Справа № 2-а-45/10
28 квітня 2010 року Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ДЕНИСЕНКО Н.О.
при секретарі ЖЕЛАЗІ Г.М
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт.Згурівка адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ЛИТВИНЕНКА ЄВГЕНА ВІКТОРОВИЧА про визнання рішення посадової особи протиправним і його скасування,
ОСОБА_1 26 березня 2010 року звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись не те, що 18 березня 2010 року відповідач склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 350875 та виніс постанову серії АІ № 090332, згідно якої притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП та наклав штраф в розмірі 425 грн., яку він вважає протиправною в зв'язку з тим, що на час наближення його автомобіля до регульованого перехрестя світлофор миготів зеленим кольором, що давало йому право проїзду, інспектор ДПС знаходився від світлофора на відстані 250-300 м спиною до нього і не міг визначити сигнал світлофора, крім того, відповідач в наказовій формі заставив його підписати протокол, не роз”яснивши прав, чим позбавив його права для звернення за правовою допомогою, подання характеризуючих даних тощо, тому просить визнати постанову серії АА № 090332 по справі про адміністративне правопорушення, винесену 18 березня 2010 року відповідачем, протиправною, скасувати її повністю та справу закрити .
В своїх письмових запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що 18 березня 2010 року він ніс службу на перехресті вулиць Грушевського-Липська в місті Києві, о 13 годині 00 хвилин він зупинив автомобіль Деу, н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 за порушення п.8.7.3 “е” ПДР України (червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух), склав протокол про адміністративне правопорушення серії АА 350875 щодо позивача, роз”яснив водієві його права, про що останній розписався у протоколі. На підставі протоколу виніс постанову по справі, згідно якої притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП, при цьому врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, в результаті чого наклав мінімальний штраф, передбачений зазначеною статтею. ОСОБА_1, керуючи автомобілем, не відреагував на сигнали світлофора, що забороняють рух, а саме, чіткий (жовтий), наближаючись до стоп-лінії, виїхав в межі дії перехрестя на заборонний (червоний) сигнал світлофора та перетнув його. Він знаходився безпосередньо в зоні дії перехрестя, а саме, на тротуарі вулиці Грушевського, 26/1, близько 10-15 м від пішохідного переходу, тим паче, що відстань між перехрестями не перевищує 120 м. Позивач погоджувався із правопорушенням до того часу, доки не дізнався про розмір штрафу.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, відповідач - суб”єкт владних повноважень в судове засідання не з”явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, направив суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності.
В судовому засіданні позивач пояснив, що постанову відповідача вважає протиправною, оскільки 18 березня 2010 року близько 14 години він рухався автомобілем Деу, під час переїзду ним перехрестя вулиць Грушевського-Липська в місті Києві миготів світлофор зеленим кольором, що давало йому право проїзду, однак працівник ДПС, який стояв спиною до світлофора, не міг бачити, на яке світло він рухався, оскільки знаходився на відстані близько 100 м, склав на нього протокол та виніс постановою згідно якої наклав на нього стягнення в розмірі 425 грн.
Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини, а саме, що інспектор 1 взводу 2 бат. полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в місті Києві Литвиненко Є.В., який є уповноваженою на те посадовою особою, склав протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 350875 про те, що ОСОБА_1 18 березня 2010 року о 13 годині 50 хвилини на перехресті вулиць Грушевського-Липська в місті Києві, керуючи автомобілем Деу (нексія), державний номерний знак НОМЕР_1, проїхав перехрестя на заборонний (червоний) сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 “е” ПДР України. Відповідач роз»яснив позивачу права та обов»язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП, про що позивач поставив підпис (а.с.5 - копія протоколу), на підставі якого виніс постанову серії АА № 090332 від 18 березня 2010 року, притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП та наклав стягнення у виді мінімального штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.5 - постанова серії АА № 090332).
Суд критично оцінює пояснення позивача в частині дотримання ним ПДР України 18 березня 2010 року о 13 годині 50 хвилини як намагання уникнути адміністративної відповідальності, оскільки він грунтує їх на припущеннях, не спростував в судовому засіданні обставини, викладені в протоколі, і не підтвердив доказами.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.2 ст.122 КпАП порушення водіями транспортних засобів правил проїзду на заборонний сигнал світлофора тягнуть за собою накладення штрафу від 25 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст.251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кіноззйомки, відеозпису чи засобів фото- і кіноззйомки, відеозпису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.252 КпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.2 ст.283 КпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з ч.1 ст.8 КАС України с уд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч.2 ст.19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Згідно з ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши адміністративний матеріал щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КпАП, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно залишити без задоволення повністю, так як в судовому засіданні не доведено, що дії відповідача є протиправними та постанова серії АА № 090332 в справі про адміністративне правопорушення від 18 березня 2010 року, винесена відповідачем, є протиправною, оскільки вона відповідає вимогам ст.283 КпАП, винесена не на припущеннях, а на підставі зібраних у справі доказах, а тому є належним і допустимим доказом вчинення правопорушення, такою, що прийнята у спосіб, передбачений чинним законодавством України, об”єктивною та обгрунтованою, а тому є правомірною, обставини, викладені в постанові, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст.ст.122, 251, 252, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.8, 9, 10, 11, 12, 17, 18, 19, 21, 69, 71, 76, 86, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ЛИТВИНЕНКА ЄВГЕНА ВІКТОРОВИЧА про визнання рішення посадової особи протиправним і його скасування залишити без задоволення повністю .
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО