13 квітня 2010 року. м. Івано-Франківськ.
Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Проскурніцького П.І.
Суддів: Меленко О.Є., Стефанів Н.С.
За участю секретаря: Балагури М.О.
Сторін: представника Міжгірської сільської ради, Зіняка П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства (далі ПП) «Владар», Міжгірської сільської ради, про визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду від 29 грудня 2009 року,-
01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 29 грудня 2001 року між ПП «Інсбрук» та ПП «Владар» було укладено договори купівлі продажу недобудованих виробничих приміщень типу «Ангар», недобудованих навісів, розпочатого будівництва цеху. Загальна вартість приміщень 6650 гривень. В подальшому, 15.01.2001 року між ПП «Інсбрук» та ПП «Владар» було укладено додаткові договори про збільшення вартості проданих приміщень. ПП «Владар» не провело додаткову оплату за продані приміщення тому, відповідно до договору, вони повинні перейти у власність ПП «Інсбрук», яке ліквідовано, а майно що залишилось після задоволення претензій кредиторів, перейшло засновнику і власнику підприємства. Власником підприємства був він, а тому майно повинно перейти в його особисту власність. Просив визнати за ним право власності на недобудовані виробничі приміщення типу «ангар» площею 576 кв. м., та площею 360 кв. м., недобудовані навіси для складування пиломатеріалів розміром 38 на 18 м. та розміром 40 на 4 метри.
Справа № 22-ц-567/2010 рік. Головуючий у 1 інстанції: Гутич П.Ф. Категорія 6 Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.
Рішенням Богородчанського районного суду від 29 грудня 2009 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції вимог цивільного процесуального права, судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, права та обов'язки сторін. Судом не враховано того, що у зв'язку із невиконання договорів купівлі - продажу між ПП «Інсбрук» та ПП «Владар» та додатків до них, власником спірних приміщень стало ПП «Інсбрук». Судом безпідставно залучено до участі Міжгірську сільську раду, представник якої, суду подав неправдиві відомості. ПП «Інсбрук» в 1997 році виготовило проектну документацію на передачу у користування земельної ділянки на якій розташовані приміщення, площею 0,40 га., було встановлено розмір орендної плати, але договір оренди земельної ділянки не було укладено оскільки була розпочата процедура банкрутства ПП «Інсбрук». На даний час приватне підприємство ліквідоване і усі права перейшли до нього, а тому за його вимогою суд може визнати права власності на недобудоване новостворене майно. Судом не було застосовано законодавство про набувальну давність. Він неодноразово звертався до Міжгірської сільської ради із заявами про оформлення права власності, але його заяви не вирішувались.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити та стягнути судові витрати по справі.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, правильно встановлено, що ПП «Інсбрук», без відведення у встановленому законом порядку та одержання дозволу інспекції ДАБК на проведення будівельних робіт, провело будівництво об'єктів, про визнання права власності на які, заявлено позов позивачем. Доказів правомірності використання земельної ділянки ПП «Інсбрук», а після його ліквідації позивачем, суду не надано. Обставини неправомірного використання земельної ділянки ПП «Інсбрук» підтверджені рішеннями господарського суду, яке набрало законної сили. Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими в суді першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ліквідоване приватне підприємство, власником майна якого став позивач, здійснило самочинне будівництво і застосував вимоги ст. 376 ЦК України, відповідно до якої, особа яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього, такого права не набуває і особа, яка вважає себе правонаступником.
Відповідно до вимог ч.2, ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 307; 308; 314; 315; 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богородчанського районного суду від 29 грудня 2009 року, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: П.І. Проскурніцький
Судді: О.Є. Меленко
Н.С. Стефанів