печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57602/18-к
02 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12015000000000239 та забов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2018 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12015000000000239 та забов'язання вчинити дії.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 20.10.2016 року співробітниками поліції було проведено обшук в належній на праві власності ТОВ «Трастком Інвест» квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав ОСОБА_4 , в ході якого вилучено: ноутбук Asus, три банківські картки на ім'я ОСОБА_4 , три флеш-накопичувачі, мобільний телефон Apple Iphone-4S (16G). Оскільки, станом на день подачі скарги, як зазначає адвокат вказане майно не повернуто, арешт не було накладено, відтак майно підлягає поверненню його законному володільцю.
Адвокат у судове засідання не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином.
Слідчий/прокурор у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність осіб, які не з'явилися, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази в її обґрунтування, слідчий суддя приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебуває кримінальне провадження №12015000000000239, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України.
05.02.2020 року в ході затримання ОСОБА_5 слідчим проведено особистий обшук підозрюваного, в ході якого вилучено речі відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.02.2021 року
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч. ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Так, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, прийшов до висновку, що адвокатом на підтвердження обставин, які вона зазначає в скарзі, не надано жодних доказів, а саме не долучено ухвалу слідчого судді про проведення обшуку та не надано доказів того, що на вказане майно не було накладено арешту.
Вказане позбавляє слідчого суддю перевірити відповідність вилученого майна вимогам ч. 7 ст. 236 КПК України, тобто чи було надано дозвіл на його відшукання та вилучення, інші доводи на існування яких він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Крім того, доказів щодо відсутності арешту тимчасово вилученого майна, на які посилається представник володільця майна у скарзі, слідчому судді не надано.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та вимог КПК України, слідчий суддя надходить до висновку про те, скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12015000000000239 та забов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1