунку з 01 липня 2012 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23 квітня 2012 року «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років з 01 липня 2012 року з проведенням обчислення максимального її розміру включно з підвищенням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за нормами чинними для відповідної посади на 01 квітня 2012 року від 07 червня 2012 року № ХВ-50843, наданої Львівським обласним військовим комісаріатом, виходячи із 89% відповідних сум грошового забезпечення, за період 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2017 року та здійснити виплату перерахованої пенсії за вказаний період з врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
31 березня 2021 року скаржником подано до апеляційного суду доповнення до апеляційної скарги. Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 303 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Оскільки, доповнення до апеляційної скарги подано з пропуском такого строку, суд апеляційної інстанції не враховує таке при розгляді цієї апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому наполягав на законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 01 січня 1999 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення.
З 01 січня 2003 року позивачу встановлено пенсію у розмірі 89% грошового забезпечення.
23 квітня 2012 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 355), пунктом 1 якої установлено з 1 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 року до 23% та з 1 січня 2013 року до 35%.
На виконання вимог цієї постанови Львівським обласним військовим комісаріатом видано довідку від 07 червня 2012 року № ХВ 50843 про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23 квітня 2012 року грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними на 01 квітня 2012 року становить 3545,38 грн, з яких посадовий оклад 1085,00 грн, оклад за військовим званням 130,00 грн, надбавка за вислугу років 35% - 425,25 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% - 820,13 грн, надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% - 108,50 грн та премія 90% - 976,50 грн.
На виконання вимог Постанови № 355 ГУ ПФУ визначено розмір підвищення до пенсії позивачу з 01 липня 2012 року та донараховано 262,12 грн - 11% від 2382,87 грн.
Так, з протоколу про перерахунок пенсії вбачається, що підвищення за Постановою № 355 в 11% від 2382,87 грн складає 262,12 грн, а максимальний розмір - 453,43 грн.
Позивач, не погоджуючись із розрахунком підвищення на виконання вимог Постанови №355, звернувся до ГУ ПФУ із заявою, у якій просив повідомити підстави зменшення розміру його пенсії з 89 до 80 відсотків, на яку відповідач листом від 20 листопада 2020 року за № 8075-8154/Є-52/8-1300/20 повідомив, що розмір підвищення до пенсії з 01 липня 2012 року відповідно до Постанови № 103 розраховувався у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, згідно діючого на цю дату Закону № 2262 та на підставі довідки Львівського обласного військового комісаріату від 07 червня 2012 року № ХВ 50843. Також зазначив, що максимальний розмір підвищення пенсії відповідно до постанови № 355 визначався як різниця між розміром пенсії станом на 01 січня 2008 року та розміром пенсії, визначеним на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01 квітня 2012 року.
ОСОБА_2 не погодився із такими діями ГУ ПФУ та звернувся до адміністративного суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Як передбачено частинами 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до статті 55 цього Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Отже, на думку апеляційного суду, норми статей 51, 55 Закону № 2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Висновок аналогічного характеру міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а.
У справі, що розглядається, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у зв'язку із тим, що пенсійний орган при встановленні розміру підвищення до пенсії, передбаченого Постановою № 355, виходив із 80 %, а не 89% суми грошового забезпечення станом на 01 квітня 2012 року, а отже спірні суми не були нараховані і є спірними.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зобов'язання ГУ ПФУ здійснити з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2017 року перерахунок розміру підвищення до його пенсії лише 07 грудня 2020 року, апеляційний суд приходить до переконання, що такі позовні вимоги слід залишити без розгляду.
Будь-яких поважних причин звернення до адміністративного суду із пропуском встановленого строку позивачем не наведено і судом першої інстанції питання поновлення такого строку не вирішувалося.
Приписами частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із приписами пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 319, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 380/11493/20 та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко