Справа № 947/28028/19
Провадження № 2/947/1174/21
23.04.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
судді Пучкової І.М.,
за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , орган опіки та піклування КРА ОМР, про визнання права власності на будівельні матеріали і обладнання в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання права власності на будівельні матеріали і обладнання в порядку спадкування, в якій просить суд визнати за нею право власності на 1/18 частину будівельних матеріалів і обладнання, які були використані у процесі будівництва незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 112, 2 кв.м, на земельній ділянці 600 кв.м., у порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , посилаючись на те, що 03.12.2004 року вона одружилася з ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . Згідно з реєстром речових прав на нерухоме майно, співвласниками домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є вона та син - ОСОБА_4 , як є спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким належало 1/18, 13/48, 13/96, 1/18 частин цього домоволодіння. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 08.02.2010 року, за реєстровим № 2-119, що видано Третьою Одеською державною нотаріальною конторою, на самочинно збудовані будівлі: гараж «К», сарай «В», сарай майстерня «Г», сарай «З», житловий будинок «И», житловий будинок «Л» свідоцтво не видавалося, їхня вартість в оцінку спадкового майна не включена у зв'язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник у судове засідання не з'явилися, просили суд розглядати справу за їхньої відсутності, у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що позивачка помилково стверджує, що статус будинку літ. «И,И-1» на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , є незавершене будівництво, оскільки житловий будинок був узаконений та прийнятий в експлуатацію.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, просив суд розглядати справу за його відсутності, у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на її безпід ставність та необґрунтованість.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, просив суд розглядати справу за його відсутності, справу розглянути на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_7 ) та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_4 .
03.12.2004 року позивачка ОСОБА_1 . (на той час ОСОБА_7 ) одружилася з ОСОБА_5 , який надалі помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_5 - ОСОБА_6
26.02.2007 року позивачка змінила прізвище з ОСОБА_8 на прізвище ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про шлюб, що виданий Першим ВРАЦС Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, за реєстровим № 52,
Згідно з реєстром речових прав на нерухоме майно, співвласниками домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є вона та син - ОСОБА_4 , які є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким належало 1/18, 13/48, 13/96, 1/18 частин зазначеного домоволодіння.
Будинок за літ. “И,И-1”, загальною площею 112,2 кв.м., житловою площею - 67,2 кв.м., на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , є об'єктом незавершеного будівництва. Позивачка вважає, що її колишній чоловік ОСОБА_5 , який помер приймав участь у будівництві, а тому ОСОБА_1 має право успадкувати суб'єктивне право померлого на будівельні матеріали.
За розпорядженням Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради № 66 від 21.01.2000 року житловий будинок за літ. “И,И-1” по АДРЕСА_1 , був узаконений та прийнятий в експлуатацію.
Разом з тим, рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/20482/19 від 20.10.2020 року, позовна заява ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації ОМР та інших про визнання протиправними та скасування пунктів розпорядження залишена без задоволення.
У подальшому, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2005 року у справі № 2-258/2005 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна адміністрація м. Одеси. про визнання права власності на житловий будинок була затверджена мирова угода між усіма, на той час, землекористувачами та співвласниками, відповідно до якої за ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок за літ. “И,И-1” по АДРЕСА_1 та зареєстровано у реєстрі прав власності 07.09.2007 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду № 2-258/2005 від 15.10.2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2005 року закрито.
У висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2019 року по справі № 916/633/19 встановлено (п. 28), що перетворення сукупності будівельних матеріалів на новостворену річ - об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо), здійснюється після введення його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та державної реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна), особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Згідно зі ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Отже, з урахуванням зазначеного, твердження позивачки щодо статусу житлового будинку літ. “И,И-1” по АДРЕСА_1 , як об'єкта незавершеного будівництва є необґрунтованими, а правове обґрунтування позову (ст.ст. 331, 376 ЦК України) є неправільним.
Щодо необґрунтованості твердження позивачки, що її права, як спадкоємця, порушені.
24.07.1954 року на підставі договору про право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою ОСОБА_10 була відведена земельна ділянка, площею 600 м2 під будівництво житлового будинку, по АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці ОСОБА_10 та його дружиною ОСОБА_6 був зведений житловий будинок під літ. “А”, житловою площею 35,7 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 помер. Після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 . Третьою Одеською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право власності на Ѕ частину житлового будинку, літ «А», площею 35,7 кв.м. з надвірними будівлями “Б” гараж, “Г” сарай майстерня, “Д” сарай, № 1-3 огорожі, 1 - мощення. Також ОСОБА_6 та синам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину 1/6 частини житлового будинку, площею 35,7 кв.м., з надвірними будівлями.
26.08.1978 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який розірваний 06.05.1997 року. Під час шлюбу на земельній ділянці, відведеній батьку колишнього чоловіка позивачки, за згодою всіх співвласників земельної ділянки: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , позивачка з чоловіком побудували житловий будинок за літ. «И,И1», загальною площею 112,2 кв.м., житловою 67,2 кв.м. Зазначений житловий будинок під літ. “И,И-1” прийнятий в експлуатацію за розпорядженням Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.01.2000 року за № 66.
Оскільки в дійсності будинок був побудованим ОСОБА_3 самостійно за власні кошти, 25.06.2005 року між нею та всіма співвласниками: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 була укладена мирова угода, яка затверджена ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2005 року, відповідно до якої сторони визнали за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на житловий будинок літ. “И,И1”.
Тобто, введення у експлуатацію спірного будинку та укладання мирової угоди, відбувались за життя ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та який не заперечував проти набуття ОСОБА_3 права власності на спірний будинок, тому право ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_5 порушеним бути не може.
Твердження позивачки, що її колишній чоловік ОСОБА_5 приймав участь у будівництві житлового будинку літ. “И,И-1” по АДРЕСА_1 , є безпідсавним
Позивачкою на підтвердження зазначеного твердження не надано жодного належного, допустимого, достатнього доказу дійсної участі ОСОБА_5 в будівництві об'єкта нерухомості, тому це твердження позивача є недоведеним та бездоказовим.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_3 займалася будівництвом об'єкту нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наступними документами:
-типовим договором на ремонт та будівництво житлових будинків, квартир, господарських, побутових будівель за замовленням населення від 14.09.1983 року;
-розрахунком потреб матеріалів, деталей, конструкцій та їх вартість № 118 від 20.09.1983 року;
-розрахунковою відомістю № 1866;
-накладною від 16.12.1993 року;
-нарядом № 334 ;
-накладною № 001664 від 03.08.1993 року та квитанцією;
-накладною № 001665 від 04.08.1993 року та квитанцією;
-накладною № 0013354 від 05.07.1996 року та квитанцією;
-накладною № 004915 від 07.07.1999 року та квитанцією;
-нарядом накладної № 187;
-накладною №14 від 10.05.1995 року ;
-накладною № 005008 від 22.07.1994 року ;
-квитанцією № 3191 від 28.03.1996 року, № 16/4-97 від 16.04.1997 року, № 5946 від 01.08.1997 року ;
-квитанцією № 547 від 04.09.1993 року, № 1750 від 07.10.1993 року, №13396 від 29.08.1995 року.
Ці докази підтверджують придбання будівельних матеріалів не позивачкою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , враховуючи наведене, вважаємо, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання права власності на будівельні матеріали і обладнання у порядку спадкування не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_3 просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами першою та другою статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Представником відповідача ОСОБА_3 на підтвердження витрат на правову допомогу була надано договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, квитанцію про сплату витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з позивача у розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст. 10-13, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 319, 392 ЦК України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , орган опіки та піклування КРА ОМР, про визнання права власності на будівельні матеріали і обладнання в порядку спадкуванні відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Пучкова І. М.