Справа № 303/5383/20
Іменем України
26 квітня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Кожух О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 листопада 2020 року (у складі судді Монича В.О.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів і додаткових витрат на утримання дитини, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у вересні 2020 р.
Просила:
- стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 2500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття;
-стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 2780 грн. щомісячно;
-вирішити питання розподілу судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог указала, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 25.11.2016 р. шлюб між сторонами було розірвано. У сторін у шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із позивачкою і перебуває на її утриманні.
Відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні доньки, хоча має матеріальну можливість. Добровільно надавати кошти для належного утримання дитини відмовляється.
Обґрунтовуючи стягнення аліментів у розмірі 2500 грн., позивач посилалася на те, що відповідач маю змогу сплачувати такий розмір аліментів на утримання дитини.
Обґрунтовуючи стягнення додаткових витрат на утримання дитини позивач посилалася на те, що спільна дитина сторін відвідує заняття у дитячій «Академії успіху». Вартість навчання на місяць складає 5560 грн., відтак половину з цієї суми відповідач зобов'язаний сплачувати теж.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04 листопада 2020 р. позов задоволено частково:
-Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2 000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 вересня 2020 р. і до досягнення нею повноліття;
-Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 2 780 грн. щомісячно за час відвідування занять у дитячій «Академії успіху»;
-Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1681,60 грн. у відшкодування судового збору.
У решті позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
ОСОБА_1 просить скасувати це рішення у частині стягнення додаткових витрат на дитину щомісячно в розмірі 2780 грн. У частині стягнення із нього на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 2000 грн. рішення не оскаржується. Доводить про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянт указує, що офіційно не працевлаштований, а питання надання додаткових освітніх послуг дитині між батьками дитини не обговорювалося. Зазначає, що є не зрозумілим, у який час дитині надають додаткові освітні послуги, оскільки вона постійно відвідує дошкільний заклад.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відтак, розгляд цієї справи здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції у частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини скасуванню із ухваленням нового судового рішення у цій частині по суті заявленої вимоги, з таких мотивів.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов'язаний сплачувати як аліменти на утримання дитини, так і додаткові витрати на її утримання.
Апеляційний суд не може погодитися із висновком суду першої інстанції стосовно стягнення із відповідача додаткових витрат на утримання дитини.
Так, згідно з частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язан ібрати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі узв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, якіотримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд першої інстанції виходив із того, що з метою розвитку здібностей спільної дитини сторін, остання відвідує заняття у дитячій «Академії успіху» (групові та індивідуальні), де місяць навчання коштує 5560 грн., відтак половину з цієї суми належить присудити сплачувати відповідачеві.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції.
Апеляційний суд зауважує, що до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Установлено, що спільна дитина сторін відвідує заняття у дитячій «Академії успіху» (групові та індивідуальні). Вартість навчання становить 5560 грн. за один місяць. Це підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_4 від 01 вересня 2020 р. (а.с.10).
Однак позивачем не доведено, чи є відвідування дитячої «Академії успіху» крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України.
Стягнення додаткових витрат на утримання дитини в даному випадку має бути зумовленим розвиток її певних здібностей, як то - музикальних, художніх, танцювальних тощо.
Позивачем не надано жодних доказів того, що в спільної дитини сторін є певні здібності в тій чи іншій галузі (музикальній, художній, танцювальній, мовній тощо) і що саме відвідування дитиною дитячої «Академії успіху» з оплатою місячного навчання у розмірі 5560 грн. буде сприяти покращенню і розвитку цих здібностей.
Тому, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції у частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини скасувати, а в задоволенні цієї вимоги відмовити.
Керуючись ст.368, п. 2 ч. 1 ст.374, п.п.3,4 ст.376, ст. ст.381-384 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 листопада 2020 року у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 2 780 грн. щомісячно за час відвідування занять у дитячій «Академії успіху» скасувати.
3.У задоволенні цієї позовної вимоги відмовити.
4.У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
6.Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 р.
Судді: