справа №2 а -1388/10
26 травня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
Головуючого - судді Луганського В.І.
при секретарі - Оніщенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Ленінського районного суду міста Луганська адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
У лютому 2010 року позивачка звернулася з вказаним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, в обґрунтування якого зазначила, що вона є дружиною померлого ОСОБА_1, ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, інваліда 2 групи, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Відповідно до ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” державна пенсія особам віднесеним до категорій 1 в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком та згідно ст.50 Закону інвалідам 2 групи повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.52 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” їй крім пенсії повинна нараховуватися щомісячна компенсація в разі втрати годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Крім того, згідно ст.37 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається у розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника.
Вважає, що відповідач не правомірно відмовив їй у перерахунку пенсії у відповідності ст.ст.52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та ст. 37 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, просить суд зобов'язати відповідача донарахувати і виплатити на її користь пенсію у зв'язку з втратою годувальника починаючи з 01 грудня 2009 року виходячи з розміру пенсії встановленого ст. 37 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” з подальшим перерахунком з урахуванням підвищення мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
В судове засідання позивачка присутня не була, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні також присутній не був, але до початку слухання справи надав суду письмові заперечення в яких просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю та за недоведеністю, розглянути справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи і оцінив все в сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачці призначено державну пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка, за життя визнаного учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб ”, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.7 України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб ” військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Статтею 11 закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб ” передбачено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим Законом.
Відповідно до статті 36 вказаного Закону пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час - 40 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Cстаттею 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року N 107-VI, були внесені зміни до ст. 52 вказаного Закону, відповідно до яких щ омісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 вказані зміни у ст.52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнанні неконституційними.
Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з 22.05.2008 року позивачка має право на отримання щомісячної компенсація в разі втрати годувальника в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Суд вважає, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність управління Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не виплати компенсації у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії є протиправною.
Суд не може погодитись з думкою представника відповідача, що Верховною Радою не приймалось рішення стосовно поновлення дії норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " , що діяли до внесення змін Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, оскільки діючим законодавство не передбачено такої процедури.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що відповідач з 22.05.2008 року повинен був нараховувати та провадити виплату позивачці щомісячної компенсація у розмірі передбаченому статтею 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету міністрів України від 28.05.2008 року № 503 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та від 16.07.2008 року № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” .
При розрахунку щомісячної компенсація передбаченої ст.52 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV, на думку суду, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки частиною 1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.
Суд вважає, що вимоги позивача в частині того, що вона має право на отримання щомісячної компенсація у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Стаття 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до якої пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію втрати годувальника за померлого чоловіка, за життя визнаного учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб ”, отримує щомісячну компенсацію за втрату годувальника, передбачену ст.52 закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з заявою про перехід на пенсію відповідно до закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в органи пенсійного фонду не зверталась, за таких підстав, суд вважає, що вимоги позивачки в частині зобов'язання відповідача донарахувати до пенсії та провести виплату сум відповідно до ст.54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 105,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, повязаних із соціальними виплатами” від 10.03.2010 року,
Заявлені вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячної компенсації до пенсії у розмірі передбаченому ст.52 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної компенсації до пенсії за втрату годувальника у розмірі передбаченому ст.52 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 грудня 2009 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання протягом десяти днів з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження, та апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: В. І. Луганський