проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"27" квітня 2021 р. Справа № 917/229/21
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кам'янопотоківської сільської ради (вх. № 894 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі №917/229/21, постановлену у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Білоусовим С.М., повний текст складено 23.02.2021,
за позовом 1) Кам'янопотоківської сільської ради, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Кам'яні Потоки,
2) Комунального підприємства "Кам'янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги", Полтавська область, Кременчуцький район, с. Кам'яні Потоки,
до Кременчуцької районної ради, Полтавська область, м. Кременчук,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: 1) Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська область, м. Кременчук;
2) Піщанської сільської ради, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане,
про визнання протиправним та скасування рішення
У лютому 2021 року позивачі - Кам'янопотоківська сільська рада та Комунальне підприємство "Кам'янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги", звернулися до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 18.02.2021 (вх. № 247/21 від 19.02.2021) до відповідача Кременчуцької районної ради про:
- визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцької районної ради від 27 січня 2021 року "Про надання згоди на передачу Кременчуцькій міській раді зі спільної власності територіальних громад Кременчуцького району майна, яке обліковується на балансі комунального підприємства "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги";
- визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцької районної ради від 27 січня 2021 року "Про передачу в комунальну власність Піщанської сільської ради майна, закріпленого за структурними підрозділами комунального підприємства "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги".
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі №917/229/21 відмовлено у відкритті провадження у справі; повернуто позовну заяву та додані матеріали позивачу.
Вказана ухвала місцевого господарського суду з посиланням на приписи статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, статей 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 22 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" мотивована тим, що участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах та перевірка законності прийнятих ним рішень дає підстави для віднесення даного спору до категорії публічно - правового, а отже, вказана позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Кам'янопотоківська сільська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі №917/229/21 та направити справу на розгляд до Господарського суду Полтавської області.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та проігноровано правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо юрисдикції відповідних спорів, чим порушено право позивача на доступ до суду. На думку заявника апеляційної скарги, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з тих підстав, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування стосується майнових інтересів позивачів, а отже, даний спір є приватно-правовим. Зазначає, що визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у даній справі відкрито апеляційне провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 27.04.2021.
22.04.2021 від Кременчуцької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 без змін. У відзиві відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що в основі оскаржуваних рішень було здійснення публічно-владних управлінських функцій з виконання імперативної норми щодо обов'язкової передачі у комунальну власність територіальних громад усіх об'єктів спільної власності територіальних громад району, а майнові права 2-го позивача є похідним від цього виконання.
Також відповідач зазначає, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/183/21 за позовом Кап'янопотоківської сільської ради до Кременчуцької міської ради про визнання протиправними та скасування рішення, тобто, вважає, що позивачем вже подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом позову та з однакових підстав. Тому, вважає, що позовна заява у цій справ має бути повернута заявнику на підставі п.5 ч. 5 статті 174 ГПК України.
26.04.2021 від 1-го позивача надійшли письмові пояснення (вх.№4832).
26.04.2021 від Кременчуцької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вчасно надісланий поштою (22.04.2021). У відзиві 1-а третя особа просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду від 23.02.2021 без змін та зазначає, що позивачем зроблений хибний висновок щодо предметної підсудності даного спору, адже до компетенції саме адміністративних судів відноситься спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Від позивача 26.04.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшов оригінал позовної заяви з додатками до неї.
В судовому засіданні 27.04.2021 присутні представники позивачів підтримали апеляційну скаргу, просили суд скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021, справу направити до Господарського суду Полтавської області для розгляду, навели відповідні пояснення, відповіли на питання суду.
Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені.
Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що явка сторін обов'язковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи, а також достатність матеріалів справи для об'єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі представників відповідача та третіх осіб.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.
Рішенням Кременчуцької районної ради Полтавської області від 07 березня 2018 року «Про реорганізацію комунального закладу «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги»» відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зі змінами внесеними рішенням районної ради від 18.06.2018 року створено комунальне підприємство «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги».
Рішенням Кременчуцької районної ради від 27 липня 2018 року затверджено статут комунального підприємства «Кременчуцький районний центр первинної медико- санітарної допомоги».
У відповідності до статуту закладу комунального підприємства «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» основною метою створення підприємства є надання первинної медико-санітарної допомоги та здійснення управління медичним обслуговуванням населення, що постійно проживає або перебуває на території Кременчуцького району Полтавської області та підписаними деклараціями надання первинної медичної допомоги, а також вжиття заходів з профілактики захворювань населення та підтримки громадського здоров'я (п. 3.1 статуту в редакції від 27.07.2018 року).
КП «Кременчуцький РЦПМСД» було створено на майновій основі, яку складає комунальна власність територіальних громад сіл Кременчуцького районі (п. 1.4, п. 5.1 статуту в редакції від 27.07.2018 року).
Ідентичні положення щодо мети діяльності підприємства Позивача2 містять норми п. 3.1 статуту, затвердженого у новій редакції Кам'янопотоківською сільською радою 29 січня 2021 року.
У відповідності до рішення Кременчуцької районної ради від 27 січня 2021 року Кременчуцька районна рада вийшла зі складу засновників комунального підприємства «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» із передачею прав засновника Кам'янопотоківській сільській раді.
Рішенням Кам'янопотоківської сільської ради від 29.01.2021 року прийнято КП «Кременчуцький центр первинної медико-санітарної допомоги» до комунальної власності Кам'янопотоківської сільської ради, змінено його найменування на комунальне підприємство «Кам'янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги» та затверджено статут підприємства у новій редакції.
27.01.2021 року на четвертій сесії восьмого скликання Кременчуцькою районною радою після повторного голосування прийнято рішення «Про надання згоди на передачу Кременчуцькій міській раді зі спільної власності територіальних громад Кременчуцького району майна, яке обліковується на балансі комунального підприємства «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги».
Вказаним рішенням Кременчуцька районна рада надала згоду на передачу у комунальну власність Кременчуцької міської територіальної громади в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області окремого індивідуально визначеного майна, яке обліковується на балансі комунального підприємства «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги».
Також 27.01.2021 року Кременчуцькою районною радою прийнято рішення «Про передачу в комунальну власність Піщанської сільської ради майна, закріпленого за структурними підрозділами комунального підприємства «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної .допомоги», яким передано у комунальну власність Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області окреме індивідуально визначене майно, закріплене за структурними підрозділами комунального підприємства «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», розташованими на території Ялинцівської сільської ради.
У лютому 2021 року позивачі - Кам'янопотоківська сільська рада та Комунальне підприємство "Кам'янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги", звернулися до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Кременчуцької районної ради про:
- визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцької районної ради від 27 січня 2021 року "Про надання згоди на передачу Кременчуцькій міській раді зі спільної власності територіальних громад Кременчуцького району майна, яке обліковується на балансі комунального підприємства "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги";
- визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцької районної ради від 27 січня 2021 року "Про передачу в комунальну власність Піщанської сільської ради майна, закріпленого за структурними підрозділами комунального підприємства "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги".
В обґрунтування даного позову, позивачі зазначили, що прийняття відповідачем рішень від 27.01.2021 фактично є порушення майнових прав медичного закладу - КП «Кам'янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги», адже виконання цих рішень призводить до невідповідності 2-го позивача ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №285 від 02.03.2016 року. Отже, у зв'язку з позбавленням 2-го позивача активів, які застосовуються при здійсненні статутної діяльності, зазначене призведе до неможливості надання 2-м позивачем медичних послуг близько 40 тисячам жителів територіальних громад Кременчуцького району, а тому припиненням господарської діяльності з надання медичних послуг.
Позивачі також вказали, що в наслідок порушення ч.8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Кременчуцька районна рада прийняла рішення про передачу майна територіальних громад у комунальну власність Кременчуцької міської ради та Піщанської сільської ради, позбавивши Кам'янопотоківську територіальну громаду без її згоди права власності на майно, яке обліковується на балансі 2-го позивача.
Також, на думку позивачів оскаржувані рішення відповідача ослаблюють економічні основи Кам'янопотоківської територіальної громади, оскільки мають наслідком незаплановані видатки місцевого бюджету на фінансування потреб медичного закладу по придбанню майна, у разі його вилучення з медичного закладу в обсязі і на підставі оспорюваних рішень відповідача.
Як зазначає позивач, фактично, відбулась ситуація, при якій порушені майнові права КП «Кам'янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги» та Кам'янопотоківської об'єднаної територіальної громади, яку представляє у цій справі Кам'янопотоківська сільська рада, на отримання у комунальну власність майна Кременчуцького району, і безпосередньо майна медичного закладу, якого зі штатною чисельністю було передано Кам'янопотоківській територіальній громаді, а значна частина майна медичного закладу, згідно прийнятих відповідачем 27.01.2021 рішень була передана Кременчуцькій міській раді та Піщанській сільській раді.
Крім того, позов обґрунтований порушенням відповідачем процедури прийняття рішень, передбаченої Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», Регламенту Кременчуцької районної ради тощо.
Як зазначалось, відмовляючи у відкритті провадження у справі судом першої інстанції зазначено, що вказаний спір повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства, адже, спір є публічно-правовим, а позовні вимоги обгрунтовані порушенням процедури прийняття рішень.
Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, встановлених ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із ч. 2 статті 4 ГПК України, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 6 ч.1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
Згідно із ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За пунктом 7 ч.1 статті 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до пункту 32 частини першої статті 43 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання, зокрема, надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до частини восьмої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.4 статті 11 ЦК України, у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
З наведених вище норм вбачається, що об'єднані територіальні громади набувають права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі та з моменту прийняття рішення відповідною районною, обласною радою про надання згоди на передачу таких об'єктів.
Отже, КАСУ регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Крім того, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не завжди свідчить про необхідність віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі №808/703/18.
Таким чином, якщо в результаті прийняття рішення органом місцевого самоврядування, особа набуває речового права на майно, то спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №654/540/17-а.
Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично основним мотивом звернення до суду стало позбавлення 2-го позивача майна, яке використовується ним в ході здійснення господарської діяльності та перебувало у нього на балансі, а також захист майнових інтересів 1-го позивача, адже передача майна 2-го позивача іншим територіальним громадам спричинить необхідність виділення додаткових коштів із бюджета територіальної громади для забезпечення функцій 2-го позивача.
Отже, предметом спору у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого у іншого суб'єкта публічного права (об'єднаної територіальної громади) виникло право власності на об'єкт нерухомого майна, при цьому, як убачається із позовної заяви, фактичною метою звернення позивачів із позовом є набуття речового права на таке спірне майно.
Тобто метою звернення позивачів із позовом є захист майнових інтересів.
Враховуючи наведене та суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не відповідає всім ознакам публічно-правового спору, а тому не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Тож, неправильним, на думку колегії суддів, є висновок Господарського суду Полтавської області щодо посилається позивачів у позові на не відповідність процедури прийняття спірних рішень та порушення положень регламенту Кременчуцької районної ради затвердженого рішенням Кременчуцької районної ради Полтавської області від 17.12.2020 року, оскільки судом не з'ясовано ні підстав подання такого позову, ні мети його подання.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом». У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Тож, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у даній справі з підстав віднесення цього спору до адміністративної юрисдикції, порушив норми процесуального права та безпідставно відніс даний спір до публічно-правового.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Відповідно, доводи апеляційної скарги є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно частини 3 статті 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
У справі “Устименко проти України” (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено, оскаржувана ухвала таким вимогам не відповідає.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Кам'янопотоківської сільської ради задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 у справі №917/229/21 скасувати.
Передати справу №917/229/21 на розгляд Господарському суду Полтавської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30.04.2021
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.В. Шевель