Справа № 2а-1789/10
06 травня 2010 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:
Головуючого - судді Лібстера А.С.
при секретарі - Рубан М.Б.
розглянувши у відкриттому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про визнання дій неправомірними та зобов*язання вчинити певні дії, про забов'язання сплати суми заборгованості на оздоровлення, -
15.01.2010 року позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, у якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Луганську ради, яке в 2009 рокці виплатило позивачу компенсацію при встановленні інвалідності в зменшеному розмірі, ніж встановлено «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, визначити заборгованість, що утворилася з урахуванням проведеної виплати та виплатити на користь ОСОБА_2 недооотриману суму одноразової компенсакції при встановленні 2-ї групи інвалідності, мотивуючи тим, що позивач, як інвалід 2-ї групи, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС користується правом на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, у вказаному розмірі, тоді як вказана компенсація позивачу у 2009 році нараховувалася на підставі постанови КМУ 836 від 26.07.1996 року положення якої, на його думку, порушують право позивача на соціальний захист і достатній життєвий рівень.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в удовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача УПСЗН Ленінської районної у м.Луганську ради в судове засіданні не з'явився надав до суду заперечення, в яких посилається на те, що у 2009 році позивачу була призначена та виплачена допомога внаслідок встановлення групи інвалідності у 2009 році в розмірі 94,80 грн. на підставі Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року.
Представник третьої особи в судове засіданні не з'явився, однак до суда надав заперечення в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за необгрунтованістю.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач належить до 1 категорії постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), що підтверджено відповідним посвідченням серії НОМЕР_1, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Луганську ради. Позивач є інвалідом 2-ї групи, захворювання яке, пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС що підтверджено довідками МСЕК.
Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. інвалідам 2-ї групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС передбачена виплата одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності в розмірі 45 - ти мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний період.
Таким чином позивач має право на отримання допомоги при встановленні 2-ї групи інвалідності по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат.
Згідно з запереченнями на позов УПСЗН Ленінської районної у м.Луганську ради на при виплаті допомоги позивачу при встановленні інвалідності у 2009 році відповідач керувався постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою, розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 2-ї групи в розмірі 94,80 гривень, сума якої була сплачена позивачу.
Відповідно до ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.
В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 8-рп2005 від 11.10.2005р, № 7-рп2004 від 17.03.2004р., № 20-рп2004 від 01.12.2004р., № 6-рп2007 від 09.07.07р., 10-рп 2008 від 22.05.2008р. зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Оскільки ні ВРУ, ні КМУ в наступному будь-яких рішень щодо належного врегулювання цих питань не приймали, то виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, а також з огляду на приписи ч.4 ст.9 КАСУ, підлягають застосуванню ст.48 Закону та Законну України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2009 рік, а не постанови КМУ №562.
Застосування вказаної постанови суттєво звужує обсяг прав позивача на соціальний захист, які є складовою конституційних прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень, передбачених ст.22,46 Конституції України.
Таким чином, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає допомога при встановленні 2-ї групи інвалідності з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати та фактично сплачених коштів: (650 грн. х 45) - 94,80 грн.= 29155,20 грн.
Тому сума недонарахованої і несплаченої позивачеві компенсації, з відрахуванням отриманої суми раніше, складає 29 155, 20 грн., яку слід виплатити позивачу за рішенням суду.
Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 17, 99 КАС України, ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року, ЗУ „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати” на 2009 рік, ст.8,19,22,46 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України у справах № 8-рп2005 від 11.10.2005р., №7-рп2004 від 17.03.2004р., № 20-рп2004 від 01.12.2004р., № 6-рп2007 від 09.07.2007р., № 10-рп 2008 від 22.05.2008р., суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Луганську ради відносно виплати ОСОБА_2 одноразової компенсації при встановленні 2-ї групи інвалідності в заниженому розмірі 94 гривні 80 копійок неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради здійснити перерахунок, визначити заборгованість з урахуванням проведеної виплати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоотриману суму одноразової компенсації при встановленні йому 2-ї групи інвалідності відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м.Луганська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя: А.С. Лібстер