Справа № 305/1074/20
Іменем України
26 квітня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Кожух О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 10 листопада 2020 року (у складі судді Ємчука В.Е.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у липні 2020 р.
Просила:
-розірвати шлюб між сторонами, який було укладено 04.10.2008 р., зареєстрований виконкомом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району;
-стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн., на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття;
-вирішити питання розподілу судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог указала, що 04.10.2008 р. між сторонами було укладено шлюб. Сімейне життя у сторін не склалося, уже понад 1,5 р. відповідач проживає окремо. Позивач вважає, що шлюб зберігати недоцільно, оскільки це суперечить її інтересам та інтересам дітей.
У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів, оскільки відповідач нехтує своїми обов'язками батька по утриманню дітей. Діти проживають разом із позивачем, відтак усі витрати по їх утриманню несе остання.
Рішенням Рахівського районного суду від 20.11.2020 р. позов задоволено частково:
-шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що був зареєстрований 04 жовтня 2008 р. виконкомом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за №73, розірвано;
-Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 27.07.2020 р. і до досягнення дітьми повноліття;
-Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 840,80 грн. у відшкодування судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 у спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області 840,80 грн. у відшкодування судового збору.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині стягнення аліментів, постановити нове рішення, яким визначити розмір аліментів по 1/3 частині від всіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
-відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця відповідач отримує нульовий дохід. Відтак, якщо чистий дохід визначити неможливо, розраховувати аліменти належить відповідно до середнього доходу по регіону;
-визначення розміру стягуваних аліментів у твердій грошовій сумі ставить відповідача у скрутне матеріальне становище;
-позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відтак, розгляд цієї справи здійснюється у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку:
-Стосовно вимог про розірвання шлюбу позивач на таких настоювала, а відповідач у цій частині позовні вимоги визнав;
-діти потребують не тільки здорового зростання, але й навчання, а отже потреби на їх утримання є очевидними;
-Відповідач є здоровою особою, працездатного віку, а надання ним податкових декларацій, в яких він декларує нульовий дохід, не є достатнім доказом матеріального стану, який би підтверджував його неспроможність надавати допомогу дітям.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Як установлено судом першої, інстанції шлюб між сторонами був зареєстрований 04 жовтня 2008 р. виконкомом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за №73.
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із позивачем. Спору стосовно місця проживання дітей між сторонами не існує.
Відповідачем до позовної заяви було надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, із якої видно, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (а.с.40). Також відповідачем було додано податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (а.с.41,-42, 43-44).
Згідно з ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було установлено у 2020 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень, а для дітей до 6 років: з 1 січня 2020 р. - 1779 грн., з 1 липня - 1859 грн., з 1 грудня - 1921 грн.;
Таким чином, з 01.01.2020 р. мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину віком від 6 років не може бути меншим ніж 1109 грн., а на дитину віком до 6 років не може бути меншим 889,50 грн.
Обов'язок по утриманню дітей лежить на обох батьках однаково. Так, спільні діти сторін проживають разом із позивачем, і очевидно, що саме вона несе більші витрати на дітей, ніж відповідач. При цьому, останнім не було надано до суду жодних доказів, які б підтверджували надання дітям допомоги поза межами суми аліментів, стягнутих за рішенням суду.
Також як убачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваль ОСОБА_1 є фізичної особою-підприємцем із зазначенням основного виду діяльності - спеціалізована медична практика (а.с.40) У силу цього розмір аліментів, визначений судом першої інстанції, повністю відповідає обставинам, установленим у справі, та вимогам матеріального закону. Підстав стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину не має.
Судом першої інстанції у повній мірі враховано вимоги ст.182 СК України, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Стосовно посилання відповідача на те, що відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, він отримує нульовий дохід, а якщо чистий дохід визначити неможливо, розраховувати аліменти належить відповідно до середнього доходу по регіону, належить зауважити наступне.
Указана позиція відповідача базується на невірному розумінні норм матеріального права. В силу вимог ч.3 ст. 182 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Позивач обрала спосіб стягнення аліментів саме в твердій грошовій сумі, і підстав визначити їх у частці від заробітку відповідача не має.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не довів жодними належними та допустимим доказами неможливість сплачувати аліменти в розмірі визначеному рішенням суду, не надав доказів того, що надає допомогу на утримання дітей поза аліментними зобов'язаннями.
Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, не встановлено. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ,-
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2.Рішення Рахівського районного суду від 10 листопада 2020 року залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
4.Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 р.
Судді: