ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 квітня 2021 року м. Київ №640/5452/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
провизнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №345/5 (зі змінами від 05.02.2020 №408/5);
- поновити в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, які скасовані наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №345/5 (зі змінами від 05.02.2020 №408/5);
- стягнути на користь позивачки судовий збір в сумі 2732,31 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та витрати на професійну правову допомогу.
Ухвалою від 17.03.2020 суд у складі судді Васильченко І.П. відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 17.03.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивачки про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 20.10.2020 №605 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Васильченко І.П. дану справу, відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями, за результатами якого визначено суддю Шейко Т.І.
Ухвалою суду від 20.10.2020 суддя Шейко Т.І. прийняла до свого провадження дану справу, розгляд якої вирішено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
24.03.2020 до суду звернувся адвокат Котягін А.С. в інтересах ОСОБА_3 з клопотанням, в якому просив залучити до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , обґрунтовуючи тим, що рішення у справі може вплинути на її права та інтереси, оскільки оскаржуваний наказ відповідача прийнятий за наслідками розгляду його скарги, поданої в її інтересах.
Однак, суд дійшов висновку про відсутність необхідності задовольнити вказане клопотання.
Також суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження в даній адміністративній справі, вмотивоване тим, що даний спір, незважаючи на участь у ньому суб'єкта владних повноважень, є похідним від приватно-правового спору, пов'язаного із питаннями правомірності переходу частки в статутному капіталі суб'єкта господарювання, правомірності набуття права власності на об'єкт нерухомого майна і може впливати на майнові права та інтереси відповідних осіб, тому цей спір не є публічно-правовим і не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування такої позиції відповідач вказав на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №826/9341/17.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд дійшов висновку, що даний спір є виключно публічно-правовим і його вирішення жодним чином не стосується та не може стосуватися майнових прав та інтересів позивачки, яка є державним реєстратором і здійснювала реєстраційні дії та приймала рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо майна третіх осіб, які не є стороною у справі.
На переконання суду, правова позиція Великої Палати Верховного Суду в справі №826/9341/17, на яку посилається відповідач, не підлягає застосуванню в даній адміністративній справі, оскільки обставини, встановлені судом у вказаній справі, є відмінними від обставин, що мають місце у даній адміністративній справі. Так, звернення до суду із позовом у справі №826/9341/17 обумовлене незгодою позивача з наказом Мін'юсту, спрямоване на захист його цивільного (майнового) права, та стосується фактично визнання права власності на нерухоме майно. Тоді як в даній адміністративній справі предмет спору жодним чином не стосується майнових прав позивачки і спрямований на захист її прав та інтересів у сфері виключно управлінської діяльності відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала на протиправність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України з огляду на порушення процедури його прийняття та його необґрунтованість по суті.
Згідно з доводами позивачки порушення процедури прийняття відповідачем оскаржуваного наказу полягає в тому, що її належним чином не повідомлено про розгляд скарги та доповнень до неї, не надіслано копій скарги з доповненнями, що позбавило її можливості бути присутньою під час розгляду скарги та надати усні і письмові пояснення з метою спростування доводів скаржника.
Уважає, що скарга від імені ОСОБА_3 підписана неуповноваженою особою - адвокатом Котягіним А.С., який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 23.03.2018, виданої ОСОБА_3 . Однак, за наявною у позивачки інформацією у цей період часу скаржниця перебувала за кордоном і не могла надати згадану довіреність.
Наказ не містить викладу мотивів, з яких виходив відповідач, скасовуючи прийняті позивачкою рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.10.2019 № 49095734, 49095587, 49095332. При цьому в цій частині оскаржуваного наказу відповідач вирішив питання не щодо дотримання державним реєстратором процедури, а питання щодо прав на об'єкти нерухомого майна.
Скасовуючи реєстраційну дію від 09.10.2019 №13941050034000693, відповідач не врахував ухвали слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 26.12.2019 у справі №440/1734/15-к, якою накладено арешт на 100% корпоративних прав ПП «Продукти-Каргіл», шляхом заборони особам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації, вносити будь-які зміни до установчих документів ПП «Продукти-Каргіл».
Також відповідачем безпідставно не взято до уваги те, що при здійсненні реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реєстрації права власності на них за ОСОБА_4 , позивачка обґрунтовано врахувала акт від 09.10.2019 приймання-передачі нерухомого майна із статутного капіталу ПП «Продукти-Каргіл» та протокол загальних зборів засновників (учасників) ПП «Продукти-Каргіл» від 09.10.2019 №09/10/2.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, стверджуючи про дотримання процедури прийняття оскаржуваного наказу та його обґрунтованість. Зазначив, що позивачку належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду скарги ОСОБА_3 та доповнень до неї, копії яких надіслано на її службову адресу. Оскаржуваний наказ видано на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, про що зазначено в тексті наказу, в якому відображено встановлені Комісією допущені позивачкою порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації, тому викладені у цьому висновку обставини не було потреби дублювати в наказі. Об'єктивність розгляду скарги щодо позивачки забезпечена шляхом перевірки відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Станом на час видання оскаржуваного наказу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не було інформації про ухвалу слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 26.12.2019 у справі №440/1734/15-к. Інформацію про цю ухвалу внесено до названого Реєстру 14.02.2020, тобто після видання наказу.
У відповіді на відзив позивачка заперечила доводи відповідача про правомірність оскаржуваного наказу.
Ознайомившись із матеріалами справи суд встановив, що з 20.09.2018 ОСОБА_3 стала одноосібним власником ПП «Продути-Каргіл» (ідентифікаційний код юридичної особи 33805450).
Упродовж вересня-жовтня 2019 року державний реєстратор КП «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1 здійснила низку реєстраційних дій та прийняла декілька рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію прав щодо ПП «Продукти-Каргіл», а саме:
1) 09.10.2019 здійснила реєстраційні дії в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №13941050034000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» №13941070035000693 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» №13941050036000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та №13941050037000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичних особи» щодо ПП «Продукти-Каргіл» (код ЄДРПОУ 33805450), відповідно до яких, поміж іншого, змінено склад учасників цього підприємства шляхом заміни ОСОБА_3 на ОСОБА_4 ;
2) прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 09.10.2019 №49095734, 49095587, 49095332, на підставі яких відкрито відповідні розділи Державного реєстру прав №№1933620346206, 1933613446206, 1933601546206 та внесено записи про право власності ОСОБА_4 №№33606111, 33606358, 33606486 щодо майна, яке належало ПП «Продукти-Каргіл».
Не погоджуючись із такими діями та рішеннями державного реєстратора ОСОБА_1 , адвокат Котягін А.С. від імені ОСОБА_3 звернувся до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі також - Комісія) зі скаргою від 23.10.2019 та в подальшому з доповненнями до неї від 11.11.2019 №6/ПК, від 14.11.2019 №9/ПК, від 05.12.2019 №12/ПК та від 06.12.2019 №13/ПК.08.2016.
Комісія погодилася з викладеними у скарзі та в доповненнях до неї доводами скаржника та у висновку від 12.12.2019 рекомендувала Мін'юсту задовольнити скаргу та, поміж іншого, скасувати оскаржувані дії та рішення державного реєстратора ОСОБА_1 . У висновку в скороченому та в розширеному варіанті викладено мотиви, якими керувалася Комісія.
На підставі згаданого висновку Комісії Мін'юст видав наказ від 03.02.2020 №345/5 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), яким, зокрема:
- у повному обсязі задовольнив скаргу адвоката Котягіна А.С. в інтересах ОСОБА_3 від 23.10.2019 з доповненнями від 11.11.2019 №6/ПК, від 14.11.2019 №9/ПК, від 05.12.2019 №12/ПК, від 06.12.2019 №13/ПК;
- скасував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 09.10.2019 №13941050034000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», №1394107003500693 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані з' змінами в установчих документах», №13941050036000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та №13941050037000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичних особи», здійснені державним реєстратором КП «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1 щодо ПП «Продукти-Каргіл»;
- скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.10.2019 №№49095734, 49095587, 49095332, прийняті державним реєстратором КП «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1
Зазначеним наказом також скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно вчинені та прийняті іншими суб'єктами державної реєстрації.
У подальшому наказом Мін'юсту від 05.02.2020 №408/5 до оскаржуваного наказу від 03.02.2020 №345/5 внесено зміни шляхом викладення його в новій редакції. В частині, що стосується державного реєстратора ОСОБА_1 , зазначений наказ залишився незмінним.
Оцінюючи оскаржуваний наказ з урахуванням внесених до нього змін, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 (далі - Положення №228), Міністерство юстиції України є центральним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Пунктом 4 Положення №228 передбачено, що Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань:
- здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, в тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до закону, та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені законом; державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (підпункт 83-7);
- забезпечує створення, ведення та функціонування Державного реєстру актів цивільного стану громадян; Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Єдиного реєстру громадських формувань; Реєстру громадських об'єднань; Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності; Реєстру символік громадських об'єднань (підпункт 83-19).
Відповідно до пункту 10 Положення №228 Міністерство юстиції України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі також - Закон №755-IV).
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень і спрямований на забезпечення виконання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон №1952-ІV) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частин першої та другої статті 34 Закону №755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги: на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Частиною п'ятою статті 34 названого Закону визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;
3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;
4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку.
Згідно з частиною шостою цієї ж статті Закону №755-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема, про:
1) відмову в задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції;
б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду документів.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У свою чергу пунктом 7 частини першої статті 7 Закону №1952-VI визначено, що до повноважень Міністерства юстиції України належить, поміж іншого, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав. регламентовано 37 Закону №1952-VI.
Так, відповідно до частин першої та другої указаної статті рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Частиною п'ятою статті 37 Закону №1952-IV встановлено вимоги до скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України, що подається особою, яка вважає, що її права порушено. Така скарга подається у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Частиною шостої цієї ж статті визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: відмову у задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення, зокрема, про: скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором.
Процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту відповідно до законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі також - Порядок №1128)
Згідно з пунктом 2 указаного Порядку для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Відповідно до пункту 2 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5 (далі - Положення №37/5), Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених, зокрема, Законом №1952-VI та Порядком №1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги (пункт 4 Порядку №1128).
Пунктом 8 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Як вбачається зі скарги адвоката Котягіна А.С. від 23.10.2019, поданої від імені ОСОБА_3 , остання з 20.09.2018 є єдиним власником ПП «Продукти-Каргіл», жодних рішень з указаної дати щодо продажу свого майна не приймала, тому уважає протиправними здійснені державним реєстратором ОСОБА_1 09.10.2019 реєстраційні дії в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за:
- №13941050034000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи»;
- №13941070035000693 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах»;
- №13941050036000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи»;
- №13941050037000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичних особи»,
в результаті яких власником згаданого вище підприємства стала ОСОБА_4 , а директором ОСОБА_6 .
Також протиправним ОСОБА_3 уважала рішення державного реєстратора ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.10.2019 №№49095734, 49095587, 49095332, на підставі яких ОСОБА_4 , що безпідставно стала власником ПП «Продукти-Каргіл», отримала у власність майно підприємства і в подальшому продала його іншій особі.
В доповненнях до скарги від 11.11.2019 №6/ПК, від 14.11.2019 №9/ПК, від 05.12.2019 №12/ПК та від 06.12.2019 №13/ПК адвокат Котягін А.С. від імені ОСОБА_3 додатково просив скасувати реєстраційні дії, здійснені в подальшому іншими державними реєстраторами щодо ПП «Продукти-Каргіл» та рішення про державну реєстрацію прав на належне підприємству майно, які є похідних від здійснених позивачкою реєстраційних дій та прийнятих нею рішень.
Аналіз змісту вищевказаної скарги з доповненнями до неї дає підстави суду дійти висновку, що її оформлення відповідає вимогам Закону №755-IV та Закону №1952-IV, оскільки вона містить ім'я скаржника, його місце проживання, а також ім'я представника скаржника, який подав скаргу; реквізити оскаржуваних дій та рішень державного реєстратора; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги з посиланням на норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; відомості про відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; підпис представника скаржника, що подав скаргу, із зазначенням дати складання скарги. До скарги додані засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті здійснення державним реєстратором оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваних рішень. До скарги долучено засвідчену належним чином копію довіреності представника на підтвердження його повноважень. Вказана довіреність в установленому порядку посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І. 20.03.2018, тому суд не вбачає підстав, для відмови Комісією у прийнятті скарги до розгляду.
Суд критично сприймає доводи позивачки про те, що скарга від імені ОСОБА_3 подана неуповноваженою особою - адвокатом Котягіним А.С., вмотивовані тим, що вказана довіреність видана останньому з порушенням законодавства, оскільки станом на час її видачі та посвідчення відповідним приватним нотаріусом 20.03.2018 у місті Львові, ОСОБА_3 була відсутня в Україні, тому названий адвокат не може вважатись її уповноваженим представником і подавати від її імені скарги до Мін'юсту.
Така позиція суду обґрунтовується тим, що суду не надано жодних доказів на підтвердження недійсності вищевказаної довіреності.
Стосовно доводів позивачки про неповідомлення її про розгляд скарги та ненадання копії скарги суд зазначає наступне.
Пунктами 9, 10, 11 Порядку №1128 передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, вони подають комісії засвідчену копію відповідного рішення суду.
З наведеного можна дійти висновку, що Мін'юст повинен обрати і дотримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб'єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнані про подання скарги, предмет скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення суб'єкта оскарження про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача мають свідчити про його поінформованість, а також про об'єктивну спроможність суб'єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Мін'юсту свою позицію щодо доводів скарги.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.04.2019 у справі №826/9791/17 та від 19.06.2019 у справі №826/14385/16.
Як зазначив Верховний Суд у вищевказаних постановах, використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку №1128 слово «обов'язково» для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Мін'юст має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
Недотримання порядку розгляду скарги не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.
Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги.
Обставини щодо повідомлення, зокрема, державного реєстратора про розгляд скарги щодо нього повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 року №37/5 (далі - Положення №37/5).
Так, пунктом 3 Розділу III Положення № 37/5 визначено, що секретар Комісії завчасно повідомляє членів комісії, а також скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді.
Розгляд питання на засіданні Комісії включає виступи членів комісії та скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб з питання, що розглядається (пункт 4 Розділу III Положення № 37/5).
Таким чином, державний реєстратор ОСОБА_1, дії та рішення якої оскаржувалися до Комісії, мала право бути завчасно обізнаною щодо дати розгляду скаргу та отримати необхідні матеріали з цього приводу не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги, і на підставі цих матеріалів мала право підготувати свої пояснення для виступу на засіданні Комісії.
Як вбачається з листа Державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 04.12.2019 №4889/14.2-11о о 12:55 год. 03.12.2019 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-komisii-05-grudnya-2019-roku було розміщене таке оголошення:
« 05.12.2019 за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, кабінет №1103 відбудеться засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Запрошуються скаржники/їх представники та заінтересовані особи для розгляду наступних скарг:
На 14 год. 40 хв. розгляд по суті скарги адвоката Котягіна А.С. в інтересах ОСОБА_3 від 23.10.2019 №1/ПК, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2019 за №36939-33-19, з доповненнями до неї від 14.11.2019 №9/ПК, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14.11.2019 за №39784-33-19.
Типи об'єктів нерухомого майна:
навіс для транспорту літ. «Г1»;
відділення прийому сировини літ «В-1»;
вагова на 30 і 60 тон літ. «Д-1»;
склад літ. «Б-1»;
цех по виробництву комбікормів.
Адреса: АДРЕСА_1 .
Суб'єкти оскарження: державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1; приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Залецька Н.М., державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк П.Т.
Заінтересовані сторони: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Розгляд по суті скарги ОСОБА_3 в особі адвоката Котягіна А.С. від 23.10.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2019 за №36939-33-19.
Щодо приватного підприємства «Продукти-Каргіл» (код за ЄДРПОУ 33805450).
Суб'єкт оскарження: державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1
Заінтересовані сторони: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 »
Судом встановлено, що позивачка ознайомилася із указаним оголошенням, оскільки у подальшому адвокат ОСОБА_10 від її імені звернувся до Комісії із заявою від 04.12.2019 про перенесення розгляду скарги на іншу дату з огляду на те, що всупереч Порядку №1128 таке оголошення опубліковане менш як за два дні до проведення розгляду скарги та позивачці не надано копії скарги та доданих до неї документів. Указана заява надійшла до Мін'юсту та була зареєстрована 04.12.2019 за №42657-33-19.
З витягу з протоколу засідання Комісії від 05.12.2019 №103 вбачається, що Комісією прийнято рішення про перенесення розгляду скарги на іншу дату.
Беручи до уваги, що позивачка була обізнана про прийняття Комісією до розгляду вищевказаної скарги стосовно неї, просила відкласти розгляд скарги, призначений на 05.12.2019, то суд уважає, що вона могла і повинна була цікавитися інформацією щодо розгляду цієї скарги, зокрема, шляхом моніторингу веб-сайту Мін'юсту щодо отримання необхідної інформації.
З листа Державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 10.12.2019 №4994/14.2-11 вбачається, що о 14:05 год 10.12.2019 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-komisii-12-grudnya-2019-roku було розміщене таке оголошення:
« 12 грудня 2019 року за адресою: м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, 15 в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Запрошуються скаржники/їх представники та заінтересовані особи/їх представники для розгляду наступних скарги:
На 15 год. 20 хв. розгляд по суті скарги ОСОБА_3 в особі адвоката Котягіна А.С. від 23.1.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2019 за №36939-33-19, доповнення до скарги від 11.11.2019 №6/ПК, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11.11.2019 за №38947-33-19, та доповнення до скарги від 14.11.2019 №9/ПК, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.11.2019 за №39784-33-19.
Щодо приватного підприємства «Продукти-Каргіл» (код за ЄДРПОУ 33805450).
Суб'єкт оскарження: державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1
Заінтересовані сторони: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 »
Однак, суд уважає, що вищевказане оголошення оприлюднене з порушенням строку, визначеного пунктом 10 Порядку №1128.
Указаною правовою нормою встановлено обов'язок суб'єкта розгляду скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті повідомити особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги.
В контексті цієї правової норми словосполучення «не пізніш як за два дні до розгляду скарги по суті» означає, що до дня розгляду скарги має бути ще повних два дні. Отже, оголошення про розгляд скарги 12.12.2019 з метою дотримання визначеного законодавством вказаного дводенного строку щодо повідомлення позивачки мало би бути опубліковане 09.12.2019. Саме від цієї дати до дня розгляд скарги було би два повних дня.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 255 ЦК України визначено, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
В контексті викладеного суд уважає, що словосполучення «не пізніш як за два дні до розгляду скарги по суті» означає, що до дня розгляду скарги має бути ще повних два дні. Отже, оголошення про розгляд скарги 12.12.2019 з метою дотримання визначеного законодавством вказаного дводенного строку щодо повідомлення позивачки мало би бути опубліковане до кінця робочого дня Мін'юсту 09.12.2019. Саме від цієї дати до дня розгляд скарги було би два повних дня.
Зважаючи на викладене, оприлюднення вищевказаного оголошення Мін'юсту на його вебсайті о 14:05 год 10.12.2019 відбулося фактично за один день до розгляду скарги, призначеного на 12.12.2019, тому не може бути розцінене судом як належне повідомлення позивачки за два дні до розгляду скарги.
Суд також критично сприймає доводи відповідача про надіслання позивачці на її службову адресу: 79495, Львівська обл., місто Львів, місто Винники, вулиця Галицька, будинок 20 в установленому порядку копії скарги адвоката Котягіна А.С. в інтересах ОСОБА_3 та доданих до неї документів листом від 26.11.2019 №7101/19.2.1/-19 на 9 аркушах.
Така позиція суду полягає в тому, що за відсутності належних доказів на підтвердження факту направлення цього листа на адресу позивачки, саме по собі надання його копії суду не є підтвердженням цієї обставини.
Окрім того, суд звертає увагу, що вищевказана скарга розміщена на 4 аркушах та в ній вказано 11 додатків на 46 аркушах, тоді як у вищевказаному листі Мін'юсту зазначено про скаргу та додатки до неї на 9 аркушах.
Окрім того, Мін'юст отримав доповнення до вищевказаної скарги від 11.11.2019 №6/ПК, від 14.11.2019 №9/ПК, від 05.12.2019 №12/ПК та від 06.12.2019 №13/ПЕ з додатками. Проте, докази щодо надіслання їх копій державному реєстратору ОСОБА_1 суду також не надано.
Як зазначалося вище, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду скарги Комісією.
Попри те, що позивачка належним чином не була повідомлена про розгляд скарги адвоката Котягіна А.С. в інтересах ОСОБА_3 , Мін'юст розглянув його скаргу, встановивши порушення нею вимог законодавства при здійсненні реєстраційних дій та прийнятті рішень про державну реєстрацію прав.
Незабезпечення можливості державного реєстратора взяти участь у розгляді скарги та/або надати письмові пояснення щодо суті скарги, яка стосується її безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки скарги щодо неї та обґрунтованість прийнятого за наслідками розгляду скарги рішення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2019 у справі №826/9046/16.
Крім того, як зазначив Верховний Суду в постанові від 18.06.2020 у справі №820/1063/17, неповідомлення, зокрема, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Беручи до уваги викладене, суд уважає, що розгляд Комісією 12.12.2019 скарги адвоката Котягіна А.С. в інтересах ОСОБА_3 з доповненнями до неї, зокрема, в частині, що стосується державного реєстратора ОСОБА_1 , відбувся з порушенням установленої законодавством процедури, що свідчить про неналежне виконанням відповідачем його повноважень та здійсненням їх не у спосіб, передбачений законом. Відтак, оскаржуваний наказ Мін'юсту зі змінами, внесеними наказом від 05.02.2020 №408/5, в частині що стосується державного реєстратора ОСОБА_1 , прийнятий на підставі висновку Комісії від 12.12.2019, є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 06.07.2018 у справі №826/3442/17, та від 20.05.2019 у справі №826/9046/16.
Водночас суд звертає увагу, що позивачка, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, просила визнати протиправним і скасувати оскаржуваний наказ Мін'юсту з урахуванням внесених до нього змін наказом від 05.02.2020 №408/5 у повному обсязі. Однак, в іншій частині, яка не стосується позивачки, підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу відсутні, що обгрунтовується таким.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Ураховуючи викладене, оскаржуваний наказ Мін'юсту за своїми ознаками є індивідуальним актом, що стосується прав та інтересів визначених у ньому осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами першою та третьою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з частиною другою статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема: про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єкті у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів.
Аналіз викладених вище правових норм дає підстави суду стверджувати, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення ї прав тими рішеннями, діями чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які оскаржуються.
Під порушенням прав та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, які спричинені рішеннями чи діями суб'єктів владних повноважень.
При цьому особа, що звернулася до суду з позовом, повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, окрім позивачки, він також стосується прав та інтересів інших осіб: державного реєстратора КП «Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович І.І., приватних нотаріусів Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., Залецької Н.М. та Кулиняка І.Я., державних реєстраторів Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П.Т. та ОСОБА_11 .
Позивачка в позовній заяві не вказала, яким чином оскаржуваний наказ Мін'юсту в частині, яка стосується прав та інтересів інших осіб, впливає на її права та інтереси.
Наведене свідчить про відсутність предмету захисту в суді в цій частині оскаржуваного розпорядження, що у свою чергу є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову щодо оскарження наказу Мін'юсту від 03.02.2020 №345/5 (зі змінами від 05.02.2020 №408/5), що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.
Разом з тим суд уважає, що для відновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, достатнім буде визнання частково протиправним і скасування вищевказаного наказу Мін'юсту, що зумовлює необхідність відмови судом у задоволенні її позовної вимоги про поновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій, які скасовані наказом відповідача від 03.02.2020 №345/5 (зі змінами від 05.02.2020 №408/5).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими і встановлених судом обставин достатньо для того, щоб частково задовольнити позовні вимоги.
При цьому суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Визначаючи розмір відшкодування судових витрат, суд виходить із того, що оскаржуваний наказ Мін'юсту зі змінами, внесеними наказом від 05.02.2020 №408/5, стосується прав та інтересів семи осіб разом позивачкою. Визнавши його протиправним і скасувавши лише в частині, що стосується позивачки, суд, таким чином, задовольнив лише 1/7 частину її позовної вимоги про визнання протиправним і скасування цього наказу. При цьому у задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
Відтак, у зв'язку з частковим задоволенням позову понесені позивачкою судові витрати підлягають відшкодуванню в розмірі 1/7 від загального розміру понесених нею судових витрат.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачка сплатила судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., що підтверджується квитанцією від 03.03.2020, тому їй належить відшкодувати 300,29 грн.
Судові витрати в розмірі 630,31 грн., понесені у зв'язку зі сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову, позивачці відшкодуванню не підлягають з огляду на те, що ухвалою суду від 17.03.2020 їй відмовлено у задоволенні цієї заяви.
Керуючись статтями 2, 77, 242, 243, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Адміністративний позов Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №345/5 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» з урахуванням змін, внесених наказом від 05.02.2020 №408/5, в частині, що стосується державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1, а саме:
- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій від 09.10.2019 №13941050034000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», №13941070035000693 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», №13941050036000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та №13941050037000693 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичних особи», здійснених державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1 щодо Приватного підприємства «Продукти-Каргіл» (ідентифікаційний код 33805450);
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.10.2019 №49095734, 49095587, 49095332, прийнятих державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України 630,31 грн. (шістсот тридцять гривень 31 коп.) судових витрат.
Позивач: Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: Мостиський район, с. Годині; поштова адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Міністерство юстиції України (01002, м. Київ, вуд. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко