27 квітня 2021 року справа №200/5848/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Константинової Оксани Миколаївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 р. у справі № 200/5848/20-а (головуючий І інстанції судді Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу командира про результати аналізу проведення розслідувань та покарання винних №464 від 08.05.2020 в частині щодо застосування дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення дисциплінарного стягнення “догана” протиправним; скасування наказу командира про результати аналізу проведення розслідувань та покарання винних №464 від 08.05.2020 в частині щодо застосування дисциплінарної відповідальності у виді накладення дисциплінарного стягнення “догана”,-
22.06.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу командира про результати аналізу проведення розслідувань та покарання винних №464 від 08.05.2020 в частині щодо застосування дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення дисциплінарного стягнення “догана” протиправним скасування наказу командира про результати аналізу проведення розслідувань та покарання винних №464 від 08.05.2020 в частині щодо застосування дисциплінарної відповідальності у виді накладення дисциплінарного стягнення “догана”
В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 на нього накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання наказів командира про призначення службових розслідувань. Вважає, що в його функціональні обов'язки, передбачені контрактом, дисциплінарним статутом Збройних Сил України та визначеною інструкцією за посадою не входить проведення службових розслідувань відносно військовослужбовців. Вказує, що в зазначеному наказі не описано які саме порушення службових обов'язків скоїв позивач із зазначенням конкретного факту та дій, що передбачено ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Також зазначив, що відповідачем порушено процедуру проведення службового розслідування та накладення адміністративного стягнення. Вважає наказ відповідача таким що не має юридичної сили та має бути скасованим.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 р. у справі № 200/5848/20-а у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в яких просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, зазначено, що судом не досліджено в повній мірі оскаржуваний наказ у якому не зазначено за невиконання саме яких наказів командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 оголошена дисциплінарне стягнення. Судом першої інстанції в порушені приписи ст. 73, 74, 75, 76, 77,92 КАСУ, прийнято як належний і допустимий доказ пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Службове розслідування, що повинно було передувати наказу № 464 про застосування дисциплінарного стягнення із оголошенням догани ОСОБА_1 у відношенні останнього не проводилось взагалі.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу у якому проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а прийняте судом першої інстанції рішення, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 січня 2018 року між Міністерством оборони України в особі командира 56 окремої мотопіхотної бригади полковника ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін - контракту про проходження військової служби на 3 (три) роки (п.3 Контракту).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.02.2020 №146 призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу навідника 2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 , та доручити його проведення тимчасово виконуючому обов'язки старшого техніка розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.02.2020 №147 призначено службове розслідування за фактом виявлення розвідника-навідника 1 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння, та доручити його проведення тимчасово виконуючому обов'язки старшого техніка розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2020 №164 з метою своєчасного, дієвого правового регулювання на порушення штабом військової частини НОМЕР_1 проаналізовано проведення службових розслідувань у 2019 році та січні-квітні 2020 року. В результаті аналізу виявлено, що станом на 07.05.2020 рядом посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих військових частин службові розслідування, призначені наказами командира військової частини НОМЕР_1 , термін проведення яких закінчився, не проведено, чим порушено вимоги ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо безумовного виконання наказів командирів.
За порушення ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України стосовно обов'язку беззастережно виконувати накази командирів (начальників), а саме невиконання наказів командира військової частини НОМЕР_1 про призначення службових розслідувань, виданих у 2019 році та січні-березні 2020 року, на підставі ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення “ДОГАНА”, зокрема, на старшого сержанта ОСОБА_1 , командира 2 артилерійського взводу 1 артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Представником відповідача до суду в якості доказу отримання позивачем зазначеного наказу надано аркуш доведення наказу командиру військової чистини НОМЕР_1 , в якому міститься запис: “пом.взводу ЛДН ст.с-нт ОСОБА_1 (підпис) 21.05”.
Своє рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував тим, що дії командира щодо винесення наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення “ДОГАНА” суд вважає такими, що відповідають нормам Закону України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України № 551-XIV від 24.03.1999 року, Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV.
З висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Правовими актами спеціального законодавства є, зокрема, Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232), Указ Президента “Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України” від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), Закон України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України № 551-XIV від 24.03.1999 року (далі - Дісціплинарній Статут № 551), Наказ Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок № 608), Статут Внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV (далі - Статут № 548) та ін. нормативно правовими актами.
Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно статті 2 цього Закону № 2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 24 цього Закону № 2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положенням № 1153/2008 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Суд зазначає, що сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджений Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 року (далі - Статут №551).
Цим Статутом визначено, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Пунктами 1, 2 Статут №551 визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Пункт 4 Статуту визначає, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Пунктом 5 Статуту передбачено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
При цьому, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Відповідно до п.45 Статуту №551, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно п.68 Статуту №551, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (пункт 83 Статуту №551).
Пунктом 85 Статуту № 551 передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 86 Статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Крім того Статут Внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі по тексту Статут № 548) визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
А саме пунктами 12,14,16 Статуту № 548 передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. (п. 14).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. (п. 16).
Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року N 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Цей Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів).
Відповідно до п. 2 Порядку № 608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділі ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділі ІІ Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно розділу III. Порядок проведення службового розслідування, встановлено. що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.(пункт 1).
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. (пункт 3).
Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. (пункт 8)
Відповідно пунктів 12,13 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Розділом IV визначені повноваження осіб під час службового розслідування, а саме особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено загальні обов'язки військовослужбовців, а саме, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, такий обов'язок: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Судом встановлено, 18.02.2020 командиром військової частини НОМЕР_1 наказами №146, 147 доручено проведення службових розслідувань що безпосередньо позивачу. З зазначеними наказами був ознайомлений мл.л-т О.Браславець (а.с.95-98).
Колегія суддів зазначає, що належних і допустимих доказів ознайомлення позивача з вищезазначеними наказами відповідачем не надано.
Верховний Суд в постанові по справі № 560/751/17 від 27.06.2019 висловив правову позицію відповідно до якої пояснення осіб, які були надані відповідачу при розгляді справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає, що вказані пояснення не є належними доказами правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .. ОСОБА_4 не можна вважати, відповідно до приписів статей 73, 74 КАС України, неналежними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належне підтвердження факту доведення до позивача наказів №146, 147 від 18.02.2020 командира військової частини НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2020 №164 «Про результати аналізу проведення розслідувань та покарання винних» № 464 від 08.05.2020, в тексті якого зазначено про те, що «... проаналізовано проведення службових розслідувань у 2019 році та січні-квітні 2020 року. В результаті аналізу виявлено, що станом на 07.05.2020 рядом посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих військових частин службові розслідування, призначені наказами командира військової частини НОМЕР_1 , термін проведення яких закінчився, не проведено, чим порушено вимоги ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ щодо безумовного виконання наказів командирів».
Таким чином в наказі № 464 не зазначено за невиконання саме яких наказів командира військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимоги ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ щодо безумовного виконання наказів командирів, ОСОБА_1 оголошена дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Верховний Суд в постанові по справі № 813/1021/17 від 19 лютого 2020 висловив правову позицію відповідно до якої підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Отже, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування. Вирішуючи такі спори, суд має виходити з обставин, встановлених службовим розслідуванням, характеру проступку, мотивів, за яких його вчинено та якими доказами це підтверджується.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за відсутності зазначення конкретних порушень у спірному наказі з боку позивача та у відсутності висновків службового розслідування на підтвердження факту дисциплінарного правопорушення, вини, військовослужбовця притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутності правових підстав, наказ командира про результати аналізу проведення розслідувань та покарання винних №464 від 08.05.2020 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани не можна вважати правомірним та слід скасувати в цій частині.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню. Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 200/5848/20-а - скасувати.
Прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №464 від 08.05.2020 «Про результати аналізу проведення розслідувань та покарання винних» в частині накладення на старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 27 квітня 2021 року.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко